Ухвала суду № 54511282, 22.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2156/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Чернівецького обласного військового комісаріату на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобовязання до вчинення певних дій.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.10.2015 позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги, в яких позивач просить суд - скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю, а відповідач - скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалами суду від 16 листопада 2015 року розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 було призначено на 08 грудня 2015 року.

Ухвалою від 16 листопада 2015 року апеляційну скаргу Чернівецького обласного військового комісаріату - залишено без руху.

Відповідно до заяви Чернівецького обласного комісаріату від 07 грудня 2015 року (№ 16569/15) зазначені недоліки були усунуті та ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року розгляд апеляційних скарх ОСОБА_2 та Чернівецького обласного військового комісаріату відкрито та призначено на 22 грудня 2015 року.

Позивач в судове засідання не з'явився. Однак 21.12.2015 року надав до суду письмові пояснення по справі ( № 17128/15), клопотання про долучення вказаних пояснень до матеріалів справи ( № 17129/15) та заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якій зазначив про розгляд справи без його участі (№ 17130/15).

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обовязковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира військової частини А0264 від 08 серпня 2008 року №448 капітана ОСОБА_2 звільнено з військової служби в запас за пунктом 63 підпункту «в» - за станом здоровя, з правом носіння військової форми одягу та наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 вересня 2008 року №225 виключено зі списків особового складу військової частини А 0264 та всіх видів забезпечення.

При проведені розрахунку по звільненню позивачу було видано довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, від 06 вересня 2008 року №22 та речовий атестат військовослужбовця №26 (а.с.55).

19.03.2014 року на підставі наказу військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату № 38 відповідно до мобілізаційного призначення позивач був зарахований до списків особового складу військової частини на посаду "офіцер відділення формування та відправки команд і партій Чернівецького міського військового комісаріату" та зарахований на усі види забезпечення.

Відповідно до наказу військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату від 16 травня 2014 року №82 військовий комісаріат переданий на штат №03/096-04, а капітан ОСОБА_2 - офіцер відділення формування та відправки команд і партій Чернівецького міського військового комісаріату з 16 травня 2014 року вважався поза штатом.

Згідно наказу військового комісара Чернівецького міського військового комісаріату від 16 травня 2014 року №15, з 16 травня 2014 року Чернівецький міський військовий комісаріат переведений на штат №03/627; вважати поза штатом з 16 травня 2014 року капітана ОСОБА_2 - офіцера відділення формування та відправки команд і партій.

16.07.2014 року ОСОБА_2- офіцера відділення формування та відправки команд і партій Чернівецького міського військового комісаріату, який перебував поза штатом та прибув після лікування з госпіталю, наказом військового комісара Чернівецького ОВК № 129 виключили зі списків особового складу військового комісаріату та звільнили в запас за пунктом "д" (у зв'язку з проведенням організаційних заходів). Однак за період перебування на службі, а саме з 19.03.2014 року по 16.07.2014 року належне речове майно, речовий атестат та довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, на думку позивача, що підлягає видачі - видано не було.

22 липня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату ОСОБА_3 із заявою, в якій просив видати йому речове майно за проходження служби з 19 березня 2014 року по 16 липня 2014 року.

28 липня 2014 року відповідачем була надана відповідь про те, що речове майно йому не видавалось у звязку з його відсутністю.

31 липня 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив письмово повідомити про нараховані суми, належні йому при звільненні. Однак відповіді на дане звернення відповідач не надав.

04 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив надати йому: зареєстрований примірник його заяви від 24 липня 2014 року; роз'яснення по відмові в наданні у встановленому порядку зареєстрованого примірника заяви від 24 липня 2014 року; копію речового атестата, копію облікової картки по речовому майну; перелік речового майна, що підлягає видачі; довідку - розрахунок компенсації за невидане речове майно; виплатити компенсацію за невидане речове майно; надати зареєстрований примірник цієї заяви.

07 серпня 2014 року відповідачем на вказану заяву було надано відповідь, в якій зазначено, що на підставі роздавальної відомості №287, після надходження фінансування з ОСОБА_2 було проведено остаточний розрахунок по всім видам грошового забезпечення по 16 липня 2014 року включно.

Також, 08 серпня 2014 року відповідачем на заяву ОСОБА_2 від 04 серпня 2014 року надано детальний розрахунок виплат, які йому належили при звільненні, згідно якого ОСОБА_2 виплачено на руки 1002,81 грн за період з 01 липня 2014 року по 16 липня 2014 року.

13 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача із зверненням, в якому просив надати йому: копію роздавальної відомості №287; провести остаточний розрахунок по звільненню; надати зареєстрований примірник цієї заяви. Однак відповіді на дане звернення позивач не отримав.

23 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся із зверненням до відповідача, в якому зазначив, зокрема, про те, що за період проходження служби з 19 березня 2014 року по 16 липня 2014 року ним не було отримано речове майно, в результаті чого утворилась заборгованість Чернівецького ОВК перед ним щодо належного до видачі речового майна, а відтак просив надати йому: належне речове майно в натурі, яке не було видане; довідку про перелік заборгованого перед ним речового майна; довідку-розрахунок вартості невиданого йому речового майна; зареєстрований примірник цієї заяви.

13 січня 2015 року відповідач на звернення позивача надав відповідь про відмову в задоволенні його вимог, оскільки речове майно, не одержане ним з будь-яких причин за період служби, при звільненні не видається.

Не погоджуючись із вказаною відповіддю відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначає Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444.

Згідно пункту 2 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Пунктом 12 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, передбачено, що військовослужбовцям речове майно особистого користування видається за нормами забезпечення речовим майном у мирний час N 1 - 22 і 60, інвентарне майно - за нормами забезпечення N 23 - 59 і 61 - 71.

Відповідно до пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, визначено, зокрема, що офіцери і прапорщики Збройних Сил та інших військових формувань забезпечуються: кашкетом, беретом, кашкетом польовим, шапкою з каракулю, шапкою з овчини, шапкою-фескою трикотажною, пальтом зимовим, плащем демісезонним, джемпером, плащ-накидкою з чохлом, кітелем і штанами, штанами, курткою і штанами, сорочкою, краваткою, кашне, рукавичками трикотажним, костюмом (курткою і штанами) польовим, курткою утепленою польовою, штанами утепленими польовими, напівчоботами хромовими утепленими, напівчеревиками хромовими, черевиками з високими берцями, фуфайкою з короткими рукавами, трусами трикотажними, білизною натільною, білизною теплою, шкарпетками літніми, шкарпетками зимовими, ременем поясним з натуральної шкіри з пряжкою, сумкою польовою (Норми №2 забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань).

За змістом пункту 2.19 .Порядку відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31 січня 2006 року №45 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2006 року за №125/11999, атестати видаються окремим військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються в запас (відставку).

За змістом пункту 3.1.12.Порядку відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31 січня 2006 року №45 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2006 року за №125/11999, речова служба військової частини де проходив військову службу військовослужбовець зобовязана видати довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці, звільнені у запас з правом носіння військової форми одягу, мають право, виявивши бажання, отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення. При звільненні таким військовослужбовцям видається речовий атестат, а також довідка про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі.

Судом першої інстанції встановлено, що при проходженні позивачем військвої служби за період з 19.03.2014 року по 16 липня 2014 року та при звільненні з неї в запас ОСОБА_2 речове майно та речовий атестат Чернівецьким ОВК не видавались, хоча звільнений він був з правом носіння військової форми одягу.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи встановлено неодноразове звернення з заявами ОСОБА_2 до відповідача з проханням видачі речового майна, переліку речового майна, що підлягає видачі, речового атестату та довідки - розрахунку компенсації за невидане речове майно, проте дані вимоги були проігноровані та лише 20 жовтня 2015 року Чернівецьким ОВК було видано ОСОБА_2 речовий атестат № 17, та заведено й видано картку обліку військового майна особистого користування за формою № 15.

Проаналізувавши вищезазначені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що вимоги ОСОБА_2 в частині: визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу належного речового майна при проходженні ним військової служби з 19 березня 2014 року по 16 липня 2014 року та при звільненні з неї; визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі; визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу переліку речового майна не отриманого ним при проходженні військової служби з 19 березня 2014 року по 16 липня 2014 року; визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу речового атестату при його звільненні з військової служби 16 липня 2014 року та в частині зобовязання відповідача видати позивачу не отримане ним під час проходження військової служби з 19 березня 2014 року по 16 липня 2014 року речове майно відповідно до «Норми №2 забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань» є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки суб'єкт владних повноважень в даному випадку діяв неправомірно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо протиправності дій Чернівецького обласного військового комісаріату згідно зазначених вище вимог, а тому рішення в цій частині є законним, правильним і таким, що відповідає вимогам статтей 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Щодо інших вимог позивача зазначених в заяві про зміну позовних вимог (а.с. 86) колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відмови в задоволенні вказаних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 19 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, у разі переведення офіцерів, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, з військових частин, що належать до першої групи забезпечення речовим майном, у військові частини, які належать до другої групи, і навпаки, перелік предметів речового майна та строки його носіння визначаються з дати включення військовослужбовця до списку особового складу військової частини, в яку він переведений. При цьому за попереднім місцем служби їм видається речове майно, яким вони повинні бути забезпечені відповідно до строків носіння на день переведення. В речовому атестаті зазначається група забезпечення речовим майном. На новому місці служби речове майно видається військовослужбовцям після закінчення строків носіння, визначених нормами за попереднім місцем служби. У разі неотримання речового майна за попереднім місцем служби воно видається військовослужбовцям за новим місцем служби на строки носіння, встановлені нормами за попереднім місцем служби.

З аналізу наведеної норми,слідує, що на новому місці служби речове майно видається тим військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом та були переведені з військових частин, що належать до першої групи забезпечення речовим майном, у військові частини, які належать до другої групи, і навпаки.

З обставин справи вбачається, що позивач проходив військову службу у в/ч 0264, з якої звільнений у вересні 2008 року. Після звільнення йому видано довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, від 06 вересня 2008 року №22 та речовий атестат військовослужбовця №26.

Позивач не переводився для проходження військової служби з в/ч 0264 до Чернівецького ОВК. Військову службу в Чернівецькому ОВК ОСОБА_2 проходив не за контрактом, а був призваний у березні 2014 року за мобілізацією.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час проходження служби в Чернівецькому ОВК та після звільнення з неї позивач не звертався до відповідача із заявами про видачу речового майна, не отриманого ним за попереднім місцем служби у в/ч А0264; про видачу переліку речового майна, що складається з переліку не отриманого речового майна за попереднім місцем служби у в/ч А0264 відповідно довідки №22 від 06 вересня 2008 року; заведення карточки обліку матеріальних засобів особистого користування Ф45 з врахуванням довідки №22 від 06 вересня 2008 року; видачу речового атестату з врахуванням довідки №22 від 06 вересня 2008 року.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача було надано речовий атестат, заведено відносно ОСОБА_2 картку обліку військового майна особистого користування за формою №45 та ознайомлено його з нею (а.с.167).

В призмі вищенаведених норм колегія суддів дійшла до твердження, що відповідач в цій частині позовних вимог діяв у спосіб та вмежах законодавства, яке регулює вказані спірні правовідносини.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обгрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_2, Чернівецького обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5