Постанова № 545136, 19.03.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 березня 2007 р. Справа № 7/315-318/2006

за позовом Державного підприємства „Закарпатське вертолітне виробниче об’єднання”, смт. Дубове Тячівського району

до Державної податкової інспекції у Тячівському районі, м. Тячів

про скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ у Тячівському районі від 20.12.2005р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 18737,42 грн., по земельному податку на загальну суму 33539,29 грн., по податку з власників транспортних засобів на загальну суму 29756,70 грн., по збору за забруднення навколишнього середовища на загальну суму 1423,76 грн., по платі за воду на загальну суму 162,18грн., по комунальному податку на загальну суму 1193,04 грн. та повторних податкових повідомлень від 27.02.2006р., від 15.05.2006р. та від 31.07.2006р.

від позивача – Бережник М.Ю., ген. директор;

Олашин О.А., представник за дорученням від 12.10.2006р. №1-06;

від відповідача – Шкамбара М.Д., начальник юридичного відділу, представник по довіреності від 12.01.2006р. №143;

Суддя С. Швед

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство „Закарпатське вертолітне виробниче об’єднання” (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень –рішень від 20.12.2005р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань №№06392332/0/1338/16673, 06382332/0/1327/16672, 06372332/0/1329/16674 з податку на додану вартість на загальну суму 18737,42 грн.; №№06342332/0/1317/16662, 06302332/0/1320/16665, 06262332/0/16669/1324, 06332332/0/1318/16663, 06292332/0/121/1666, 06252332/0/1325/16670, 06352332/0/1316/16661, 06362332/0/1315/16660, 06312332/0/1319/16664, 06282332/0/1322/16667, 06272332/0/1323/16668, 06242332/0/1326/16671 по земельному податку на загальну суму 33539,29 грн.; №№01211730/0/1396/14310804/16802, 01201730/0/4397/14910904/16809 по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на загальну суму 29756,70 грн.; №№06212332/0/1332/16677, 06202332/0/1333/16678, 06192332/0/1334/16679 по збору за забруднення навколишнього середовища на загальну суму 1423,76грн.; №№06422332/0/1313/16658, 0641332/0/1311/16656, 06402332/0/1312/16657 по платі за воду на загальну суму 162,18грн.; №№06222332/0/1330/16675, 06232332/0/1331/16676 по комунальному податку на загальну суму 1193,04 грн. та повторних податкових повідомлень від 27.02.2006р., від 15.05.2006р. та від 31.07.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені у розрахунках органу державної податкової служби суми штрафних санкцій нараховувалися поза межами періоду, що перевірявся, а також всупереч положенням Конституції України, яка не допускає одночасного застосування подвійної відповідальності.

Відповідач позов не визнав, оскільки порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань підтверджені актами перевірки та розрахунками штрафних санкцій, даними самостійно поданих позивачем податкових декларацій (розрахунків, звітів) та витягами із облікових карток платника податків.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Актами перевірок Державної податкової інспекції у Тячівському району від 20.12.2005р. №00732/2332/14310804 та №0099/1732/14310804 встановлені факти порушень Підприємством граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період 2003-2005р.р., земельного податку за період 2001-2005р.р., податку з власників транспортних засобів за період з 2002-2005р.р., комунального податку за 2002-2005р.р, збору за забруднення навколишнього природного середовища за період 2003-2005р.р., збору за спеціальне використання водних ресурсів за період 2002-2005р.р. та застосовано згідно з оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III) у загальній сумі 84812,39 грн.

За наслідками апеляційного розгляду поданих платником податків скарг на первинні податкові повідомлення – рішення, були прийняті повторні податкові повідомлення, які позивач також просить скасувати.

Висновок органу державної податкової служби про застосування до Підприємства штрафних санкцій базується на тому, що платник податків, самостійно визначивши належні до сплати спірні суми податкових платежів за визначені в розрахунках до актів перевірок податкові періоди, сплатив їх із затримкою.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Статтею 4 розділу ІІ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006, передбачено, що судові рішення мають відповідати критерію юридичної визначеності незалежно від якості законодавства, яке може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить прогалини. Суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права.

Пунктами 2 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” визначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181-III, на підставі якого застосовані штрафні санкції до відповідача по даній справі, передбачена відповідальність платника податків за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, визначених цим Законом, у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, статтею 16 цього ж Закону за порушення встановлених строків погашення узгодженої суми податкового зобов'язання також передбачена відповідальність платника податків у вигляді нарахування на суму узгодженого податкового зобов’язання (податкового боргу) пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті до повного погашення податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Закону №2181-III).

Аналіз вищенаведених правових норм Закону №2181-III дає підстави для висновку про наявність у ньому фактично тотожних по своєму змісту та суті заходів впливу на платника податків.

Передбачена статтею 16 та п.п. 17.1.7. п. 17.1. статті 17 Закону №2181-III відповідальність застосовується до платників податків за одне і те ж саме правопорушення –несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання, справляється у відсотковому співвідношенні до такої суми заборгованості та по своєму смисловому та превентивному змісту є тотожною.

Наявні у матеріалах справи витяги із облікових карток платника податків по спірних податкових платежах свідчать про одночасне нарахування контролюючим органом як пені так і штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків сплати одних і тих же узгоджених сум податкових зобов’язань.

Одночасне застосування до платника податків відповідальності шляхом нарахування пені як плати у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, та штрафних санкцій як плати у вигляді відсотків від суми несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання, прямо суперечить вищенаведеному імперативному припису статті 61 Конституції України.

Застосування до платників податків подвійної відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань приводить до негативних наслідків як для суб’єктів господарювання, так і для економіки України в цілому.

Одночасне нарахування штрафних санкцій та пені веде до кризового фінансового становища підприємств, активи суб’єктів господарювання постійно перебувають у податковій заставі чи під арештом рахунків, із-за дефіциту обігових коштів знижуються темпи та обсяги виробництва (робіт, послуг), унеможливлюється своєчасність проведення розрахунків за енергоносії, виплат заробітної плати працівникам, інших соціальних виплат, прямим наслідком чого є доведення підприємств до банкрутства та розпродаж основних фондів за мінімальною вартістю, звільнення працівників і, відповідно, фактичне зменшення надходжень податкових та інших платежів до державного бюджету, що у сукупності становить реальну загрозу енергетичній, економічній та соціальній безпеці України як Держави.

Посилання відповідача на нерозповсюдження на спірну ситуацію положення ст. 61 Конституції України, оскільки зазначена стаття Основного закону міститься у розділі II Конституції "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії, судом не приймається, оскільки спростовується висновком Конституційного Суду України, який міститься у рішенні від 09.02.1999р. по справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). У зазначеній справі констатовано факт можливості розповсюдження дії ст. 58 Конституції України, яка також знаходиться у розділі II Конституції України і на юридичних осіб. Крім того, такий підхід суперечить ст. 13 Конституції України щодо рівності усіх суб'єктів права власності і господарювання перед законом.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує при вирішенні конкретної справи принцип верховенства права і Конституцію України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).

Виходячи з наведеного суд застосовує у спірній ситуації статтю 61 Конституції України як норму прямої дії, не застосовуючи положення п.п. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону №2181-ІІІ, та скасовує оспорювані податкові - повідомлення рішення від 20.12.2005 р. про застосування штрафних санкцій (пункти 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”).

Крім того, при застосуванні штрафних санкцій відповідачем не враховано строків давності, протягом яких такі до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані (ст. 250 Господарського кодексу України).

Статтею 250 ГК України встановлено спеціальні строки для застосування адміністративно-господарських санкцій, до яких відносяться і штрафні санкції за порушення податкового законодавства (частина друга ст. 241 ГК України).

Що стосується податкових повідомлень, надісланих відповідачу за результатами розгляду органами державної податкової служби його скарг, то відповідно до п.п.6.4.1. п.6.4. ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у зв’язку з скасуванням судом рішень про застосування штрафних санкцій по даній справі ці повторні податкові повідомлення вважаються відкликаними. Тому провадження у справі у цій частині позовних вимог необхідно закрити на підставі п. 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, статтями 7-9, 69, 86, , 160 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі від 20.12.2006р. про застосування штрафних санкцій до Державного підприємства „Закарпатське вертолітне виробниче об’єднання” (смт. Дубове Тячівського району, вул. Заводська, 8, код 14310804) за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань:

2.1.№06392332/0/1338/16673, №06382332/0/1327/16672, №06372332/0/1329/16674 по податку на додану вартість на загальну суму 18737,42 грн.;

2.2. №06342332/0/1317/16662, 06302332/0/1320/16665, №06262332/0/16669/1324, №06332332/0/1318/16663, №06292332/0/121/1666, №06252332/0/1325/16670, №06352332/0/1316/16661, №06362332/0/1315/16660, №06312332/0/1319/16664, №06282332/0/1322/16667, №06272332/0/1323/16668, №06242332/0/1326/16671 по земельному податку на загальну суму 33539,29 грн.;

2.3. №01211730/0/1396/14310804/16802, №01201730/0/4397/14910904/16809 по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на загальну суму 29756,70 грн.;

2.4. №06212332/0/1332/16677, 06202332/0/1333/16678, №06192332/0/1334/16679 по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 1423,76 грн.;

2.5. №06422332/0/1313/16658, №0641332/0/1311/16656, №06402332/0/1312/16657 по платі за воду на загальну суму 162,18 грн.;

2.6. №06222332/0/1330/16675, №06232332/0/1331/16676 з комунального податку на загальну суму 1193,04 грн.

3. В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її постановлення, однак може бути оскаржена до сплину цього строку до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області в порядку, передбаченому статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.Швед