Постанова № 54513804, 17.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2015 рокусправа № 804/8010/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі № 804/8010/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолитід» до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолитід» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2015 року № НОМЕР_1 Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі відповідач).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача. Зазначив, що суд повно встановив обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Монолитід з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.06.2015 року №26/22.02/39030713.

За висновками перевірки виявлені порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за рахунок не підтвердження реальності здійснення операцій придбання послуг у ТОВ «Імперіал Плюс ЛТД», завищено суму податкового кредиту у квітні 2015року на суму ПДВ 20 000 000,00грн, що призвело до завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на вказану суму.

16 червня 2015 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 000 000 грн. (т.1 а.с. 62).

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене рішення відповідача, дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Імперіал Плюс ЛТД» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при їх здійсненні. Висновки податкового органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по вказаним операціям спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне скасувати рішення з прийняттям нового у справі - про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, під час перевірки було встановлено, що 23 березня 2015року позивачем з ТОВ «Імперіал Плюс ЛТД» були укладені наступні договори про надання послуг: №42/3, №43/3, №44/3, №45/3, №46/3, №47/3, №48/3, №60/3. Предметом цих договорів було надання бухгалтерських, консультаційних, консультаційно-інформаційних, клінінгових, агентських, маркетингових та юридичних послуг. За умовами договорів, замовник (позивач у справі) доручає, а виконавець ТОВ «Імперіал Плюс ЛТД» бере на себе зобовязання надавати замовнику послуги, а замовник зобовязується прийняти надані послуги та оплатити їх. Всі договори містили низку обовязкових передумов: надання завдання замовником, що узгоджується з виконавцем; надання послуг здійснюється поетапно; виконавець надає замовнику інформацію на електронних носіях (дисках та дискетах); оплата здійснюється на підставі акта виконаних робіт та рахунку виконавця.

Як зазначив суд першої інстанції, надання позивачу послуг за такими договорами підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень 2015 року 20 000 000,00 грн..

Проте, суд не дав належну оцінку первинним документам, що надавалися позивачем на підтвердження реальності таких господарських операцій.

Так, акти виконаних робіт містять лише узагальнюючі фрази, а саме: юридичні послуги, маркетингові послуги, консультаційні послуги, клінінгові послуги, агентські послуги, бухгалтерські послуги та т.п., всі вони датовані однією датою - 30 квітня 2015року, та не відображають місця їх складення, в той час як виконавець послуг знаходиться у м. Києві, а замовник у м. Дніпропетровську (т.2 а.с. 136-250, т.3 а.с. 1-189). Жоден документ, що надавався позивачем, не містить розкриття змісту наданих виконавцем послуг, у чому вони полягали, кількість задіяних працівників на їх виконання, витрачений час, вартість конкретних послуг та т.п..

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи повну відсутність переліку наданих послуг у первинних документах, на підставі яких позивачем формувався бухгалтерський, а як наслідок і податковий облік, встановити які ж саме послуги надавалися виконавцем, та як такі послуги використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, не можливо.

Ні під час перевірки, ні суду першої інстанції позивачем не було надано документальних доказів на підтвердження подальшого використання у господарській діяльності отриманих від ТОВ «Імперіал Плюс ЛТД» агентських чи маркетингових послуг, юридичних та консультаційних послуг. Крім того, відсутні й такі докази, обовязкова наявність яких передбачена умовами договорів: рахунки-фактури, докази передачі-отримання електронних носіїв, завдання, що надавалися замовником виконавцю із зазначенням необхідного виду та обсягу послуг та визначеним місцем виконання таких послуг. Не надав позивач і платіжних документів, що б підтверджували сплату вартості отриманих послуг.

За інформацією податкового органу основним видом діяльності ТОВ «Імперіал Плюс ЛТД» є неспеціалізована оптова торгівля, кількість працюючих на підприємстві у першому кварталі 2015року 4 особи. Товариством податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року не подавалася та суми ПДВ по виданим податковим накладним, до податкових зобовязань не включалися (т. 1 а.с. 57)

Судом не зясовано, а з матеріалів справи не вбачається доцільність отримання таких послуг від зазначеного контрагента для використання у господарській діяльності, тому висновки суду першої інстанції, що операції є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, колегія суддів розцінює як помилкові.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таких доказів матеріали справи не містять.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В ст. 198 ПК України визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту надання послуг, визначених умовами укладених договорів.

Надані позивачем під час перевірки документи (договори та акти наданих послуг), всупереч приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", крім узагальненого найменування послуг та їх вартості, не містять чіткого визначення їх змісту та обсягу, тому такі документи є недостатніми доказами та не підтверджують фактичного виконання договірних робіт.

Оскільки порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі № 804/8010/15 - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолитід» - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2015р..

Головуючий:Н.П. Баранник

Суддя:Н.І. Малиш

Суддя:А.А. Щербак