Ухвала суду № 54512382, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/60633/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропертовського окружного адміністративного суду від 05.12.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014

у справі № 804/14094/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритм-120"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропертовського окружного адміністративного суду від 05.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації за серпень 2013 року, складено акт №604/151/33185109 від 30.09.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 102.5 ст.102, абзацу "б" п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, починаючи з попередніх звітних податкових періодів в яких виникло від'ємне значення податку на додану вартість: 2 квартал 2007 року до наступного податкового періоду за серпень 2013 року на суму 3 186 175,00 грн.; порушення п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за серпень 2013 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає 7 141,00 грн.

На підставі акта перевірки, 10.10.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004651501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 3 186 175,00 грн. та №0004661501, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 181,00 грн., з яких 1 454,00 грн. основного платежу, 727,00 грн. штрафних санкцій.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до приписів 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 3 186 175,00 грн. виникло за рахунок придбання позивачем у квітні 2007 року нерухомого майна у ВАТ "КИЇВГУМА", грошові кошти за яке сплачено в сумі 22 700,00 грн.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ВАТ "КИЇВГУМА" підтверджується податковими накладними.

Крім того, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (абз.1 пп. "б").

Абзацом 3 пп. "б" пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 даного Закону передбачено, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що в декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивачем було включено до рядка " 24" залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 3 186 175,00 грн. При цьому, оплата позивачем була фактично проведена продавцю, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно із пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Аналізуючи наведені норми, судами обох інстанцій вірно зазначено, що платнику податків надається право обрати один із способів використання податкового кредиту - отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Крім того, матеріали справи містять докази відсутності реалізації позивачем свого права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи, що позивачем не було заявлено наміру на відшкодування цього податку із бюджету та він не звертався до відповідача із необхідною заявою, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність застосування податковим органом положень п.102.5 ст.102 ПК України.

З урахуванням наведеного, вірними є висновки судів про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропертовського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль