Ухвала суду № 54532038, 21.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 366/2478/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гончарук О.П. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на постанову Іванківського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської обласної державної адміністрації про визнання нечинним рішення Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА про відсутність підстав для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, зобов'язання Київської обласної державної адміністрації визнати за позивачем статус особи, потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС та видати відповідне посвідчення.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що з вересня 1978 року по червень 1986 року позивач навчався у Іванківській середній школі №1 в період з 11.07.1988 року по 03.05.1989 року працював у Іванківському міжколгоспному підприємстві з виробництва кормів, після чого був призваний на строкову військову службу. Після демобілізації - з 12.07.1991 року і по 1998 рік працював у Іванківському райагробуді, проживав в с. Болотня, яке після Чорнобильської катастрофи було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю. У 1993 році йому було видане посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 як особі, що постійно пропрацювала на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше трьох років.

У 2013 році позивач тяжко захворів на ряд хронічних захворювань та у 2014 році йому встановлено II групу інвалідності довічно. Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 8719 від 12.11.2014 р. встановлено причинний зв'язок його інвалідності з впливом аварії на Чорнобильській АЕС. Після цього позивач звернувся до Управління соціального захисту Іванківської районної державної адміністрації для вирішення питання оформлення подання до Київської облдержадміністрації щодо надання йому статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

В зв'язку з тим, що це питання взагалі ніяк не вирішувалось, він був змушений з адміністративним позовом звернутись до Іванківського районного суду, який постановою від 23.03.2015 р. визнав неправомірною бездіяльність Управління соціального захисту Іванківської РДА і зобов'язав розглянути подані ним документи та направити подання до Київської облдержадміністрації для вирішення питання присвоєння статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Зазначене судове рішення Управлінням соціального захисту Іванківської РДА було виконане, проте про результати розгляду Київською облдержадміністрацією питання щодо встановлення позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 він повідомлений не був. На усне звернення працівники Управління соціального захисту Іванківської райдержадміністрації надали позивачу копію листа Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації № 05-49-1144 від 27.05.2015, адресованого першому заступнику голови Іванківської райдержадміністрації, з якого вбачається, що Київська обласна державна адміністрація не вбачає підстав для встановлення позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Своє рішення відповідач мотивує тим, що, на його думку, позивачу 04.06.1993 р. було безпідставно видане посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1, яке підлягає вилученню, відповідно, оскільки, на думку відповідача, на час встановлення причинного зв'язку між захворюваннями із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, він не мав статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому він не може бути визнаний інвалідом, захворювання якого пов'язані із впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796 - XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796 - XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 11 Закону №796 - XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Згідно Постанови КМ України №106 від 23.07.1991 року с. Болотня Іванківського району Київської області відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Судом апеляційної інстанції було залучено до матеріалів справи копію будинкової книги та досліджено в судовому засіданні її оригінал, що підтверджує факт постійного проживання позивача в с.Болотня Иванківського району.

Зважаючи на те, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у с. Болотня Іванківського району Київської області з липня 1988 року, а тому ОСОБА_1. в розумінні Закону №796 - XII безумовно є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

За змістом статей 14 і 65 Закону №796 - XII для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 3 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №51 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного

(обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Статтею 15 Закону №796 - XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону №796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку №51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 6).

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад три роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом №796-XII.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796- XII, до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Підставою звернення позивача до суду із цим позовом є саме відмова відповідача у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

При цьому суд зазначає, що позивач має посвідчення, видане 04.06.1993 року Київською облдержадміністрацією, яким йому присвоєно статус громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 році ( категорія 3).

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії № 8719 від 12.11.2014 року, захворювання, виявлені у позивача, пов'язані з випливом аварії на ЧАЕС.

Відтак у відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796- XII та п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Статтею 12 Закону №796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні всі юридичні підстави для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії, оскільки статтею 14 Закону №796-XII визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Абзацом 3 пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Відповідно до абзаців 4 та 9 пункту 10 вказаного Порядку посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у відповідача були наявні законні підстави для встановлення позивачу статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.