Ухвала суду № 54516330, 19.10.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.10.2015 Справа № 554/1650/15-ц

№ 8\554\1815

№ 554\1650\15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2015 м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі :

головуючогосудді Січиокно Т.О.

за участю: секретаряРомахової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2014 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності, надання земельного сервітуту, відбудову прибудови, перебудову споруди, перенесення помийної ями, відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди за нововиявленими обставинами,-

в с т а н о в и в:

у лютому 2015 заявник звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2014 року, мотивуючи свої вимоги тим, що ним встановлено нововиявлені обставини, які дають підстави переглянути дане рішення та його скасувати, а саме 14.01.2014 року колегія Апеляційного суду Полтавської області розглянула цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 22.05.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки в користування та визначення порядку користування земельною ділянкою, що залишилася у спільному користуванні та ухвалила рішення, яким апеляційну скаргу задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11.06.2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки в користування та визначення порядку користування земельною ділянкою, що залишилася у спільному користуванні. Судом установлено, що згідно з вимогами ст. 125 ЗК України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється. Однак, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою про визнання права власності, надання земельного сервітуту, відбудову прибудови, перебудову споруди, перенесення помийної ями, відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди та ухвалюючи рішення від 11.06.2014 року місцевий суд на дану обставину не звернув увагу та помилково виходив з того, що земельна ділянка будинковолодіння перебуває у правомірному користуванні співвласників та розподілена між ними відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.05.2006 року. Отже, із доводів заявника, суд першої інстанції помилково вважав, що самовільно зведені прибудови та господарські споруди, збудовані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що наносять ОСОБА_1 матеріальні збитки, зведені ними на належних їм земельних ділянках.

У звязку з цим, заявник просить суд скасувати за нововиявленими обставинами рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11.06.2014 року в частині відмови з задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, визнання права власності на гараж, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування заподіяної шкоди.

У судове засідання заявник не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, у звязку з чим суд вважає за необхідне проводити судовий розгляд без його участі.

Заінтересовані особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечили проти задоволення заяви, вважаючи, що ті обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені не є такими.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку:

у квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобовязання усунути перешкоди у користуванні належною їй за рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04.05.2006 року земельною ділянкою по вулиці Фрунзе, 78 у м. Полтаві шляхом прибирання на належній їй земельній ділянці сухих гілок складених умовною межею; зобовязання не чинити перешкоди на встановлення нею твердого (металевого) паркану по спірній межі згідно схеми за варіантом № 6 експертного висновку судово технічної експертизи від 20.03.2006 року, додаток № 1 до висновку експертизи; зобовязання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у їхньому спільному із відповідачем користуванні шляхом знесення самочинно збудованого гаража, визначеного у технічному паспорті літерою «Е».

В обґрунтування вимог зазначила, що вона є співвласником домоволодіння по вул. Фрунзе, 78 в м. Полтаві, розташованого на земельній ділянці площею 2583 кв.м., що перебуває у їхньому спільному із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користуванні. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04.05.2006 року проведено розподіл земельної ділянки між співвласниками за варіантом № 6 експертного висновку судово технічної експертизи від 20.03.2006 року виділено у користуванні: їй 842 кв.м., що становить 63\150 частки; ОСОБА_1 виділено 761 кв.м., що становить 57\150 частки; ОСОБА_3- 401 кв.м., що становить 1\5 частки, у спільному користуванні залишено 579 кв.м. На виконання даного рішення державним виконавцем 22.04.2009 року у примусовому порядку було проведено розподіл вказаної земельної ділянки шляхом забиття у грунт металевих стержнів, зєднаних між собою мотузкою. Разом з тим, ОСОБА_1 самовільно та безпідставно пошкодив встановлену державним виконавцем межу, витягнувши із землі металеві стержні, зайнявши більш як на 1 м впродовж всієї належної їй земельної ділянки, виділивши її смугою сухих гілок висотою до 1 м. також відповідач самочинно збудував металевий гараж площею 21, 1 кв.м. на земельній ділянці, яка знаходиться у спільному користуванні співвласників, без їхнього погодження, що ускладнює вільний доступ як до входу її помешкання, так і до належної їй земельної ділянки.

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право проїзду транспортним засобом по наявному шляху до своєї земельної ділянки та на користування земельною ділянкою площею 21,12 кв.м., що перебуває у їхньому спільному із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуванні, на якій встановлено гараж «Е» для зберігання та обслуговування цього автомобіля; визнання права власності на цей успадкований у 2003 році самочинно побудований у 1984 році його батьком гараж «Е» розміром 6,4 мх3,3 м для зберігання автомобіля; зобовязання ОСОБА_2 привести нову самовільно зведену господарську споруду, позначену на схемі літерою «Г» до попереднього розміру, а також про зобовязання забезпечити відведення дощових та снігових вод з дахів будинку «А-1» й цеху фірми «Світанок» на територію городу садиби по вулиці Красіна,3; зобовязання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знести за власний рахунок збудовану на проїзній частині до будинковолодіння господарську споруду, позначену у технічному паспорті під літерою « К», що перешкоджає проїзду на територію двору; зобовязання ОСОБА_3 перенести помийну яму, яка розташована біля будівель із грубим порушенням санітарних та будівельних норм, в інше місце; зобовязання ОСОБА_3 привести територію помийної ями до попереднього належного стану, відбудувати між прибудовою «БІ-1» та сараєм «В» знесену його прибудову для зберігання інвентаря та інструментів, яка б слугувала водовідводом дощових та талих вод з будинку «Б-1» та прибудови «Б-1», облаштувати гідроізоляцію між добудовою до будинку «БІ-1» та спорудою «В», в якій розташоване його овочесховище» стягнення з ОСОБА_2 на його користь майнової шкоди у розмірі 274,05 грн. та 5000 грн. моральної шкоди; про стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди у розмірі 1450 грн. та моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що гараж «Е» перейшов йому у власність 19.11.2003 року від попередніх власників. У жовтні 1983 року його батьку ОСОБА_5 було надано право на позачергове придбання автомобіля «Запорожець» ОСОБА_6 як інваліду ВВВ. Для обслуговування та зберігання автомобіля на земельній ділянці, що на той час була в одноосібному користуванні батька, за згодою інших співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у 1983 році було викопано траншею під фундамент та оглядову яму, а через кілька тижнів забетоновано фундамент та площадку під гараж. У 1984 році побудовано сам гараж. За життя батько не зареєстрував право власності на новостворене майно та обєкти незавершеного будівництва. З середини грудня 1991 року гараж перебуває у його (позивача) постійному користуванні, про що достовірно було відомо відповідачам. Вважає, що позивач ОСОБА_2 пропустила строк звернення до суду з позовом. Також просив визнати право власності на гараж за набувальною давністю, встановити йому земельний сервітуту на право проїзду транспортним засобом по наявному шляху та на користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж, оскільки попередні власники, а зараз він, користуються ним майже 30 років. Крім того, просив стягнути збитки у розмірі 1450 грн. за неналежне утримання самовільно зведеної добудови «Б1-1» до житлового будинку «Б-1» та облаштування помийної ями, оскільки через стікання дощових та талих вод руйнується його сарай «В», просідає фундамент, а через помийну яму вода просочується до продуктосховища. Також зазначав, що зведений відповідачами сарай «К» обмежує проїзну частину пожежній техніці, швидкій медичній допомозі, іншій спецтехніці та пілягає знесенню.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 11.06.2014 року,залишеним без змін ухвалою апеляцінйого суду Полтавської області від 28.07.2014 року у позовах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

Касаційну скаргу на рішення Октябрського районного м.Полтави від 11.06.2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28.07.2014 року подав ОСОБА_1

Окрім цього, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки в користування та визначення порядку користування земельною ділянкою, що залишилася у спільному користуванні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він та відповідачі є співвласниками домоволодіння по вул.. Фрунзе, 78 в м. Полтаві. Ідеальні частки в праві власності кожного із співвласників не визначались, а отже порядок користування земельною ділянкою визначено без врахування ідеальних часток співвласників у праві власності на домоволодіння. Просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками у відповідності до перерозподілених, на думку позивача, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 05.12.2008 року часток кожного із співвласників у домоволодінні.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 22.05.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено за безпідставністю.

Апеляційну скаргу на дане рішення подав ОСОБА_9 з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14.01.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 22.05.2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки в користування та визначення порядку користування земельною ділянкою, що залишилася у спільному користуванні.

Підставою для прийняття даного рішення явилося те, що згідно з вимогами ст. 125 ЗК України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється. Враховуючи встановлені фактичні обставини по справі та наявні в матеріалах справи письмові докази вбачається, що сторони у встановленому порядку право користування нею не набули.

Ст.361 ЦПК України визначено, що рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При чому, пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» визначено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга ст. 361 ЦПК України).

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у звязку із нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Однак, проаналізувавши доводи, викладені у заяві ОСОБА_1 приходжу до висновку, що ті обставини, на які він посилається як нововиявлені не є такими.

Так, підстави, з яких апеляційним судом Полтавської області було скасовано рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 22.05.2014 року з посиланням на ст. 120 ЗК України не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки вони не є юридичними фактами, які б, маючи значення для розгляду справи та існуючи на час розгляду справи, не були і не могли бути відомі заявнику, а також вони не виникли після набрання судовим рішенням законної сили.

Окрім цього, 02.09.2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11.06.2014 року та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 28.07.2014 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовані, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 361-365 КПК України,-

у х в а л и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2014 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності, надання земельного сервітуту, відбудову прибудови, перебудову споруди, перенесення помийної ями, відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди за нововиявленими обставинами відмовити.

Ухвала може бути оскаржена через Октябрський районний суд м.Полтави до апеляційного суду Полтавської області протягом пяти днів з моменту проголошення, а особою, яка була не присутньою з моменту отримання її копії.

Суддя : Т.О.Січиокно