Ухвала суду № 54511861, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/10611/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014

у справі № 817/4259/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Радилівський елеватор”

до Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 20.06.2013 № 0000342200 повністю та № 0000362200 в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 273 416,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт №2/22/35882888 від 06.06.2013, в якому встановлено порушення позивачем: пп. 4.1.3 п. 4.1 статті 4, п. 5.1, пп. 5.2.9 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 статті 5, пп. 7.3.3, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97- ВР (із змінами і доповненнями), п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 статті 144. п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: за 2012 рік в загальній сумі 8 555 063,00 грн. та встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 588,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 20.06.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000342200 про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 735,00 грн., в тому числі: основний платіж - 588,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 147,00 грн.; №0000362200 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 555 063,00 грн.

З урахуванням зменшення позовних вимог, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000342200 повністю та №0000362200 в частині зменшення від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 273 416,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.258 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь - яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пп.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь - якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

До складу валових витрат відносять будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки, посадовим особам відповідача було надано належні документи, які підтверджують використання коштів за кредитними договорами, які були укладені між позивачем та компанією «АТS АGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED». Зазначені кошти було використано на придбання основних фондів, будівництво, реконструкцію елеваторного комплексу, які, в свою чергу, безпосередньо використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2001 за № 433/5624, до витрат за будівельним контрактом включаються витрати за період від дати укладення будівельного контракту до дати завершення цього контракту.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 415 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення (у нашому випадку, це будівництво елеваторного комплексу). Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу. Відповідно до п.5 ПСБО 31 капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу.

Капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено ( п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

Також, судами встановлено, що створення елеваторного комплексу позивачем було завершено у 3 кварталі 2012 року.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з урахуванням того, що капіталізація відсотків у розмірі 2 276 217,00 грн. у 4 кварталі 2012 року проводитись не повинна, позивач правомірно, у відповідності із вимогами пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України, відніс ці витрати до складу валових витрат.

Зазначене свідчить, що дії податкового органу щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 2 273 416,00 грн. та збільшення позитивного значення об'єкта оподаткування на суму 2801, 00 грн. (2 273 416,00 + 2 801,00 грн. = 2 276 217,00), внаслідок чого було визначене зобов'язання з податку на прибуток у сумі 588,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція у сумі 147,00 грн., є неправомірними.

Таким чином, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 № 0000342200 повністю та № 0000362200 в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 273 416,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

(підпис)

О.А. Моторний

Судді

(підпис)

І.В. Борисенко

(підпис)

В.В. Кошіль