Ухвала суду № 54511808, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/52937/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Військової частини 3059 про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3059 про зобов’язання вчинити певні дії, в якому просила:

- зобов'язати Військову частину 3059 виконати пункти 1, 3, 4 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 09.01.2014 року № 01-14/0034, а саме:

забезпечити відшкодування коштів зайво виплаченої заробітної плати бухгалтеру Сісілягіній О.Г. на суму 31524,99 грн.;

ініціювати перед головним розпорядником застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань на суму 66779,34 грн. нецільового використання бюджетних коштів;

забезпечити відшкодування порушень щодо покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису на суму 98452,37 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року у задоволенні позовних вимог Державній фінансовій інспекції в Полтавській області було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області було залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року – без змін.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Полтавській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Військовою частиною 3059 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області без задоволення, а оскаржувані рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Полтавській області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225– 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Військової частини 3059 за період з 01.07.2011 року по 31.08.2013 року. За результатами ревізії було складено акт від 02.12.2013 року № 01-21-126. На підставі акту ревізії від 02.12.2013 року № 01-21-126, з метою усунення виявлених ревізією порушень, командиру Військової частини 3059 направлено письмову вимогу про усунення порушень від 09.01.2014 року № 01-14/0034, пунктами 1, 3, 4 якої вимагалося:

1. Забезпечити відшкодування коштів зайво виплаченої заробітної плати бухгалтеру Сісілягіній О.Г. на суму 31524,99 грн.;

3. Ініціювати перед головним розпорядником застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань на суму 66779,34 грн. нецільового використання бюджетних коштів;

4. Забезпечити відшкодування порушень щодо покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису на суму 98452,37 грн.

У зв’язку із невиконанням Військовою частиною 3059 вищезазначеної вимоги Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно із пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, у цій частині є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов’язання вчинити певні дії.

Даний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23.06.2015 року у справі № 21-967а15.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області – залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Військової частини 3059 про зобов’язання вчинити певні дії – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 – 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз