Ухвала суду № 54512259, 10.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року м. Київ К/800/19572/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., ІваненкоЯ.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання неправомірними дій, визнання незаконними та скасування наказів начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 1376 від 20 серпня 2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 287 о/с від 12 вересня 2013 року в частині звільнення його з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді помічника начальника Березнівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - оперативного чергового чергової частини штабу, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, оскільки службової дисципліни він не порушував.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області щодо звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4 Визнано протиправними та скасовано накази начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 1376 від 20 серпня 2013 року та № 287 о/с від 12 вересня 2013 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 у вигляді звільнення. Поновлено ОСОБА_4 на посаді помічника начальника Березнівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - оперативного чергового чергової частини штабу. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2013 року по 12 березня 2014 року. Постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 11 листопада 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з листопада 2011 року - на посаді помічника начальника Березнівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - оперативного чергового чергової частини штабу.

Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 1376 від 20 серпня 2013 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України капітана міліції ОСОБА_4 - помічника начальника Березнівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - оперативного чергового чергової частини штабу за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення).

Вказаний наказ виконано шляхом видання 12 вересня 2013 року управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області наказу № 287 о/с про звільнення позивача із займаної посади у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. «є» ст. 64 (за порушення дисципліни) Положення, з 12 вересня 2013 року.

Підставою для звільнення позивача став висновок службового розслідування, затверджений 20 серпня 2013 року, яким рекомендовано за грубе порушення транспортної дисципліни, що виразилось в управлінні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння звільнити ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ. У вказаному висновку службового розслідування зазначено, що факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння 19 серпня 2013 року підтверджується складеним працівниками ВДАІ Рівненського МВ УМВС протоколом за ч.1 ст.130 КУпАП України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, звільняючи позивача з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем дисципліни відповідачем не доведено, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, закрито справу про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з недоведеністю факту керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Інших доказів порушення позивачем службової дисципліни, які стали підставою для звільнення, відповідач не зазначив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням.

Відповідно до п. «є» ст. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно ст. 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.

Виходячи зі змісту ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 цього ж Закону при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Апеляційного суду Рівненської області від 28 листопада 2013 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, оскільки факт керування ОСОБА_4 транспортним засобом в стані сп'яніння не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищенаведені норми законів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача при звільненні позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення, оскільки факт керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, який відповідачем покладено в основу порушення позивачем дисципліни, спростовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яке є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено постанову суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судовихрішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судового рішення суду апеляційної інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

За таких обставин, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк