Рішення № 54531181, 17.12.2015, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6965/14-ц

2/705/152/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючого судді Коваля А.Б.

при секретарі Обуховській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в майні, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Уманський державний районний нотаріус ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 квітня 2014 року, спадкоємцями після смерті ОСОБА_5, померлого 23 січня 2013 року, є вона, як дочка померлого та, як спадкоємець обовязкової частки її сестра відповідач по справі ОСОБА_2 Спадщина складається із 3/4 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: Черкаська область Уманський район с. Степківка вул. Лісна, 19, та земельної ділянки під вказаним будинком у порядку спадкування згідно рішення Уманського міськрайонного суду від 03 липня 2014 року.

В порушення вимог чинного законодавства та її законних прав та інтересів відповідач у справі ОСОБА_2 систематично порушує її право власності щодо спадкового майна, не виділивши свою частку в натурі, самовільно проводить реконструкцію та у такий спосіб, маючи лише 1/4 його частину в будинку захопила його більшу частину, потім позамикала двері і взагалі не допускає її до власності, а тому вона змушена була звернутися до Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Черкаси та до міліції. У звязку із зазначеними подіями Уманським РВ здійснюється кримінальне провадження за фактом нанесення їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень № 12014250100000593.

Як підтверджується правовстановлюючими документами частка відповідача складає всього 1/4, тобто є незначною, крім того, за таких обставина спільно користуватися вказаним майном є категорично неможливим, тому вважає, що за відповідачем необхідно припинити право власності шляхом сплати їй компенсації за належну їй компенсації за належну 1/4 частку.

Просить суд ухвалити рішення, яким припинити за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину будинку із надвірними спорудами та 1/4 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Лісна, 19 с. Степківка Уманського району Черкаської області та визнати за нею право власності на вказане майно, стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 16705,50 грн.

Стягнути з відповідача судові витрати.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: державний нотаріус Уманського району, про визнання права власності на спадкове майно, у якому зазначила про те, що вони, сторони по справі є рідними сестрами. Їх батьки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 померли і після їх смерті залишилося спадкове майно.

Мати ОСОБА_6 померла 08 травня 2006 року, але за життя належним їй майном не розпорядилася і тому спадкування здійснювалося за законом. Спадщину вона прийняла одна.

Батько, ОСОБА_5, помер 23 січня 2013 року, але він за життя розпорядився майном і склав заповіт на користь ОСОБА_1, який був посвідчений 10 грудня 2009 року і відповідно цього заповіту усе майно, яке належало йому на день смерті, переходить ОСОБА_1

Після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом про припинення її права на частку у спадковому майні, з чим вона не погоджується, тому вимушена звернутися до суду з цим позовом.

На день смерті батька вона була непрацездатною і, відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту, вона має право на половину частки, яка належала б кожному із них у разі спадкування за законом.

Видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на житловий будинок по вулиці Лісній, 19, с. Степківка Уманського району Черкаської області, державний нотаріус Уманської державної нотаріальної контори, не врахував ту обставину, що цей будинок є спільною сумісною власність батьків, кожному із них належало по 1/2 частині будинку.

Будинок в с. Степківка по вулиці Лісній, 19 Уманського району був побудований батьками в шлюбі і відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація права на нього лише на імя одного із подружжя не спростовує призумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Будинок був зареєстрований на імя батька. Той факт, що після смерті матері ОСОБА_6, яка померла в 2006 році, спадщину прийняла тільки вона, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, яке належало матері, а інші спадкоємці за законом, які мали право на частку у спадщині, після смерті матері, батько ОСОБА_7 і ОСОБА_1 відповідно до ст. 1273 ЦК України відмовилася від своїх часток спадкового майна, яке залишилося після смерті матері на її користь.

Тобто після смерті матері, вона успадкувала все майно, яке їй належало на день смерті, в тому числі і 1/2 частину будинку по вулиці Лісній, 19 с. Степківка Уманського району.

ОСОБА_8 враховуючи ту обставину, що батько проживав в будинку, то вона на свою частку в будинку, яка залишилася після смерті матері, свідоцтво про право на спадщину за законом не отримувала, але відсутність свідоцтва про право на спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до вимог ст. 1296 ЦК України є правом, а не обовязком спадкоємця.

Вважає, що у відповідності до вимог чинного законодавства її частка у будинку № 19 по вулиці Лісній с. Степківка Уманського району, складає не 1/4, а з урахуванням обовязкової долі у спадщині, на яку отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті батька, ОСОБА_5, 62,5/100 частин цього будинку, тобто державним нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 було порушено її право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 було порушено її право, незаконно зменшена її частка будинку.

Відповідно до постанови ПВС України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» п. 27 одною із підстав визнання заповіту недійсним є порушення прав інших осіб, у звязку з видачею свідоцтва про право на спадщину.

Просить суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 08.04.2014 року державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на імя ОСОБА_1, на 3/4 частин будинку, розташованого по вулиці Лісній, 19 с. Степківка Уманського району Черкаської області.

Визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на 62,5/100 частин будинку, розташованого по вулиці Лісній, 19 с. Степківка Уманського району Черкаської області, після смерті батька ОСОБА_5, який помер 23.01.2013 року.

В подальшому ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 08 квітня 2014 року державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контор на імя ОСОБА_1, на 3/4 частини житлового будинку, розташованого по вулиці Лісній, 19, с. Степківка Уманського району Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-552.

Визнати за ним, ОСОБА_2, право власності на 62,5/100 частин житлового будинку, розташованого по вулиці Лісній, 19 с. Степківка Уманського району Черкаської області, після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 08 травня 2006 року та після смерті батька ОСОБА_5, який помер 23 січня 2013 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 37,5/100 частин житлового будинку, розташованого по вулиці Лісній, 19, с. Степківка Уманського району Черкаської області, після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 08 травня 2006 року та після смерті батька ОСОБА_5, який помер 23 січня 2013 року.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис за № 5264390 про право власності за ОСОБА_1 на 3/4 частки житлового будинку, розташованого по вулиці Лісній, 19, с. Степківка Уманського району Черкаської області.

Позивач, вона ж відповідач по зустрічному позову, ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обємі та пояснила, що вона та ОСОБА_2, як рідні сестри є спадкоємцями першої черги за законом після смерті їх батьків. У відповідності до усної домовленості, досягнутої за життя батьків, ОСОБА_2 купили хату, а батьківська хата мала б залишитися їй. Так як батько та мати мали по одному земельному паю, було вирішено, що один пай перейде у її власність, а інший у власність її сестри. Спочатку померла мати, тому вона та батько від прийняття спадщини відмовилися на користь ОСОБА_2, яка прийнявши спадщину, оформила на неї право власності. ОСОБА_8 після смерті батька ОСОБА_2 своїх зобовязань вищевказаної домовленості не виконала, вважає, що також має право на спадкування після смерті батька і на цей час фактично позбавляє її можливості користуватися належним їй спадковим майном. З метою захисту своїх прав вимушена була звернутися до суду з вказаним позовом, який просить задоволити. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає, вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та пояснив, що його довіритель є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 23.01.2013 р. Спадщина складається із 1/3 частки житлового будинку із надвірними спорудами за адресою: вул. Лісна, 19, с. Степківка, Уманського району, Черкаської області та земельної ділянки під вказаним будинком. ОСОБА_2 після відкриття спадщини систематично порушує право власності ОСОБА_1 щодо спадкового майна, самовільно проводить реконструкцію будинку, маючи лише 1/4 його частку, не допускає ОСОБА_1 до користування спадковим майном. Просить суд позов ОСОБА_1 задоволити, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, оскільки, на його думку, будь-яких підтверджуючих доказів надано суду не було.

Відповідач, вона ж позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просить суд відмовити у задоволенні її позову. Свої позовні вимоги підтримала в повному обємі, вважає, що надала достатньо доказів в підтвердження позову та просить суд позов задоволити. Пояснила, що після смерті ОСОБА_6 подала до Уманської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, прийняла всю спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_6, в тому числі і 1/2 частку спірного будинку. Отримала свідоцтво про прийняття спадщини, яке складається із земельного паю та грошових вкладів. Свідоцтво про право на спадщину на будинок не отримувала.Не відомо як було укладено заповіт, однак переконана, що нотаріус не мав підстав видавати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зазначити в ньому, що спадщина складається з 3/4 частин житлового будинку, в той час, як у покійного ОСОБА_10 у власності перебувала тільки 1/2 частка цього будинку.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, позов ОСОБА_2 підтримав в повному обємі. Пояснив, що ОСОБА_12 померла 08.05.2006 року. Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі на частину житлового будинку вул. Лісній, 19, с. Степківка, Уманського району, Черкаської області. Вказаний будинок був збудований батьками позивача та відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а тому, відповідно до ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України, з урахуванням вимог ст. 70 СК України та ст. 370 ЦК України, будинок є спільним майном подружжя в рівних частках, по 1/2 частці кожного.На його думку посилання ОСОБА_1 на те, що вона є власником спадкового майна, що складається із 3/4 часток житлового будинку по вул. Лісній, 19, с. Степківка, Уманського району не відповідає дійсності. 08.05.2006 р. ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі із 1/2 частки житлового будинку по вул. Лісній, 19, с. Степківка, Уманського району.На момент смерті ОСОБА_6 залишились спадкоємці: чоловік - ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і вся спадщина складалася із 1/3 частки всієї спадкової маси на кожного спадкоємця. ОСОБА_5 і ОСОБА_1 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 відмовились подавши жовтні 2006 року до Уманської районної державної нотаріальної контори заяву № 1661 у спадковій справі № 644, в якій зазначили, що вони відмовляються від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2. Ця підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 27.11.2006 року та 12.01.2012 року, в яких записано, що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 відмовились від своїх 2/3 часток спадкового майна. Наголосив, що відповідно до ст. 1241 ЦК повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, незалежно від змісту заповіту, мають право на обовязкову частку у спадковому майні, яка складається з половини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обовязкова частка). До непрацездатних осіб відносяться особи, які досягли віку - жінки - 55 років, а тому ОСОБА_2, крім іншого, має право на обовязкову частку. ОСОБА_13 в позовній заяві не заперечує, що у ОСОБА_2 є обовязкова частка у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_5 Таким чином, приймаючи до уваги, що ОСОБА_14 мав у власності 1/2 частку житлового будинку, то саме цю частку він і заповідав ОСОБА_1 З урахуванням обовязкової частки ОСОБА_2, в розмірі 12,5% від всього будинку, то її частка у спадковому будинку складає 62,5%.

ОСОБА_11 особа державний нотаріус Уманської районної державної нотаріальної контори у судовому засіданні вважає, що під час оформлення спадкової справи діяв у межах чинного законодавства і будь-яких порушень не допускав. Усі документи, повязані з переходом спадкових прав від спадкодавців до спадкоємців є законними і відповідають встановленим нормам.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою сторін по справі. За життя батьками позивача та відповідача, з метою уникнення непорозумінь між дітьми, була укладена домовленість про те, що ОСОБА_2 куплять будинок, а ОСОБА_1 залишиться їх будинок. Земельний пай, що належав батькові, перейде у власність ОСОБА_1, а земельний пай матері у власність ОСОБА_2. Батьки позивача і відповідача купили хату у ОСОБА_16 для ОСОБА_2. ОСОБА_8 після смерті батьків майже самостійно прийняла усію спадщину. Не допускає ОСОБА_1 до користування батьківською хатою, постійно свариться з нею, вчиняє сварки і навіть бійки.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що добре знайома і з ОСОБА_2, і з ОСОБА_1, оскільки проживає по сусідству. Знає, що вони є рідними сестрами, але дружніх стосунків між собою не підтримують. Ганна постійно свариться із Вєрою, кричить на неї тощо. Їй відомо, що їх батьки за життя ОСОБА_2 купили у ОСОБА_16 хату, а Вєрі залишиться їх хата. У 2006 році після смерті їх матері, Вєра написала відмову від прийняття спадщини, оскільки у них була така домовленість і ОСОБА_2 оформила прийняття спадщини. ОСОБА_8 воли помер їх батько почала претендувати і на спадкове майно, що належить Вєрі.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_8 є її двоюрідними сестрами. Їх батьки за життя прийняли рішення про те, що вони свій будинок залишать Вєрі, а ОСОБА_8 куплять інший, що ними і було зроблено. Аналогічна домовленість була і про паї. Фактично після смерті матері спадщину прийняла лише ОСОБА_8. Їх батько перед смертю мав намір укласти договір дарування, яким мав подарувати усе своє майно ОСОБА_1. Ганна заволоділа усім спадковим майном, перешкоджає ОСОБА_1 у його користуванні, вчиняє сварки і бійки.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що тривалий час знайома з позивачем та відповідачем по справі і їй відомо, що після відкриття спадщини ОСОБА_8 чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спадком. Їй також відомо, що батьками сторін по справі за життя було придбано житловий будинок для ОСОБА_8, а ОСОБА_1 мав залишитися будинок, у якому вони проживали.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що у них батьки позивача та відповідача по справі купили будинок для ОСОБА_2, тоді як їх будинок мав залишитися ОСОБА_1. Також їх батьки говорили, що земельні паї, які були у їх власності будуть порівно розділені між дочками.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою позивача та відповідача по справі. Знає, що за життя їх батьки, домовилися, що ОСОБА_2 куплять будинок, а ОСОБА_21 залишиться їх будинок. Пай, що належав батькові перейде у власність ОСОБА_21, а пай, що належав матері у власність ОСОБА_2. Взагалі батьками сторін по справі за життя було придбано не тільки будинок, а й квартиру для ОСОБА_2. Після смерті тітки (матері позивача та відповідача) ОСОБА_21 з батьком підписували якісь папери у нотаріуса. На цей час ОСОБА_21 майже не має доступу до спадкового майна, оскільки ОСОБА_2 усі двері, крім веранди, у спадковому будинку, який фактично є власністю Вєри, самочинно закрила.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, допитавши свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, та вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Статтею 55 Конституції України передбачено право, як громадянина України, на судовий захист.

Конституційний суд України в рішенні від 25.12.1997 року № 9-зп вирішив (пряма мова): «Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.»

Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, серед яких є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, і це визнано сторонами, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6, проживаючи в зареєстрованому шлюбі, в с. Степківка, Уманського району, Черкаської області, по вул. Лісній, 19, збудували житловий будинок, в якому проживали до дня своєї смерті. В 1989 році ними набуто право власності на цей будинок.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, що діяв на момент придбання будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Така ж норма визначена і ст. 60 СК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), а статтею 70 СК України передбачено, що частки у спільному майні подружжя є рівними.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, а частиною 2 ст. 372 ЦК України також передбачено, що частки такого майна є рівними,

ОСОБА_6 померла 08 травня 2006 року. Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі і на 1/2 частку зазначеного житлового будинку, оскільки її право власності на цю частку будинку, прямо передбачено Законом.

Після смерті ОСОБА_6 залишились спадкоємці: чоловік - ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Зі змісту цієї норми Закону слідує, що права та обов'язки спадкодавця переходять до його спадкоємців як єдине ціле.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України передбачається, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

ОСОБА_5 і ОСОБА_1 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 відмовились подавши жовтні 2006 року до Уманської районної державної нотаріальної контори заяву № 1661 у спадковій справі № 644 про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, зазначивши, що ця відмова є безумовною і беззастережною та має місце відносно усього спадкового майна.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Часткова відмова від прийняття спадщини не допускається.

Пунктом 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 передбачено: Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Це саме передбачено п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року № 20/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за № 283/8882, яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_2 в установлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк подала до Уманської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, та отримала свідоцтво про прийняття спадщини, яке складається із земельного паю та грошових вкладів. Свідоцтво про право на спадщину на будинок не отримувала.

Відповідно до ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, однак жодною нормою закону не передбачено кінцевий термін отриманні цього свідоцтва і не отримання не свідчить про неприйняття спадщини.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд критично оцінює покази свідків, оскільки жоден із свідків не дав показів стосовно того, що спільне користування будинком між сторонами неможливе, що даний будинок неможливо розділити в натурі. Покази свідків зводились в основному до того, що між сторонами постійно виникають сварки та бійки, однак про ці обставини їм стало відомо зі слів самої ОСОБА_1, свідки при таких подіях присутніми не були.

Крім цього позовна вимога ОСОБА_1 про припинення права на частку у майні не може бути задоволена, оскільки, згідно із ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

ОСОБА_1 на надала до суду доказів того, що ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на частину житлового будинку, не надала доказів реального поділу спірного будинку із визначенням часток кожної з них, а ОСОБА_2 пояснила, що на даний час такої реєстрації проведено не було, у звязку з чим суд приходиться до висновку, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, однак права власності на частину житлового будинку не набула.

Крім цього суд приймає до уваги положення ЦК України, а саме:

- Частину 1 ст. 355 якою визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

- Статтю 356 відповідно до якої, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

- Статтю 365 про те, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Також суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 08.04.2014 р. Уманською районною державною нотаріальною конторою на імя ОСОБА_1 про право на спадщину на 3/4 частини житлового будинку № 19 по вул. Лісній, с. Степківка, Уманського району, Черкаської області підлягає визнанню недійсним, оскільки видано нотаріусом помилково, без врахування спадкової справи № 644, заведеною після смерті ОСОБА_6, та без врахування заяви ОСОБА_5 і ОСОБА_1 від 23.10.2006 р. про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 Нотаріусом також не враховано, що в даному випадку спадщина після смерті ОСОБА_5 складається із 1/2 частки зазначеного житлового будинку, а не всього будинку.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 1217, 1226, 1296, 1301 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у майні відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 08 квітня 2014 року державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори на імя ОСОБА_22, на 3/4 частини житлового будинку, розташованого по вул. Лісній, 19, с. Степківка, Уманського району, Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-552;

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 62,5/100 частин житлового будинку, розташованого по вул. Лісній, 19, с. Степківка, Уманського району, Черкаської області після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 08 травня 2006 року, та після смерті батька ОСОБА_5, який помер 23 січня 2013 року;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 37,5/100 частин житлового будинку, розташованого по вул. Лісній, 19, с. Степківка, Уманського району, Черкаської області після смерті батька ОСОБА_5, який помер 23 січня 2013 року;

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис за № 5264390 про право власності за ОСОБА_1 на 3/4 частки житлового будинку, розташованого по вул. Лісній, 19, с. Степківка, Уманського району, Черкаської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Б. Коваль