Постанова № 54513982, 22.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2015 року № 826/12728/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Виробничого кооперативу «Контакт-90»

до

третя особа:

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

Комунальне підприємство «Київпастранс»

про

визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Виробничий кооператив «Контакт-90» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: КП «Київпастранс», в якому просить:

1. Визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення без виконання наказу Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, наказу Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 № 910/24745/13, наказу Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 за № 56/344, незаконними.

2. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві прийняти на виконання наказ Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, наказ Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 № 910/24745/13, наказ Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 за № 56/344 та здійснити безспірне списання коштів з будь-яких рахунків Комунального підприємства «Київпастранс», що відриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві на користь виробничого кооперативу «Контакт-90».

Позовні вимоги мотивовані тим, що діями Головного управління Казначейства від час виконання судових рішень на підставі наказів Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, від 09.04.2014 № 910/24745/13, від 26.11.2010 за № 56/344 порушено вимоги Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, а також порушено права стягувача щодо виконання судового рішення, які забезпечені Конституцією України та законодавством України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно поданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки виконання наказів Господарського суду м. Києва буде здійснюватися за рахунок власних коштів КП «Київпастранс» з поточних рахунків, відкритих у банківських установах.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, оскільки вважає, що ГУ ДКСУ у м. Києві повернуло накази Господарського суду м. Києва позивачу без порушення норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2014 р. по справі № 910/24745/13 з КП «Київпастранс» на користь ВК «Контакт-90» стягнено заборгованість у розмірі – 178 204,16 грн., про що видано наказ Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 р. № 910/24745/13.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. по справі № 56/344 з КП «Київпастранс» на користь ВК «Контакт-90» стягнено заборгованість у розмірі – 1 615 953,70 грн., про що видано наказ Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. № 56/344.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 р. по справі № 6/419 з КП «Київпастранс» на користь ВК «Контакт-90» стягнено заборгованість у розмірі – 3 640 088,86 грн., про що видано наказ Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 р. № 6/419.

Зазначені вище накази Господарського суду м. Києва знаходилися на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Наприкінці 2014 р. Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві зазначені накази були повернуті ВК «Контакт-90» без виконання, про що винесено постанови від 26.12.2014 р. ВП № 43920551, від 25.12.2014 р. ВП № 23444598, від 25.12.2014 р. ВП № 23444366.

Підставою для повернення виконавчих документів стягувачеві стала відсутність майна та коштів у боржника на які може бути звернено стягнення.

У зв’язку із наведеним вище та, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників», яким визначено механізм виконання судових рішень, виконавчою службою було рекомендовано стягувачу подати виконавчі документи до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на виконання.

За результатами звернення позивача до відповідача, ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві повернуто без виконання наказ Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, наказ Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 р. № 910/24745/13, наказ Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. № 53/344 щодо примусового стягнення коштів з КП «Київпастранс» (лист від 25.05.2015 р. № 10-08/532-6867).

Позивач, вважаючи дії Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві протиправними щодо повернення судових рішень без виконання, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі – Закон N 606-XIV) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За змістом частини другої статті 17 цього ж Закону судовий наказ є виконавчим документом.

Як передбачено у ст. 22 Закону N 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. При цьому, для виконання судових рішень такі строки встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За правилами підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. N 45) (надалі – Порядок N 845).

За визначенням статті 2 вказаного Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

В силу положень статті 4 Порядку N 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Частиною 6 названої статті передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Отже, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Підставою для примусового стягнення коштів є, зокрема, заява стягувача та оригінал виконавчого документу.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року N 4901-VI (надалі – Закон N 4901-VI).

Так, в силу положень статті 3 цього Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Суд зазначає, що у випадку, який розглядається, підлягає застосуванню саме Закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року №1280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2011 року за №1237/19975, управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення є територіальними органами Державної казначейської служби України. Управління (відділення) Казначейства підпорядковані Державній казначейській службі України та відповідному Головному управлінню Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Як встановлено судом, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві накази Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, від 09.04.2014 р. № 910/24745/13, від 26.11.2010 р. № 53/344 щодо примусового стягнення коштів було повернуто ВК «Контакт-90» без виконання, про що винесено постанови від 26.12.2014 р. ВП № 43920551, від 25.12.2014 р. ВП № 23444598, від 25.12.2014 р. ВП № 23444366. Підставою для повернення вказаних наказів стало те, що позивачу необхідно було самостійно звернутися щодо стягнення коштів до Казначейства з відповідною заявою та виконавчим документом відповідно до положень Порядку № 845.

Однак, відповідачем листом від 25.05.2015 р. № 10-08/532-6867 було повернуто виконавчі документи без виконання з огляду на те, що КП «Київпастранс» в мережі головного розпорядника міського бюджету м. Києва має статус одержувача бюджетних коштів. Відповідач вказує на те, що кошти з бюджету м. Києва виділяються КП «Київпастранс» для виконання цільових програм, передбачених рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 р. № 60/925 «Про бюджет м. Києва на 2015 рік» та від 28.01.2015 р. № 59/924 «Про Програму економічного і соціального розвитку м. Києва на 2015 рік». Відповідач зазначає також, що на рахунках КП «Київпастранс», які відкриті в Головному управлінні Казначейства, відсутні бюджетні асигнування на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів за будь-якими договорами, крім таких, оплата яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Києва.

Згідно листа КП «Київпастранс» від 24.04.2015 р. № 01/575 виконання наказів Господарського суду м. Києва буде здійснюватися за рахунок власних коштів КП «Київпанстранс» з поточних рахунків, відкритих у банківських установах України.

З урахуванням наведеного вище, Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві було повернуто виконавчі документи для подальшого звернення до відповідного органу Державної виконавчої служби України.

Підстави для повернення виконавчого документа без виконання стягувачеві визначені п. 9 Порядку № 845.

Так, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

наявні інші передбачені законом випадки;

документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли:

рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством;

документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.

Разом з тим, жодної із перелічених вище підстав під час повернення виконавчих документів без виконання відповідачем не зазначено.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про дотримання позивачем процедури звернення та подання усіх документів і відомостей, необхідних для перерахування коштів на виконання судового рішення про стягнення коштів на користь позивача в порядку, передбаченому Законом N 4901-VI.

Також суд враховує положення статті 129 Конституції України, де однією із основних засад судочинства закріплено обов'язковість рішень суду. Крім того, у статті 124 такого Основного закону вказано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» судом зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, - залишила реалізацію судових рішень без захисту.

Таким чином, виконання рішення про стягнення коштів за рахунок держави не може залежати від фінансового стану останньої, особливо коли в спеціальній нормі Закону N 4901-VI визначено тримісячний строк для перерахування стягувачу коштів, без будь-яких винятків.

У зв’язку із наведеним суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо невиконання судових рішень та необхідність зобов’язання останнього виконати відповідні судові рішення, на виконання яких видано накази Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, від 09.04.2014 р. № 910/24745/13, від 26.11.2010 р. № 53/344.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши всі наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодовуються в повному обсязі.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Виробничого кооперативу «Контакт-90» задовольнити повністю.

2. Визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення без виконання наказу Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, наказу Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 № 910/24745/13, наказу Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 за № 56/344, протиправними.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві прийняти на виконання наказ Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, наказ Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 № 910/24745/13, наказ Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 за № 56/344 та здійснити безспірне списання коштів з будь-яких рахунків Комунального підприємства «Київпастранс», що відриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві на користь виробничого кооперативу «Контакт-90».

4. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Виробничого кооперативу «Контакт-90» за рахунок асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук