Рішення № 54514893, 03.12.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

2/359/571/2015

359/274/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарях судового засідання Компанець О.В., Гомолі О.А., Пустовіт А.Б. ,

за участю

представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування

ВСТАНОВИВ:

23.12.2014 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернулася з вищезазначеним позовом ОСОБА_2, з проханням усунути відповідачку ОСОБА_4 від права на спадкування спадщини, яка відкрилась після смерті померлого 01.06.2014 року сина ОСОБА_5, що на час відкриття спадщини був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовує тим, 01.06.2014 року помер її батько ОСОБА_5, від злоякісного новоутворення середостіння. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 та частина будинку по вул. Шевченка, 6 в с. Гора Бориспільського району, а оскільки ОСОБА_5 заповіт не складав то спадкування відбулось за законом в порядку ст. 1217 ЦК України. До кола спадкоємців першої черги за законом увійшла позивачка, як рідна дочка померлого та мати покійного відповідачка по справі ОСОБА_4 Вона і відповідачка спадщину прийняли, подавши до нотаріуса відповідні заяви.

Позивачка стверджує, що відповідачку по справі необхідно усунути від права на спадкування, оскільки вона за життя спадкодавця повністю самоусунулась та фактично ухилилась від надання будь-якої допомоги важко хворому сину, що спадкодавець знаходився у безпорадному стані, потребував постійної сторонньої допомоги, що відповідачка мала можливість, але умисно ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві.

Позивачка зазначає, що відповідачка ОСОБА_4 є рідною матірю спадкодавця та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. За життя померлий багато допомагав матері, як по господарству, так і матеріально (зробив в її будинку капітальний ремонт, займався оформленням документів на будинок власними коштами тощо). У 2013 році батько важко захворів і згодом йому був встановлений діагноз: рак лівої легені. Згідно медичної документації, через важке онкологічне захворювання, він неодноразово проходив як амбулаторне, так і стаціонарне лікування. Усі обовязки по догляду батька, надання йому як матеріальної, так і іншої допомоги, виконувала вона самостійно. Самостійно вирішувала усі питання повязані з упорядкуванням та забезпеченням належного побуту спадкодавця (прання, прасування, готування їжі, прибирання, переодягання, годування, вчасність процедур тощо), а також здійснював постійний догляд за ним, оскільки через важкий стан здоровя він протягом певного часу не міг самостійно вирішувати не лише дрібно побутові проблеми, а й самостійно рухатись. Через свою важку хворобу батько потребував постійного догляду, і всі витрати повязані із лікуванням та доглядом за ним були понесені за час його хвороби виключно мною.

Позивачка стверджує що відповідачка по справі, яка незважаючи на похилий вік мала достатньо сил для того, щоб допомогти по догляду за важко хворим та непрацездатним сином, так і не надала ніякої ані фізичної, ані матеріальної допомоги. Навіть коли її просили просто подивитись якийсь час за хворим у період відсутності коли позивачка купувала продукти, ліки, викликала лікарів, отримувала рецепти, замовляла ліки, придбавала памперси для дорослих, відповідачка відмовлялась це роботи, хоча нетривале спостереження за хворим не несе фізичного чи будь-якого іншого навантаження з огляду на її вік. На думку позивачки відповідачці ніщо не заважало здійснювати догляд за непрацездатним важко онкохворим сином або хоча б допомагати у здійсненні такого догляду. За час поки спадкодавець хворів, був дуже слабий і потребував постійного догляду, відповідачка не вчинила жодних дій з опіки за хворим сином, фактично ухилившись від виконання свого обовязку по догляду та утриманню непрацездатного, важко хворого сина. Вона навіть гидувала підійти до нього, коли він потребував дій по переодяганню, вмиванню або годуванню.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що в силу приписів ст. 198 СК України, відповідачка як мати зобовязана була утримувати свого повнолітнього непрацездатного сина, якій потребував матеріальної допомоги. Однак, ніякої матеріальної допомоги вона не надавала. Згідно правил ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. В силу розяснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, непредявлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Позивачка стверджує, що відповідачка має бути усунена від права на спадкування після смерті свого сина, оскільки вона не надавала ніякої допомоги важко хворому і безпорадному спадкодавцю та фактично повністю самоусунулась від вирішення будь-яких проблем, які виникали у спадкодавця і були повязані із наслідками важкої хвороби, через що він потребував стороннього догляду.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги повністю підтримали, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 проти позову заперечував та пояснив, що відповідачка надавала допомогу сину, що вона має похилий вік та слабке здоровя, що вона не мала фізичної можливості надавати допомогу своєму хворому сину в лікарні, що спадкодавець не потребував іншої сторонньої допомоги, оскільки в лікарні допомогу надавали лікарі та медичний персонал.

Третя особа в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, при вирішенні спору поклалась на думку суду.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_4Є показала що ОСОБА_6 тяжко хворів і потребував допомоги і цю допомогу надавала дочка спадкодавця ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_7 показала в суді, що коли захворів ОСОБА_5 то його лікуванням та надання допомоги займалася лише ОСОБА_2, яка переїхала в будинок покійного в село Гора, жила разом з ним до його смерті та надавала йому допомогу, оскільки останній був у безпорадному стані бо тяжко хворів. Позивачка і возила батька і в лікарні м. Києва і лежала з ним і лікарні м. Бориспіль і надавала допомогу в селі Гора.

Свідок ОСОБА_8 показала, що вона працює лікарем в терапевтичному відділенні Бориспільської ЦРЛ, що її кабінет знаходився напроти палати де лежав та проходив лікування ОСОБА_5, що вона кожного дня постійно бачила що ОСОБА_5 потребував постійної сторонньої допомоги, оскільки був у безпорадному стані бо тяжко хворів і цю допомогу надавала позивачка, а відповідачки вона взагалі не бачила. Свідок стверджувала, що хворий був наскільки тяжким, що сам він нічого не міг зробити навіть піднятись з ліжка, що медики не надають послуг по догляду а лише надають лікування. Враховуючи стан хворого було надано дозвіл на постійне знаходження біля хворого ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_2 останній місяць доглядала свого батька перед смертю, оскільки він потребував сторонньої допомоги. Крім того, вона прала одяг після нього, готувала їсти та возила до нього в лікарню, ночувала біля нього.

Свідок ОСОБА_10, яка працювала сестрою-господаркою в Бориспільській ЦРЛ показала, що ОСОБА_2 доглядала свого батька, який лежав в терапевтичному відділенні

Свідок ОСОБА_11 показала, що в 2014 році вона разом з своїм чоловіком неодноразово їздили провідувати хворого ОСОБА_5,який потребував сторонньої допомоги, як в лікарню, так і до нього додому. Весь цей час біля нього завжди була донька ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_12 показала, що в травні 2014 року в Бориспільській ЦРЛ перебував ОСОБА_5,який потребував сторонньої допомоги. Біля нього завжди була ОСОБА_2,яка йому допомагала.

Свідок ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_2 доглядала свого батька в с.Гора Бориспільського району. З весни 2014 року він потребував сторонньої допомоги, бо не міг сам нічого робити. Приїжджаючи в Бориспільську ЦРЛ в якій лежав ОСОБА_5 він завжди біля нього бачив доньку ОСОБА_2, яка йому допомагала.

Свідок ОСОБА_14, яка працювала медсестрою Бориспільської ЦРЛ показала, що в травні 2014 року в терапевтичному відділенні перебував на лікуванні ОСОБА_5,який завжди потребував сторонньої допомоги і яку надавала його дочка ОСОБА_15.

Свідок ОСОБА_16 показала, що в травні 2014 року позивачка в Бориспільській ЦРЛ доглядала свого батька ОСОБА_5

Суд оцінює покази зазначених свідків як належні та допустимі доказі по справі.

Заслухавши пояснення сторін, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, допитавши всіх свідків по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2014 року помер спадкодавець батько позивачки ОСОБА_2та син відповідачки ОСОБА_4- ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про його смерть від 02.06.2014 року (а.с.6).

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивачки від 23.05.1996 року та свідоцтвом про укладення шлюбу 27.11.2010 року, внаслідок якого позивачка змінила прізвище (а.с.7,8).

Згідно довідки про причину смерті № 154 від 02.06.2014 року за висновком лікаря, ОСОБА_5 помер від злоякісного новоутворення середостіння (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина. На випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповіт не складав, а тому спадкування відбулось за законом в порядку ст. 1217 ЦК України. До кола спадкоємців І черги за законом увійшли позивачка ОСОБА_2 як рідна дочка померлого та його мати відповідачка по справі ОСОБА_4 Сторони у встановлений законом строк спадщину прийняли, подавши до нотаріуса відповідні заяви, про що свідчить ОСОБА_7 про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 38022922 від 01.08.2014 року, спадкова справа № 260/2014 та подана до нотаріуса заява відповідачки про прийняття спадщини (а.с.23-27).

Відповідачка ОСОБА_4 є рідною матірю спадкодавця та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23,24)

У 2013 році спадкодавець ОСОБА_5І захворів - йому був встановлений діагноз: рак лівої легені. Згідно медичної документації, через важке онкологічне захворювання, він неодноразово проходив стаціонарне лікування, що підтверджується довідками з лікарні № 230 від 21.05.2014 року та № 235 від 30.05.2014 року (а.с.11).

З огляду на зазначене, суд вважає доведеним, що спадкодавець ОСОБА_5 через тяжку хворобу знаходився в безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, що підтверджується медичними документами та показами свідків. Дану необхідну сторонньому допомогу надавала позивачка, а відповідачка ухилилася від надання такої допомоги. Позивачка самостійно вирішувала усі питання повязані з упорядкуванням та забезпеченням належного побуту спадкодавця (прання, прасування, готування їжі, прибирання, переодягання, годування, вчасність процедур тощо), а також здійснював постійний догляд за ним, оскільки через важкий стан здоровя він протягом певного часу не міг самостійно вирішувати не лише дрібно побутові проблеми, а й самостійно рухатись. Відповідачка по справі, яка незважаючи на похилий вік мала достатньо сил для того, щоб допомогти по догляду за важко хворим та непрацездатним сином, так і не надала ніякої ані фізичної, ані матеріальної допомоги. За час поки спадкодавець хворів, був дуже слабий і потребував постійного догляду, відповідачка не вчинила жодних дій з опіки за хворим сином, фактично ухилившись від виконання свого обовязку по догляду та утриманню непрацездатного, важко хворого сина. В силу приписів ст. 198 СК України, відповідачка як мати зобовязана була утримувати свого повнолітнього непрацездатного сина, якій потребував матеріальної допомоги. Однак, жодних даних, що вона таку допомогу надавала суду не було надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачка має бути усунена від права на спадкування після смерті свого сина ОСОБА_5І, оскільки вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, що вона фактично повністю самоусунулась від вирішення будь-яких проблем, які виникали у спадкодавця і були повязані із наслідками важкої хвороби, через що він потребував стороннього догляду.

Згідно до правил ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. В силу розяснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, непредявлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. За правилами частини пятої статті 1224 ЦК безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Враховуючи, що відповідачка ухилилася від виконання свого обовязку щодо утримання та піклування про тяжкохворого сина, що знаходився у безпорадному стані її слід усунути від права на спадкування за законом.

Наведений висновок суду ґрунтується на досліджених судом доказах, які суд визнає належними та допустимими. Крім письмових доказів, суд враховує і інші докази - покази свідків по справі.

Доводи представника відповідача ОСОБА_4, про те що відповідачка не ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, а таку допомогу надавала суд оцінює критично, оскільки ні відповідачкою, ні її представником не надано жодного належного та допустимого доказу надання такої допомоги. Навпаки досліджені судом докази свідчать про відсутність надання такої допомоги. Критично суд оцінює і твердження представника відповідачки про те, що відповідачка через свій похилий вік та слабке здоровя не мала фізичної можливості надавати допомогу своєму хворому сину в лікарні, що спадкодавець не потребував іншої сторонньої допомоги, оскільки в лікарні допомогу надавали лікарі та медичний персонал. Так суду не надано жодних доказів про стан здоровя відповідачки, який би перешкоджав надавати допомогу і в тому числі і в лікарні. Крім того дослідженими судом доказами спростовується твердження представника відповідачки що в лікарні достатньо допомоги лише медиків. Так свідки лікуючий лікар ОСОБА_17, медичний працівник ОСОБА_14, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 показали в суді, що спадкодавець ОСОБА_5 був дуже тяжкохворий і сам себе не обслуговував і потребував постійної сторонньої допомоги, що сам він навіть не підводився з ліжка, не міг не поїсти, що весь час біля нього була лише позивачка і надавала таку допомогу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в суді , атому підлягають до задоволення.

Керуючись ч.5 ст.1224 ЦК України, ст.ст.5,10,15,58-60,208,212,215-218,223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування задовольнити.

Усунути ОСОБА_4 від права на спадкування спадщини,яка відкрилась після смерті померлого 01.06.2014 року сина ОСОБА_5 , який на час відкриття спадщини був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_7 (гуртожиток) судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.С. Чирка