Ухвала суду № 54529360, 22.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1143/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3746/15Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Бондаревської С.М., Буленко О.О.

секретар: Діхтяр Т.В.

за участі адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Перша Полтавська нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2015 року в задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Перша Полтавська нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Рішення оскаржив ОСОБА_5, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.09.1991року між позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено шлюб.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.9).

Напідставі рішення Київського районногосуду м. Полтава даний шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу колишня дружина позивача змінила прізвище на дівоче - ОСОБА_6, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

08.08.2003 року ОСОБА_5 (ОСОБА_6М.), на все належне їй майно на випадок її смерті на ім»я позивача ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений Першою державною нотаріальною конторою (а.с.11).

29.09.2014 року ОСОБА_6В, на ім»я ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений Першою державною нотаріальною конторою.

Відповідно до актового запису № 1758 складеного Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, 29 листопада 2014 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія І-ке № 285925 (а.с.12).

Постановляючи оскаржуване рішення місцевий суд правомірно виходив з того, що кожний новий заповіт скасовує попередній, а позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження психічного захворювання шизофренії у ОСОБА_6, що унеможливлювало її усвідомлювати значення свої дій та керувати ними на момент при складанні заповіту на імя ОСОБА_4.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК Україна, до складу спадщини входять усі права та обовязки, щоналежали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України.

Згідно зі ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, службовими особами, визначеними в статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним.

Окрім того, відповідно до ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона має довести перед судом існування тих обставин, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, а також оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що факт складання ОСОБА_6 заповіту на імя ОСОБА_4 у стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій на не могла ними керувати є недоведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

За приписом п.16 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

В засіданні суду апеляційної інстанції, колегією суддів позивачу було розяснено наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, проте сторона позивача своїм процесуальним правом не скористалась та не заявила клопотання про витребування доказів та призначення судової психіатричної експертизи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно та обєктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.1 ч.1 ст.308, ст.ст.313-315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1