Постанова № 545233, 27.03.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 березня 2007 р. Справа № 7/21-24/2007

за позовом Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно –каналізаційного господарства міста Ужгорода”, м. Ужгород

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород

про скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ у м. Ужгороді від 29.06.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених суми податкових зобов’язань №0007881540/0/2883/15-0/03344326/16813, №0007891540/0/2884/15-0/03344326/16814, №0007951540/0/15-0/03344326/16815, податкових повідомлень від 28.08.2006р. №0007891540/1/3713/25441, №0007881540/1/3712125440 та №0007951540/1/3711/25438 по комунальному податку на загальну суму 2034,76 грн., №0007811540/0/2882/15-0/03344326/16811, №0007821540/2881/15-0/03344326/13810, №0007831540/0/2880/15-0/03344326/16809, податкових повідомлень від 28.08.2006р. №0007811540/1/3716/25444, №0007821540/1/3717125445,

№ 0007831540/1/3718/25446 по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 64791,66 грн., від 29.06.2006р. №0007991540/0/2886/15-0/03344326/16816, №0008051540/0/2887/15-0/03344326/16818, податкових повідомлень від 28.08.2006р. №0008051540/1/3707/25433, №0007991540/1/3706/25432 по збору за спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 8388,19 грн., від 29.06.2006р. №0008101540/0/2889/15-0/03344326/16820, №0008091540/0/2888/15-0/03344326/16819, податкових повідомлень від 28.08.2006р. №0008091540/1/3714/25442, №0008101540/1/3715/25443 по збору за геологорозвідувальні роботи на загальну суму 15901,48 грн.

Суддя С. Швед

від позивача – Турецька Н.М., юрисконсульт, представник по довіреності від 15.01.2007р. №12;

від відповідача – Трускавецька Д.І., головний державний податковий інспектор юридичного відділу (довіреність від 10.01.2007р. №142/9/10);

Блага О.П.. державний податковий інспектор юридичного відділу (довіреність від 10.01.2007р. №150/9/10).

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно –каналізаційного господарства міста Ужгорода” (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ у м. Ужгороді від 29.06.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по комунальному податку на загальну суму 2034,76 грн., по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 64791,66 грн., по збору за спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 8388,19 грн., по збору за геологорозвідувальні роботи на загальну суму 15901,48 грн., а також податкових повідомлень від 28.08.2006р., надісланих платнику податків за результатами розгляду його скарг на первинні рішення про застосування штрафних санкцій, без зміни сум штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені у розрахунку органу державної податкової служби суми штрафних санкцій застосовані всупереч вимогам ст. 250 Господарського кодексу України після сплину спеціального строку давності для їх застосування. Також позивач посилається на те, що відповідно до п.6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій застосування штрафних санкцій пов’язується з необхідністю дослідження стану розрахунків платника податків з бюджетами, однак дане питання не досліджувалось відповідачем.

Відповідач позов не визнав, оскільки порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань підтверджені актами перевірки та розрахунками штрафних санкцій, даними самостійно поданих позивачем податкових декларацій (розрахунків, звітів) та витягами із облікових карток платника податків.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Актом перевірки Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 22.06.2006р. №1354/15-0 встановлені факти порушень Підприємством граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по комунальному податку та зборах за забруднення навколишнього природного середовища, спеціальне використання водних ресурсів та геологорозвідувальні роботи за період 2005-2006р.р. та застосовано згідно з оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III) у загальній сумі 91116,09 грн.

За наслідками апеляційного розгляду поданих платником податків скарг на первинні податкові повідомлення – рішення, були прийняті повторні податкові повідомлення, які позивач також просить скасувати.

Висновок органу державної податкової служби про застосування до Підприємства штрафних санкцій базується на тому, що платник податків, самостійно визначивши належні до сплати спірні суми податкових платежів за визначені в розрахунках до актів перевірок податкові періоди, сплатив їх із затримкою.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Статтею 4 розділу ІІ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006, передбачено, що судові рішення мають відповідати критерію юридичної визначеності незалежно від якості законодавства, яке може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить прогалини. Суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права.

Пунктами 2 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” визначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181-III, на підставі якого застосовані штрафні санкції до відповідача по даній справі, передбачена відповідальність платника податків за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, визначених цим Законом, у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, статтею 16 цього ж Закону за порушення встановлених строків погашення узгодженої суми податкового зобов'язання також передбачена відповідальність платника податків у вигляді нарахування на суму узгодженого податкового зобов’язання (податкового боргу) пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті до повного погашення податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Закону №2181-III).

Аналіз вищенаведених правових норм Закону №2181-III дає підстави для висновку про наявність у ньому фактично тотожних по своєму змісту та суті заходів впливу на платника податків.

Передбачена статтею 16 та п.п. 17.1.7. п. 17.1. статті 17 Закону №2181-III відповідальність застосовується до платників податків за одне і те ж саме правопорушення –несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання, справляється у відсотковому співвідношенні до такої суми заборгованості та по своєму смисловому та превентивному змісту є тотожною.

Наявні у матеріалах справи витяги із облікових карток платника податків по спірних податкових платежах свідчать про одночасне нарахування контролюючим органом як пені так і штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків сплати одних і тих же узгоджених сум податкових зобов’язань.

Одночасне застосування до платника податків відповідальності шляхом нарахування пені як плати у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, та штрафних санкцій як плати у вигляді відсотків від суми несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання, прямо суперечить вищенаведеному імперативному припису статті 61 Конституції України.

Застосування до платників податків подвійної відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань приводить до негативних наслідків як для суб’єктів господарювання, так і для економіки України в цілому.

Одночасне нарахування штрафних санкцій та пені веде до кризового фінансового становища підприємств, активи суб’єктів господарювання постійно перебувають у податковій заставі чи під арештом рахунків, із-за дефіциту обігових коштів знижуються темпи та обсяги виробництва (робіт, послуг), унеможливлюється своєчасність проведення розрахунків за енергоносії, виплат заробітної плати працівникам, інших соціальних виплат, прямим наслідком чого є доведення підприємств до банкрутства та розпродаж основних фондів за мінімальною вартістю, звільнення працівників і, відповідно, фактичне зменшення надходжень податкових та інших платежів до державного бюджету, що у сукупності становить реальну загрозу енергетичній, економічній та соціальній безпеці України як Держави.

Посилання відповідача на нерозповсюдження на спірну ситуацію положення ст. 61 Конституції України, оскільки зазначена стаття Основного закону міститься у розділі II Конституції "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії, судом не приймається, оскільки спростовується висновком Конституційного Суду України, який міститься у рішенні від 09.02.1999р. по справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). У зазначеній справі констатовано факт можливості розповсюдження дії ст. 58 Конституції України, яка також знаходиться у розділі II Конституції України і на юридичних осіб. Крім того, такий підхід суперечить ст. 13 Конституції України щодо рівності усіх суб'єктів права власності і господарювання перед законом.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує при вирішенні конкретної справи принцип верховенства права і Конституцію України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).

Виходячи з наведеного суд застосовує у спірній ситуації статтю 61 Конституції України як норму прямої дії, не застосовуючи положення п.п. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону №2181-ІІІ, та скасовує оспорювані податкові - повідомлення рішення від 29.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій (пункти 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”).

Крім того, при вирішенні спірного питання суд виходить також з наступного.

Нормативно –правовим актом, який визначає правила оформлення матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами є Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 (далі - Порядок).

Згідно з п. 1.7. вищезазначеного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вимог вищезазначеного Порядку наявні у матеріалах справи розрахунки штрафних санкцій є необ’єктивними, оскільки не містять даних щодо податкового періоду, в якому повинно бути сплачене узгоджене податкове зобов’язання; стану розрахунків за попередній податковий період (переплата, недоплата); загальної суми сплаченого податкового зобов’язання за податковий період; суми сплаченої з порушенням граничних строків сплати із зазначенням платіжного доручення.

Що стосується податкових повідомлень, надісланих відповідачу за результатами розгляду органами державної податкової служби його скарг, то відповідно до п.п. 6.4.1. п.6.4. ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у зв’язку з скасуванням судом рішень про застосування штрафних санкцій по даній справі ці повторні податкові повідомлення вважаються відкликаними. Тому провадження у справі у цій частині позовних вимог необхідно припинити на підставі п.п. 1№ ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, застосувавши при цьому аналогію закону (частина сьома статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, статтями 7-9, 69, 86, , 160 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України, п.п. 1№ ст. 80 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 29.06.2006р. про застосування штрафних санкцій до Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно –каналізаційного господарства міста Ужгорода” (м. Ужгород, вул. Митна, 1, код 03344326) за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань:

2.1. №0007881540/0/2883/15-0/03344326/16813, №0007891540/0/2884/15-0/03344326/16814, №0007951540/0/15-0/03344326/16815 по комунальному податку на загальну суму 2034,76 грн.;

2.2. №0007811540/0/2882/15-0/03344326/16811, №0007821540/2881/15-0/03344326/13810, №0007831540/0/2880/15-0/03344326/16809 по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 64791,66 грн.;

2.3. №0007991540/0/2886/15-0/03344326/16816, №0008051540/0/2887/15-0/03344326/16818 по збору за спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 8388,19 грн.;

2.4. №0008101540/0/2889/15-0/03344326/16820, №0008091540/0/2888/15-0/03344326/16819 по збору за геологорозвідувальні роботи на загальну суму 15901,48 грн.

3. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її постановлення, однак може бути оскаржена до сплину цього строку до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області в порядку, передбаченому статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.Швед