Ухвала суду № 54515762, 08.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/245/15-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/5762/15 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л. І.Категорія 4 08.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

08 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

За участі секретаря: Яруна Я.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа: Приватний нотаріус Дудкіна Надія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання квартири спільним сумісним майном подружжя, визнання частково недійсною нотаріально посвідченої заяви, визнання частково недійсним пункту договору, визнання майна, майнових прав, зобов'язань спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_1. звернувся до з даним позовом, мотивуючи його тим що, він та відповідачка перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 25.11.2011 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1823.

Наприкінці серпня 2014 року, йому стало відомо, що його дружина (відповідачка) подала позовну заяву про розірвання шлюбу.

В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти ними на підставі договору купівлі-продажу у грудні 2012 року було придбано трьохкімнатну квартиру НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1 вартість якої становила 563 500 грн. , яка була оформлена на ім."я дружини.

Оскільки домовленості про добровільний розподіл майна, що є спільною сумісною власністю між сторонами не досягнуто, доступу до квартири, яка є спільною сумісною власністю та де знаходяться його особисті речі, немає, відповідачка замінила замки та чинить перешкоди в користуванні нерухомою власністю та особистими речами.

Тому просив поділити спільне нажите майно , яке складається: з трьохкімнатної квартири НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1 вартість якої становила 1155000 грн. (70 000 дол. США). Спальня "Карина" (Кровать + ортопедический матрас, Шкаф купе 1 шт., Тумба прикроватна 2 шт., Підставка під одежду ) на загальну суму (1500 дол. США) = 24 750 грн.; Шкаф купе 2 шт. (коридор, детская) 12 500 грн. ;Диван 2 шт. (зал, детская) 13 150 грн. ; Кий для більярда 3500 грн;Стійка для одягу 650 грн. ; Телевізор LG (3D) 7000 грн; Аудіо колонки 800 грн.; Інтернет декодер (IPTV) - 2000 грн; Карнизи + штори (3 комплекта) 2000 грн. ; Кошти у сумі 3000 у.е. (заначка)=49500 грн; Статуетки (Япония, позолота) - 8250 грн.; Ласти + маски + трубки 1500 грн; Ноутбук "Эйсер" 18" - 12 000 грн.; Стіл кухонний дерев'яний 1200 грн.; Килим (спальня) 1200 грн.; Жалюзі 10 шт. 4000 грн.; Стільці 4 шт. 2500 грн.; Принтер 2200 грн.; Борг позика ( вступ сина дружини в ліцей) 1000 у.е (16 500 грн.),а всього на загальну суму 1317700 гривень.

Виділити йому, 1/2 частину трьох кімнатної квартири НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1, що в грошовому вираженні становить приблизно 577 500 гривень.

Визнати за ним (ОСОБА_1.) право власності на майно на 1/2 частину майна - Спальня "Карина" ( Кровать+ ортопедический матрас, Шкаф купе 1 шт., Тумба прикроватна 2 шт., Підставка під одежду ) на загальну суму (1500 дол. США) - 24 750 грн/2- 12 375 грн.; Шкаф купе 2 шт. (коридор, детская) 12 500 грн/2=6250 грн. Диван 2 шт. (зал, дитяча) 13150 грн./2=6575 грн.; Кий для більярда 3500 грн./2=1750 грн.; Стійка для одягу 650 грн./2=325 грн.; Телевізор LG (ЗD) 4000 грн./2=2000; Аудіо колонки 800 грн./2=400 грн.; Інтернет декодер (ІРТУ) - 1000 грн./2=500грн.; Карнизи + штори (3 комплекта) 2000 грн./2=1000грн.;. Статуетки (Япония, позолота) - 4250 грн./2=2125 грн.; Ласти + маски + трубки -1500 грн./2=750грн.; Ноутбук "Эйсер" 18" - 12 000грн./2=6000 грн.; Стіл кухонний дерев'яний 1200 грн./2=600грн.; Килим (спальня) 1200 грн./2= 600 грн.; Жалюзі 10 шт. 3000 грн./2=1500 грн.; Стільці 4 шт. 1850 грн./2=925 грн.; Принтер 2200 грн./ИОО грн.;Борг позика ( вступ сина дружини до ліцею) 1000 у.е (16 500 грн.)/2=8250 грн.; кошти у сумі 3000 у.е./2=1500 доларів США . В грошовому вираженні, загальна вартість майна становить 81350 гривень.

Виділити ОСОБА_2 1/2 частину трьох кімнатної квартири НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1, що в грошовому вираженні становить приблизно 577 500 гривень.

Визнати за ОСОБА_2. право власності на 1/2 частину майна та залишити в її користуванні: Спальню "Карина" ( Кровать+ ортопедический матрас, Шкаф купе 1 шт., Тумба прикроватна 2 шт., Підставка під одежду ) на загальну суму (1500 дол. США) - 24 750 грн/2- 12 375 грн.; Шкаф купе 2 шт. (коридор, детская) 12 500 грн/2=6250 грн. Диван 2 шт. (зал, дитяча) 13150 грн./2=6575 грн.; Кий для більярда 3500 грн./2=1750 грн.; Стійка для одягу 650 грн./2=325 грн.; Телевізор LG (ЗD) 4000 грн./2=2000; Аудіо колонки 800 грн./2=400 грн.; Інтернет декодер (ІРТУ) - 1000 грн./2=500грн.; Карнизи + штори (3 комплекта) 2000 грн./2=1000грн.;. Статуетки (Япония, позолота) - 4250 грн./2=2125 грн.; Ласти + маски + трубки -1500 грн./2=750грн.; Ноутбук "Эйсер" 18" - 12 000грн./2=6000 грн.; Стіл кухонний дерев'яний 1200 грн./2=600грн.; Килим (спальня) 1200 грн./2= 600 грн.; Жалюзі 10 шт. 3000 грн./2=1500 грн.; Стільці 4 шт. 1850 грн./2=925 грн.; Принтер 2200 грн./1100 грн. В грошовому вираженні, загальна вартість майна становить 81350 гривень та виділити їй в користування/ власність.

Борг позика ( вступ сина дружини до ліцею) 1000 у.е (16 500 грн.)/2=8250 грн.; кошти у сумі 3000 у.е./2=1500 доларів США - виділити в натурі та стягнути на його користь різницю у сумі 1000 дол США (16 500 грн.).

Також просив зобов"язати відповідачку повернути майно, яке є його особистою власністю, а саме:

Костюм "Этро" (сірий) 5000 грн..; Пальто (беж.) 7000 грн.;. Костюм "Штайгер" (синій) 400 грн.; Костюм "Штайгер" (чорний) 400 грн.; Дубльонка (чорна) 8000 грн.; Пуховик "Найк" 2500 грн.;. Кросівки (зима) 800 грн.; Костюм спортивний (зима) 1600грн.; Туфлі (рижі, нові) 1500 грн.; Ботінки (зима) 1200грн.; Ботінки (зима) 1200 грн.; Дубльонка (рижая, зима) 7500грн.; Полупальто ( сіре, зима, нове) 5200грн.; Ветровка "Штайгер" 2024 грн.;. Шкіряна куртка (чорна) 4252 грн; Костюм "Ив Сен Лоран" 8500 грн; Ботінки (чорні, зима) 1800 грн; Ремні 6 шт. по 250 грн.; Рубашки 15 шт. - 2800 грн.; Детали на АКМ (автомат Калашникова) 4000 грн.;. Шорти, футболки (35 штук) по 150 грн. = 4800 грн.; Брюки "Штайгер" 2 шт. 4500 грн.; Брюки літні 4 шт. 4500 грн.; Спортивний костюм "Адидас" 3200 грн..; Полупальто (сіре) 2200грн.; Копилка (безцінна!!!); Світера "Штайгер" 4 шт. 2500 грн; Світера (зимові) 5 шт. 3000 грн.; Порфюми чоловічі: ( Гермес 1000 грн..; Хуго Бос 600 грн.; Том Форд -1000 грн.; Гуччи - 1300 грн. Дюпонт 800 грн.) - 4700 грн; Кимоно 4 шт. 2000 грн.; Борцовки - 800 грн.; Полупальто "Монклер" 1800 грн.; Куртка "Мото" (червона) 1300 грн.; Пуховик (зима, чорний) 2500 грн. ; Брюки (зима, беж) 1200 грн.; Брюки (літо, сині) 600 грн.; Куртка (осінь) 800 грн.; Мокасіни 500 грн.; Пиджаки "Штайгер" (осінь) 2 шт. 3000 грн.; Ветровка "Штайгер" 2500 грн. Ветровка (чорна) 1500 грн.; спортивний костюм "Найк" 2000 грн; Чехол для кия (шкіра) 1600 грн.; Джинси 4 шт. 2000 грн.; Мокасіни (сині) 500 грн. Борцовки (чорні) 300 грн.; Захист на ноги (спортивні) 600 грн.; Сумка на ноутбук 1000 грн.;. срібло 30 гр. 240 грн.; годинник наручний "Зеніт" 2400 грн.; Патрони (травматичні) 100 шт. 900 грн., всього на загальну суму 125366 грн.

Уточнюючи позовні вимоги просив встановити факт проживання однією сім'єю з відповідачкою в період з лютого 2010 року по 25.11.2011 рік та визнати трьохкімнатну квартиру НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя.

Визнати частково недійсною заяву (згоду на придбання квартири) від 29.12.2011 року підписану ним, посвідчену приватним нотаріусом Дудкіною Н.В. в частині "оскільки квартира набувається моєю дружиною за кошти, які належать їй особисто" та в частині "При цьому свідчу, що вказана квартира буде належати моїй дружині ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності."

Визнати частково недійсний п. 10 Договору купівлі - продажу від 29.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дудкіною Н.В, а саме: "та про те, що квартира набувається ОСОБА_2. за власні кошти та буде належати їй на праві особистої приватної власності".

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом І інстанції встановлено, що 25.11.2011 року у відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1823, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 29 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В., ОСОБА_3, ОСОБА_6. ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 продали по 1/7 частці кожен, а ОСОБА_2 купила в цілому - квартиру під НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до п. З Договору за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за - 307 000 гривень.

Пунктом 10 Договору зазначено що, продавці ознайомлені із заявою чоловіка покупця про згоду на купівлю вищевказаної квартири, та про те, що квартира набувається ОСОБА_2. за власні кошти та буде належати їй на праві особистої приватної власності, справжність підпису на якій засвідчено 29.12.2011 року за реєстровим № 1758.

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 29 грудня 2011 року, позивач засвідчив що йому відомо про намір його дружини ОСОБА_2, купити квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1. Згідно даної заяви позивач надав згоду на купівлю вказаної квартири на умовах та за ціну на її власний розсуд, оскільки квартира набувається його дружиною за кошти, які належать їй особисто, при цьому засвідчив що вказана квартира буде належати його дружині ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності. Нотаріусом було роз'яснено позивачу зміст ст.ст. 57 Сімейного кодексу України.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.08.2014 року шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до ст. 3 СК України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства

Відповідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11, при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Пунктом 6 Рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть

спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Суд І інстанції, керуючись вищевказаними положеннями, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що, підстави для задоволення вимог позивача щодо встановлення факту проживання однією сім'єю позивача з відповідачкою у період часу з лютого 2010 року по 25.11.2011 рік - відсутні, оскільки позивачем не надано доказів в порядку ст. 57-60 ЦПК України про наявність між ним і ОСОБА_2. усталених відносин притаманних подружжю, а саме не надано доказів про спільне проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, проведення відпочинку, не надано доказів своєї участі у набутті спільно з відповідачем спірного майна.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК. саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Стаття 216 ЦК України передбачає що, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Згідно Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відмови в задоволенні вимоги позивача щодо визнання частково недійсною заяви про надання згоди на придбання квартири від 29.12.2011 р. та визнання частково недійсним п. 10 Договору купівлі-продажу квартири, оскільки, всупереч ст. ст. 215 - 217 ЦК України та Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», та всупереч ст. 60 ЦПК України позивачем не доведено підстав для визнання часткової недійсності заяви про надання згоди на придбання квартири від 29.12.2011 р. та визнання частково недійсним п. 10 Договору купівлі-продажу квартири, оскільки доказів порушень норм ЦК України. Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (що діяла під час укладання спірного договору та посвідчення заяви) суду надано не було.

Крім цього колегія також не бере до уваги посилання позивача, на те що ним брались кошти в борг на купівлю спірної квартири та відповідно було орендовано сейф у банку, дані обставини не підтверджують того, що кошти що були взяті у борг були використані на купівлю даної спірної квартири, та не спростовують факту згоди позивача ОСОБА_1 в нотаріально посвідченій заяві від 29 грудня 2011 року про те, що квартира набувається його дружиною за кошти, які належать їй особисто, при цьому засвідчив що вказана квартира буде належати його дружині ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності.

Згідно п. З ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В силу ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 65 СК України визначає, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Враховуючи положення пункту 10 Договору купівлі-продажу та заяви ОСОБА_1. якою він надав згоду на купівлю вищевказаної квартири, та про те, що квартира набувається ОСОБА_2. за власні кошти та буде належати їй на праві особистої приватної власності, суд приходить про необґрунтованість вимог позивача в частині визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя, оскільки дана квартира в силу ст. 57 СК України належить відповідачу ОСОБА_2. на праві особистої приватної власності.

Відповідно до п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року за № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до роз"яснень, які містяться у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно правової позиції викладеної у Постанові Верховного суду України від 15 травня 2013 року за № 6-37 цс 13, при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З огляду на вищенаведені положення та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо розподілу рухомих речей та визнання права власності, оскільки позивачем не надано доказів набуття даних речей під час шлюбу подружжя за їх спільні кошти.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: