Ухвала суду № 54512141, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/13764/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі за позовом Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи - Закрите акціонерне товариство «Дніпроагробуд», Головне архітектурно-планувальне управління Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку будівництва», Дніпропетровське міське комунальне підприємство «Земград», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання частково неправомірним рішення,

в с т а н о в и л а:

Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи - Закрите акціонерне товариство «Дніпроагробуд», Головне архітектурно-планувальне управління Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку будівництва», Дніпропетровське міське комунальне підприємство «Земград», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання частково неправомірним рішення.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2012 року позовні вимоги Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» було задоволено. Визнано неправомірним та скасовано абзац 6 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.12.2003 року № 3952 «Про визнання майна безхазяйним» щодо визнання безхазяйним майном, власник якого невідомий, нежитлової будівлі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку будівництва» було задоволено. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2012 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Об'єднанню «Дніпрооблагропромбуд» - відмовлено.

У касаційній скарзі Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд», не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року та залишити в силі постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2012 року.

Державною податковою службою у Дніпропетровській області подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.12.2003 року прийнято рішення № 3952 «Про визнання майна безхазяйним». До переліку майна, що визнане безхазяйним віднесене, зокрема, майно - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Вважаючи, що вищезазначене рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради не відповідає вимогам законодавства і порушує право власності та законні інтереси підприємства, Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» звернулося до суду з позовом про визнання його в частині визнання будівлі по АДРЕСА_1 безхазяйним - недійсним з моменту прийняття.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності на нежитлове приміщення, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

Не обговорюючи питання правильності застосування судами норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 року у справі № 21-222а15.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення переплаченої пенсії у зв'язку з помилковим зарахуванням до пільгового стажу роботи період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду ознак публічно-правового спору, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» - задовольнити частково.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи - Закрите акціонерне товариство «Дніпроагробуд», Головне архітектурно-планувальне управління Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку будівництва», Дніпропетровське міське комунальне підприємство «Земград», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання частково неправомірним рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз