Рішення № 54527359, 21.12.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1068/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2600/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на власне утримання у твердій грошовій сумі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду від 06 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, у розмірі по 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття та коштів на її власне утримання у твердій грошовій сумі, у розмірі по 850 грн. щомісячно до досягнення дочкою трьохрічного віку.

Рішенням Галицького районного суду від 06 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Суд стягнув щомісячно з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 500 грн. починаючи з 11 червня 2015 року і до досягнення дочкою повноліття, а також на утримання дружини ОСОБА_4 кошти в розмірі по 850 грн. щомісячно, починаючи з 11 червня 2015 року і до досягнення дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку.

Стягнуто з ОСОБА_5 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення.

Апелянт вказав, відповідно до ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Апелянт зазначив, що не може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, однак судом не взято до уваги ні довідок, наявних в матеріалах справи про хворобу його матері (хворіє церебральним арахноїдитом, початкова стадія епілепсії), ні довідок про його тяжку хворобу (виявлена велика пухлина на колінному суглобі, через що в нього практично не згинається нога) і крайньої необхідності проведення йому операції на коліні, ні наявність дитини від першого шлюбу та сплату аліментів на дитину, ні відсутність у нього заробітку.

Крім того, на думку апелянта, на підставі ч. 5 ст. 75 Сімейного кодексу України, позивач не має права на утримання через свою негідну поведінку у шлюбних відносинах зраду подружньої вірності, після викриття чого, він знаходився в тяжкому психоемоційному стані, через що був змушений звільнитися з роботи.

Також зазначає, що судом необґрунтовано визначено розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 по 500 грн. щомісячно, оскільки на даний час він не спроможний сплачувати таку суму аліментів, і в подальшому, якщо в нього буде заробіток, він буде брати участь у всіх додаткових витратах на дітей та надаватиме більшу суму коштів добровільно.

Просить рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дружини ОСОБА_7 в розмірі по 850 грн. до досягнення донькою ОСОБА_6 трьохрічного віку скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, і рішення в частині стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 змінити та визначити стягування аліментів на утримання доньки в розмірі по 350 грн. щомісячно.

Вислухавши представників апелянта, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою частково, виходячи з наступних підстав.

В силу ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Таких вимог закону суд не у повній мірі дотримався при ухваленні рішення.

Судом встановлено сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 22 липня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.4).

В шлюбі народилася дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що виходить із свідоцтва про народження (а.с.5), в якому батьками дитини зазначенні позивач та відповідач.

Дитина постійно проживає з матір'ю та знаходиться на її повному утриманні, що не оспорюється сторонами у судовому засіданні.

Позивач на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення такою трьохрічного віку, та немає змоги утримувати дитину.

Відповідачем не заперечується, що він не має постійного місця роботи, але має мінливий, нерегулярний дохід. Розмір доходу не вказує.

Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст. 180, 181, 84 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а також дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Враховуючи, що відповідач зобов'язаний утримувати неповнолітню дочку та надавати їй необхідну матеріальну допомогу у вигляді аліментів, а також дружину і має можливість утримувати дружину, його дохід є нерегулярним та мінливим, суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши аліменти та кошти на утримання дружини у твердій грошовій сумі.

Суд зазначив, що відповідач є працездатним, зобовязаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, не виконує встановлений законом обов'язок щодо утримання неповнолітньої дочки, яка проживає разом із позивачкою, хоча має таку можливість, фізично здоровий, працює за межами України, не врахував наявність у відповідача ще іншої неповнолітньої дитини від першого шлюбу ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, обовязок утримання якої також покладений на відповідача, як батька (а.с.19), не у повній мірі врахував стан здоровя відповідача, задовольнив позов частково, стягнувши аліменти на утримання дитини 500 гривень щомісячно, а на утримання дружини 850 грвень щомісячно.

Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак допустився помилки при визначенні розміру утримання дружини.

Обставини, які суд повинен врахувати при визначенні розміру аліментів, передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України. При цьому ч. 2 ст. 182 передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» з 01.09.2015 року встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у розмірі 1167 гривень на місяць.

Враховуючи, що судом стягнуто на утримання дитини аліментів, що дорівнює у пропорційному відношенні менше ? частині від встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, тому колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно визначено розмір участі батька у щомісячному утриманні дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір аліментів повинен бути не більшим 350 гривень на місяць не заслуговують на увагу, оскільки 30% від прожиткового мінімуму у 1167 гривень дорівнює 350, 10 гривень і ця сума може бути найменшою, яку відповідач зобовязаний сплачувати на утримання дитини. Однак, відповідач є працездатною особою, відсутні дані, що за станом здоровя з урахуванням його захворювання він обмежений у можливостях працевлаштування чи він не може виконувати певні роботи, позивач зобовязаний утримувати дитину та відсутні обставини, які б давали підстави вважати, що він повинен сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка, батька дитини, до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, незалежно від працевлаштування, наявності постійного заробітку чи розміру доходу чоловік зобов'язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів на утримання дружини суд повинен був керуватися вимогами ст. 80 ч. 2 СК України, яка передбачає, що розмір аліментів одному з подружжя визначається з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру аліментів на утримання позивача, оскільки відповідач не має фактичної можливості сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі, визначеному судом першої інстанції, тобто у розмірі 850 гривень щомісячно, так як на його утриманні знаходиться ще двоє неповнолітніх дітей.

Однак, враховуючи, що апелянт має дохід, розмір якого не вказує, не є непрацездатною особою, колегія суддів вважає, що він має можливість утримувати дружину. На її утримання слід стягнути кошти у розмірі 300 гривень щомісячно.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не має права на утримання через негідну поведінку у шлюбі не заслуговують на увагу, оскільки закон повязує право на утримання дружини у звязку з проживанням з нею дитини до трьох років.

Відповідачем не заперечується, що позивач отримує щомісячно кошти від Управління праці та соціального захисту населення щомісячно у розмірі 860 гривень у звязку з доглядом дитини до досягнення нею трирічного віку. Ці кошти належні саме дитині і не можуть використовуватися для утримання позивача, але незалежно від працевлаштування, наявності постійного заробітку чи розміру доходу дружини, як зазначено у ст. 84 СК України, чоловік зобов'язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років.

Колегія суддів дійшла висновку, що на розмір аліментів не впливає наявність у відповідача матері, яка хворіє, оскільки цей факт не породжує аліментних правовідносин за відсутності рішення суду, тобто у відповідача не виник обовязок щодо утримання матері.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення з відповідача коштів на утримання дружини у розмірі 300 гривень щомісячно буде у повній мірі відповідати вимогам закону, розумності і справедливості, з урахуванням обставин справи та доказів, наданих сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що при розгляді вказаного позову мало місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, які призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів на утримання дитини.

В іншій частині судове рішення відповідає вимогам закону, оскільки суд вірно визначився з характером правовідносин та із нормами закону, які підлягають застосуванню до даних правовідносин і дотримався норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду від 06 жовтня 2015 року в частині стягнення коштів на утримання дружини ОСОБА_4 змінити.

Зменшити розмір стягнених коштів з ОСОБА_5 на утримання дружини ОСОБА_4 до досягнення дитиною трьохрічного віку з 850 гривень до 300 гривень щомісячно.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_9

ОСОБА_10