Ухвала суду № 54535092, 21.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5478/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів – Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі – Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л", Приватного сільськогосподарського підприємства "Мирівське" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л", Приватного сільськогосподарського підприємства "Мирівське" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

26.11.2015 року ТОВ "Комплекс Агромарс" подало до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року клопотання про забезпечення позову задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються (ч. 3 ст. 117 КАС України).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.

Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2014 – 2015 рр. державним реєстратором Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області були вчинені дії щодо державної реєстрації права оренди земельних ділянок за ПСП «Мирівське» та ТОВ «Роза-Л» на підставі укладених з фізичними особами договорів.

Так, позивачем було повідомлено, що наслідком неправомірного рішення Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції, є дії третіх осіб, а саме юридичних осіб ТОВ «Роза-Л» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Хирівське», які полягають у неправомірному обробленні земельних ділянок, що розташовані на території Ставицької та Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, з наміром подальшого висівання та збирання врожаю сільськогосподарських культур.

12.11.2015 року під час виїзду представників ТОВ «Комплекс Агромарс» було встановлено, що працівники Приватного сільськогосподарського підприємства «Мирівське» та ТОВ «Роза-Л» проводять оранку на земельних ділянках, що передані в оренду ТОВ «Комплекс Агромарс», з наміром здійснити комплекс сільськогосподарських робіт по підготовці до посіву сільськогосподарських культур в 2016 році на земельних ділянках. Даний факт також було зафіксовано шляхом виклику на місце протиправних дій працівників органів внутрішніх справ.

За результатами розгляду вказаних повідомлень, старшими лейтенантами поліції Дринем І.О. та Загороднім О.Г. було складено висновки про результати розгляду повідомлень від 20.11.2015 року. Того ж дня, вказані висновки були затверджені начальником Кагарлицького ВП Обухівського відділу ГУ ПН в Київській області полковником Пастушенко В.П.

Зі змісту висновку Дриня І.О. вбачається, що Вергелясом В.В., який є представником ПСП «Мирівське», було повідомлено працівників правоохоронних органів про те, що 12.11.2015 техніка саме вказаного суб’єкта господарювання перебувала на відповідних земельних ділянках, за допомогою якої здійснювалося оброблення земельних ділянок.

Зі змісту висновку Загороднього О.Г. вбачається, що Погорілий А.О., який є директором ТОВ "Роза -Л", було повідомлено працівників правоохоронних органів про те, що 12.11.2015 техніка саме вказаного суб’єкта господарювання перебувала на відповідних земельних ділянках, за допомогою якої здійснювалося оброблення земельних ділянок.

В ході проведеної перевірки було встановлено, що в 2003-2012 роках між ТОВ «Комплекс Агромарс» та жителями с. Мирівка були укладені договори оренди земельних ділянок, термін дії яких закінчується наприкінці 2017 року, у той час як впродовж 2015 року ПСП «Мирівське» уклало з жителями с. Мирівка договори оренди тих самих земельних ділянок, що фактично свідчить про подвійну передачу в оренду одних і тих самих об’єктів.

Такі дії, на думку позивача, позбавляють права ТОВ «Комплекс Агромарс» на самостійне оброблення та використання згаданих земельних ділянок, правомірно переданих йому в оренду за чинними договорами та завдають шкоди його законним інтересам щодо можливості самостійного посіву сільськогосподарських культур на таких земельних ділянках на власний вибір, які не можуть висіватись поверх вже засіяних третіми особами культур.

Отже, ТОВ «Комплекс Агромарс» не зможе реалізувати право обробітку ґрунту та подальшого посіву сільськогосподарських культур на власний вибір у 2016 році, якщо третіми особами буде неправомірно оброблено та засіяно такі земельні ділянки.

Таким чином, відповідні дії Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області по реєстрації права оренди ПСП «Мирівське» та ТОВ "Роза-Л" на земельні ділянки, які з 2007 року обробляються Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", фактично позбавили позивача можливості використовувати належне йому на договірній основі майно, адже відповідні земельні ділянки наразі зайняті ПСП «Мирівське» та ТОВ "Роза -Л".

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України закріплено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідним законом є Закон України «Про оренду землі», статтею 6 якого передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як було встановлено судом першої інстанції, земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами були передані в оренду позивачу в 2007 році на підставі укладених з фізичними особами-власниками земельних ділянок договорів оренди, зареєстрованих у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК.

Таким чином, саме прийняття відповідачем вищевказаних рішень про реєстрацію за ПСП «Мирівське» та ТОВ "Роза-Л" права оренди земельних ділянок, які належать саме йому на праві оренди з 2007 року, фактично надало можливість третій особі здійснювати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Оскільки правомірність винесення відповідачем рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за третіми особами є предметом розгляду у цій справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що захист прав позивача від можливого подальшого заподіяння шкоди шляхом вільного розпорядження третіми особами правомочністю позивача як користувача землі, в даному випадку потребує вжиття забезпечувального заходу у вигляді зупинення дії оскаржуваних рішень Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області.

Водночас, як вірно було зазначено судом першої інстанції, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об’єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень відповідача, оскільки невжиття такого заходу, у разі задоволення позову, призведе до необхідності докласти значних зусиль для відновлення порушених прав позивача на використання земельних ділянок у тому стані, в якому вони існували до виникнення спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.