Ухвала суду № 54528875, 22.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 528/1002/14-ц Номер провадження 22-ц/786/3790/15Головуючий у 1-й інстанції Шпідько В. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Буленко О.О., Омельченко Л.М.

секретар: Діхтяр Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: відділ Держземагенства у Гребінківському районі Полтавської області, Гребінківський відділ реєстрації речових прав, про припинення земельного сервітуту.

В С Т А Н О В И Л А :

У вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулась в місцевого суд з позовом до ОСОБА_3, треті особи: відділ Держземагенства у Гребінківському районі Полтавської області, Гребінківський відділ реєстрації речових прав, про припинення земельного сервітуту, просила постановити рішення, яким припинити сервітут, встановлений рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області віл 11.04.2006 року на право проїзду транспортом до свого будинку по вул. Городищенській, 20/1 через мої: присадибну земельну ділянку за кадастровим номером 5320810100:52:020:0003, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320810100:52:0004 за адресою: м. Гребінка, вул. Городищенвська, 20 за ковтун Г.С., з шириною проїзду впродовж земельних ділянок моєї та ковтун Г.С. у 3 метри

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням районного суду, його в апеляційному порядку оскаржила позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 є власником земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0933 га (кадастровий номер 5320810100:52:020:0003) та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0418 га (кадастровий номер 5320810100:52:020:0004) на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 049611 та серії ПЛ № 049612, виданих 19.09.2006 року на підставі рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 1149 від 19.12.2003 року, розташованих по вул. Городищенській, 20 в м. Гребінка Полтавської області (а.с. 7-8).

Відповідач ОСОБА_3 є власником житлового будинку з допоміжними господарськими побудовами № 20/1 (20а), що розташований по вул. Городищенській в м. Гребінка Полтавської області, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 384722, виданим 29.09.2005 року виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Полтавської області на підставі рішення № 561 від 16.09.2005 року та витягом КП «Лубенське МБТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВХ № 839237 (витяг № 8484374 від 29.09.2005 року, реєстраційний № 12224303, запис № 4789 у книзі 31).

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2006 року по справі № 2-24/2006 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення постійного дорожнього сервітуту задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право проїзду транспортом до свого будинку по вул. Городищенській, 20/1 через присадибну земельну ділянку, що знаходиться в користуванні відповідачки, ОСОБА_2, власниці будинку по вул. Городищенській, 20, право дорожнього сервітуту, встановлено до кінця земельної ділянки позивачки ширину проїзду 3 (три) метри, впродовж земельних ділянок відповідачки та позивачки (а.с.9-10).

Даним рішенням, що набрало законної сили у справі № 2-24/2006, встановлено, що житловий будинок відповідача розташований на одній із частин земельної ділянки площею 600 кв. м., що межує з присадибною ділянкою позивача, власниці будинку по вул. Городищенська, 20 в м. Гребінка Полтавської області, в постійне користування якій виділено земельну ділянку площею 0,15 га. Присадибна ділянка біля і під будинком позивача становить площу 0,13 га, решта землі знаходиться в кінці земельної ділянки відповідача і її площа становить 0,0216 га. Внаслідок того, що господарство відповідача розташоване в кінці земельної ділянки позивача, проїзд до якої з вулиці Городищенської відсутній, відповідач позбавлена можливості добиратися до свого будинку, окрім як через земельну ділянку позивача. За таких обставин, у відповідача виникло право для встановлення земельного сервітуту. Згідно з планом-схемою (землевпорядника міської ради ОСОБА_4І.) під проїзд транспортом до будинку відповідача слід виділити площу впродовж земельної ділянки позивача розміром 170 кв. м. та 90 кв. м. для проїзду вздовж земельної ділянки відповідача для обслуговування позивачем земельної ділянки площею 216 кв. м., що знаходиться в кінці земельної ділянки відповідача. Таким чином, при відведенні площі під проїзд до господарства відповідача, у користуванні сторін залишаються земельні ділянки площами: у відповідача 0,06 га (під будинком і допоміжними будівлями); у позивача біля будинку 0,13 га і 0,0216 га, що розташовані в кінці земельної ділянки відповідача (всього 0,1516 га).

Місцевим судом встановлено, що з постанови державного виконавця відділу ДВС Гребінківського РУЮ Полтавської області про закінчення виконавчого провадження від 27.07.2009 року, вбачається, що виконавчий лист № 2-24, виданий 27.04.2007 року на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11.04.2006 року, було виконано у повному обсязі (встановлено межові знаки на земельній ділянці), а виконавче провадження з примусового виконання закінчено.

Постановляючи оскаржуване рішення місцевий суд правомірно виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є не обґрунтованими, а тому не можуть бути підставою для припинення постійного земельного сервітуту.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 100 ЗК України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

За правилами ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 2, ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Відповідно ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 406 ЦК України визначені підстави припинення сервітуту, зокрема Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; рішення суду про скасування земельного сервітуту; закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: припинення підстав його встановлення; коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вищевикладеного, метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Оскільки місцевим судом вірно встановлено, що задовольнити потреби відповідача іншим способом не є можливим, а позивачем не доведено факту порушення чи нецільового використання сервітуту, то районний суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних за необґрунтованістю.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказувала, що відповідачем було порушено умови дорожнього сервітуту, оскільки нею без дозволу власника земельної ділянки та виконавчого комітету Гребінківської міської ради, провела до свого будинку водогін.

Проте такі доводи є необґрунтованими, оскільки в суді першої інстанції заступник Гребінківського міського голови надала посненя, що відповідного рішення міської ради в архіві установи знайдено не було, але, роботи по проведенню водопостачання здійснюються виключно згідно з технічними умовами та на підставі рішення міської ради.

Також на підтвердження законності проведення водогону до свого помешкання відповідач надала суду робочий проект «зовнішні мережі водопостачання будинку по вул. Городищенська № 20а в м. Гребінка» (а.с. 95-114).

З показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (працівників БМЕУ-8, водопостачальної організації) наданих в ході судового розгляду в суді першої інстанції, вбачається, що рішення Гребінківської міської ради щодо дозволу на проведення водогону до помешкання відповідача було, на підставі нього виготовлявся робочий проект водопостачання. Втім, в архіві установи його не знайдено, оскільки такі справи зберігаються не більше 3 років.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно та обєктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.1 ч.1 ст.308, ст.ст.313-315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2015 року-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1