Ухвала суду № 54527888, 14.12.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6579/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2505/2015

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю апелянта ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобовязання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобовязання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи позов тим, що 29.08.2014 року уклав з відповідачем договір № 2930Р на заміну в квартирі віконного блоку з деревяних конструкцій на металопластикові з кращим енергозберігаючим ефектом. Вартість послуг склала 1 449 грн. При підписанні акту виконаних робіт позивач відмітив, що розміри віконного блоку по висоті занижено відносно існуючого пройому (отвору) в стіні, однак відповідач на звернення позивача не реагував та добровільно недоліки усунути не бажав. У звязку з такими діями позивач вважає, що йому також було завдано моральної шкоди, як споживачу, яку він оцінив в 300 грн. У ході розгляду справи позивач збільшив розмір вимоги про відшкодування моральної шкоди до 510 гривень.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

На думку апелянта, доводи суду про те, що ним підписано акт виконаних робіт без будь-яких зауважень, підписано комерційну пропозицію від 29 серпня 2014 року без зауважень та не пропонувалося складання дефектного акта як цього вимагає п. 2.2.2 договору, не відповідають дійсності.

Апелянт зазначив, що всі його дії здійснювались відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства і він підписував акт виконаних робіт, а не акт прийому як кваліфікує суд, посилаючись на надану підрядником недостовірну копію.

Також апелянт вказав, що ліквідація придатного вікна і встановлення вікна, що не відповідає розмірам пройому, це не лише принижує людину, а й приносить певні душевні страждання йому та його сімї. Та відповідно до п. 2 ст. 23 ЦПК України це нанесення моральної шкоди, а ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє в такому випадку одержувати додаткову компенсацію за нанесену моральну шкоду, що визначена в сумі 510 гривень. Проте, суд відхилив вимогу про відшкодування моральної шкоди, з чим апелянт не погоджується.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Вислухавши апелянта та представника відповідача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 29 серпня 2014 року між позивачем (замовником) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (підрядником) укладено договір № 2930Р, відповідно до якого підрядник зобовязався продати замовнику продукцію, а саме вироби з ПВХ (профіль Aluplast EuroLine 2000, фурнітура Siegenia Favorit, підвіконня), виконати у квартирі АДРЕСА_1 роботи по демонтажу старих конструкцій, монтажу конструкцій продукції та жорсткому її укріпленню в пройомі, ліквідуванню технологічної щілини та проводити гарантійне обслуговування роботи в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Договором визначено вартість продукції 1 429 грн. (а.с.4).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 865, 611 ЦК України, п. 1 ч. 3 ст. 60 та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,

встановивши, що між сторонами був укладений договір побутового підряду, умови якого відповідачем виконані, а позивач не довів, що були порушені його права як споживача.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір побутового підряду є публічним договором.

До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи, факт укладення договору визнається сторонами, не оспорюється позивачем підписання комерційної пропозиції від 29.08.2014 року, факт розрахунків за договором та встановлення ПВХ конструкції у квартирі позивача відповідачем.

Акт виконаних робіт від 09.09.2014 року підписаний позивачем без будь-яких зауважень (а.с.58).

Відповідно до ст. 872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків.

У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивач зобовязаний довести факт неналежного виконання умов договору відповідачем.

Апелянт стверджує, що ПВХ конструкція (віконний блок) не відповідає розмірам віконного пройому, є значно меншим за розмірами, ніж повинен бути. З метою приховування цього недоліку віконного блоку монтажником був використаний пінопласт та досить велика кількість монтажної піни при закладенні щілин, що, на думку апелянта, є недопустимим.

Апелянту розяснювалися наслідки невчинення необхідних процесуальних дій, зокрема непроведення будівельно-технічної експертизи, позивач не просив призначити відповідну експертизу як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, не надав суду належних та допустимих доказів порушення умов договору відповідачем.

Оскільки у справі відсутні належні, допустимі, достовірні докази, які б вказували на те, що при встановленні відповідачем у квартирі позивача віконного блоку мало місце порушення чи неналежне виконання будь-яких вимог умов договору та державних стандартів, то суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апелянта про те, що він підписував акт виконаних робіт із зауваженнями, однак цей примірник, який містив зауваження, забрав монтажник, не спростовують правильних висновків суду, оскільки акт, який містить зауваження, суду не наданий.

Також не дає підстав стверджувати про порушення умов договору відповідачем і відсутність проекту конструкції, оскільки сторонами не заперечується факт встановлення її у житлі позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються лише на формальних міркуваннях.

Вимога щодо відшкодування шкоди є похідною від вимоги про порушення прав споживача, тому суд обґрунтовано відмовив і у задоволенні цієї позовної вимоги.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, надана належна оцінка доказам у справі, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_5

ОСОБА_6