Ухвала суду № 54528792, 18.12.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

1-КП/415/444/15

УХВАЛА 415/5305/15-к

Іменем України

"18" грудня 2015 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю: секретаря Зайченко І.А.

прокурора Сичова В.М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015130240001065 від 18.05.2015 року у відношенні

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого ВП «шахта ім. Г.Г.Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля», не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015130240001065 від 18.05.2015 року у відношенні ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні ухвалами слідчого судді було обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, який в подальшому було продовжено ухвалами Лисичанського міського суду Луганської області.

Строк дії ухвали Лисичанського міського суду від 05.11.2015 року, постановленої за результатами розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 спливає 03 січня 2016 року, у звязку з чим, під час судового розгляду прокурор Сичов В.М. звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12015130240001065 від 18.05.2015 року.

В обґрунтування письмового клопотання про продовження строку тримання під вартою зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6-ти до 10-ти років з конфіскацією майна, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились, оскільки ОСОБА_3 не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та хворих родичів не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків, а також репутація обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що вказує на те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від суду чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 03.01.2016 року, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 Лисичанським міським судом триває, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 вважав що ризики на існування яких посилається прокурор, не підтверджені доказами та необґрунтовані,а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на більш мякий.

. Обвинувачений ОСОБА_3 повністю підтримав думку захисника ОСОБА_2

Вислухавши доводи сторін, суд вважає клопотання прокурора Сичова В.М. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно пунктів 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується..

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді від 24.07.2015 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений ухвалами Лисичанського міського суду Луганської області.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України») ОСОБА_3 не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків, при цьому ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні повторно умисного тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, при цьому суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоровю населення, це вказує на те, що перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обовязків та запобіганню процесуальних ризиків, ухилення від суду та можливості продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для зміни та скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Сичова В.М. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України на 60 днів, тобто по 15 лютого 2016 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 15 лютого 2016 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.М. Старікова