Ухвала суду № 54519837, 23.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1190/2015(м)

263/11612/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Кірякова Н.П.

Категорія 59 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Песоцької Л.І., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі - Брєжнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області на ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, зацікавлена особа: ОСОБА_3, та про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо визнання його дій по закінченню виконавчого провадження про стягнення аліментів неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2015 р. з тих підстав, що боржник ОСОБА_3 має непогашену заборгованість по аліментам. Просила поновити строк на подачу скарги, оскільки копія постанови їй не була направлена. Також просила зобовязати Приморський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції протягом 10 днів отримати дублікат виконавчого листа та поновити виконавче провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2015 року скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління, зацікавлена особа: ОСОБА_3, та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції по закінченню виконавчого провадження ВП №40846841 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, неправомірними. Скасовано постанову державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 22.04.2015 року про закінчення виконавчого провадження. Стягнуто з Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 600 грн.. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Приморський ВДВС Маріупольського МУЮ в особі начальника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність зазначеної ухвали, просив винести ухвалу про відмову в задоволені скарги ОСОБА_2. Зокрема, посилався на те, що 22.04.2015 року на підставі п.6 ч.1 ст.49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята правомірно, оскільки сплив строк, на який було видано виконавчий документ дитина, на утримання якої були стягнуті аліменти, стала повнолітньою. Зазначав, що винесення державним виконавцем постанови не позбавляє ОСОБА_2 звернутися до суду на підставі ч.4 ст.194 Сімейного кодексу України з позовом про стягнення заборгованості по аліментам, оскільки така заборгованість стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_2, яка надала суду заяву про розгляд справи без її участі, та у відсутності ОСОБА_3, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, який про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не направляв.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення державного виконавця Приморського ВДВС ОСОБА_4, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_6, яка просила скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.11.2013 року на підставі виконавчого листа №2-17133/10 від 30.09.2010р. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його доходів.

22.04.2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку з закінченням строку для стягнення аліментів, оскільки дитина, на утримання якої стягувалися аліменти, досягла повноліття. В постанові державним виконавцем зазначено, що борг по аліментам складає 17913,45 грн..

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції посилався на те, що сума аліментів у повному обсязі не стягнута, а тому виконавче провадження закрито незаконно.

В частині відмови у задоволені вимог заявниці про зобовязання протягом 10 днів отримати дублікат виконавчого листа ухвала суду першої інстанції ніким не оскаржується.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується.

Відповідно до вимог п.7.21 Інструкції з організації примусового виконання рішення державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець мав вчиняти дії по стягненню аліментів у т. ч. заборгованості за аліментами в разі виникнення такої.

Частиною 4 ст. 194 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Чинним законодавством не передбачена можливість стягнення заборгованості за аліментами, яка утворилась при виконанні судового рішення про їх стягнення, шляхом подання позову про її стягнення в судовому порядку у іншій справі. Більш того, та обставина, що провадження за виконавчим листом про стягнення аліментів було закрито, правового значення не має і не може бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за аліментами.

Незаконне закінчення виконавчого провадження про стягнення аліментів у зв'язку із закінченням строку стягнення, при наявності у боржника заборгованості за аліментами, може бути підставою для оскарження такого рішення державного виконавця.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення скарги заявника в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження про стягнення аліментів за умови наявності заборгованості по аліментам, оскільки він відповідає положенням закону.

З доводами апеляційної скарги Приморського ДВС про незаконність судового рішення у звязку із порушенням норм матеріального права неможливо погодитися, оскільки такі доводи суперечать змісту оскаржуваної ухвали і не грунтуються на законі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Приморського ДВС не спростовують висновків суду, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Пунктом 19 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» розяснено, що судові витрати, повязані з розглядом скарги, покладаються судом на відділ державної виконавчої служби, якщо буде постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Отже, враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України, у звязку з відхиленням апеляційної скарги, з Приморського ДВС на користь заявника у відшкодування витрат на правову допомогу слід стягнути суму 400 грн, яка документально підтверджена в суді. Заперечення представника Приморського ДВС про те, що законом не передбачено стягнення грошових коштів з рахунків ДВС стосуються виконання судових рішень про стягнення коштів бюджетних установ, а не судових витрат, тому не мають правового значення по справі.

Разом з тим, при відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приморського ДВС на ухвалу суду першої інстанції сплата судового збору для Приморського ДВС була відстрочена помилково, оскільки у відповідності до розяснень пункту 14 вищевказаної Постанови не передбачено необхідність оплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, тому з виконавчої служби судовий збір за оскарження ухвали не стягується.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на правову допомогу 400 грн..

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

ОСОБА_1

ОСОБА_7

ОСОБА_8