Ухвала суду № 54519785, 23.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/4534/15-ц Номер провадження 22-ц/775/927/2015

головуючий в I інстанції Чернишов Ю.В.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 27

____________

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2015 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Біляєвої О.М.

при секретарі судового засідання Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

В позові від 18 травня 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» /надалі Банк/ просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 148469,37грн., що утворилася внаслідок неналежного виконання зобовязань за кредитним договором.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором кредиту в сумі 141161,30 грн. та судові витрати в розмірі 1400,00грн., в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просив рішення скасувати та ухвалити нове яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, на думку заявника, суд керувався положеннями кредитного договору та додатковими угодами відповідно до яких помилково визначив розмір заборгованості, та не врахував що в додаткових угодах міститься посилання на інший кредитний договір якого відповідач з Банком не укладав, що має наслідком їх нікчемність.

Заслухавши доповідь судді, за відсутності позивача від представника якого надійшло клопотання про розгляд справи без нього, також за відсутності відповідача повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що 11 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Банком укладено кредитний договір № КТН2GК0000000001 /надалі Кредитний договір/, також суд вважав що 15 серпня 2008 року, 26 липня 2012 року та 05 березня 2013 року між ОСОБА_1 та Банком було укладено додаткові угоди до Кредитного договору, та мало місце неналежне виконання взятого на себе зобовязання з боку позичальника у звязку з чим виникла заборгованість, яку суд стягнув з останнього в розмірі що утворився на час розгляду справи відповідно до наданого Банком розрахунку за виключенням сум штрафу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно зясував обставини у справі, дотримався норм процесуального права та правильно застосував норми матеріального права.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом договірне зобовязання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладення договору.

Так, відповідно до умов Кредитного договору № КТН2GК0000000001 від 11 вересня 2007 року Банк надав позичальнику кредит в сумі 65650,00 гривен на придбання нерухомості та 14386,50 грн. на сплату страхових платежів із сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк з 11 вересня 2007 року по 11 вересня 2025 року.

Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що укладений договір кредиту відповідає вимогам матеріального права, також додаткові угоди укладені 15 серпня 2008 року, 26 липня 2012 року та 05 березня 2013 року між ОСОБА_1 та Банком хоч і містили посилання на кредитний договір за № КТН3GК0000000001 від 11 жовтня 2007 року стосувалися цього Кредитного договору, та мало місце неналежне виконання взятого на себе за договором кредиту зобовязання з боку ОСОБА_1 у звязку з чим станом на 16 квітня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 148469,37грн., з яких 87308,57грн. заборгованість за кредитом, 28473,57грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 3962,86 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 21416,30грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 250,00 грн. штраф (фіксована частина) та 7058,07грн. штраф (процента складова).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі, яка переглядається, суд на підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 16.04.2015 року /а.с. 4-7/ дійшов висновку про неналежне виконання боржником зобов'язань із погашення кредитних коштів та сплати пов'язаних з кредитом платежів відповідно до умов, передбачених кредитним договором та додатковими договорами до нього.

У той же час, суд першої інстанції відреагував на аргументи відповідача з приводу того, що додаткові угоди на які посилався Банк від 15 серпня 2008 року, 26 липня 2012 року та 05 березня 2013 року не мають стосунку до Кредитного договору та обґрунтовано виходив із змісту самих додаткових угод в яких ідеться про погодження істотних умов з приводу розміру заборгованості, строків сплати та щодо зменшення розміру пені яка була нарахована саме за несвоєчасне виконання зобовязань за Кредитним договором № КТН2GК0000000001 від 11 вересня 2007 року, при цьому врахував що умови додаткових угод були погоджені самим позичальником, який у відповідності із досягнутими в додаткових угодах домовленостями частково виконував взяті на себе зобовязання.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в запереченнях на позовну заяву, та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Таким чином, відповідач не довів своїх вимог та встановивши факт неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та дійшовши правильного висновку про наявність заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано вважав що наявні підстави для задоволення позову.

Разом з тим, не було оскаржене та не може бути предметом перевірки в апеляційному суді відповідно до положень статті 303 ЦПК України рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення сум штрафів нарахованих за Кредитним договором.

У зв'язку з наведеним висновки суду про часткове задоволення позову ґрунтуються на нормах матеріального права, та узгоджуються із фактичними обставинами у справі, що у відповідності до статті 308 ЦПК України має своїм наслідком залишення рішення суду першої інстанції без змін, як такого що відповідає вимогам про законність та обґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: