Ухвала суду № 54511168, 16.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 р.Справа № 820/8617/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2015р. по справі № 820/8617/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 06 квітня 2015 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами якої складено акт від 27.03.2015 року № 679/20-33-22-01-07/34758276 та винесено податкове повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1 від 06.04.2015 року. Позивач не погоджується з висновками зазначеного податкового повідомлення-рішення та вважає його незаконним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 року у справі № 820/8617/15 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено виїзну планову перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено акт від 27.03.2015 року №20-33-22-01-07/34758276 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційної групи "МЕГА СІТІ" (код за ЄДРПОУ 34758276) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року" (а.с. 8-18).

Відповідно до висновків акту від 27.03.2015 року № 679/20-33-22-01-07/34758276 контролюючим органом, зокрема встановлено порушення ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-У: (із змінами і доповненнями) здійснювало реалізацію продукції власного виробництва та проводило розрахунки у касі підприємства, з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку фізичним особам, які не перебували з підприємством у трудових відносинах, без отримання відповідного торгового патенту. Місячна вартість торгового патенту для каси підприємства за Постишева, 93 складала: у 2012 році - 429,6 грн., у 2013 році - 459,0 грн.

Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 3 п. 125.1 ст. 125 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 19596,00 грн (а.с. 7).

ТОВ «БІГ «МЕГА СІТІ», не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1, скористався своїм правом на адміністративне оскарження та було подано скаргу на спірне рішення суб'єкта владних повноважень. Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2015 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись із такими висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач користуючись своїм правом на оскарження подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Згідно з пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За результатами розгляду скарги ТОВ «БІГ «МЕГА СІТІ» до ДФС України її було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що підприємством позивача здійснювалася реалізація власно виробленої продукції фізичним особам та фізичним особам-підприємцям, що не перебували у трудових відносинах з позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

пп. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що торговельна діяльність для цілей розділу XII цього Кодексу - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток;

Підпунктом 14.1.211 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пункт продажу товарів для цілей розділу XII цього Кодексу - це:

- магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

- лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;

- фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;

- оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Згідно з приписами статтею 267 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Підпунктом 267.1.2 пункту 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, зокрема, що не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту.

В доводах апеляційної скарги та наявних матеріалах справи позивачем зазначено, що підприємством здійснювалась реалізація продукції власного виробництва в розумінні завершального етапу процесу виробництва фізичним особам та фізичним особам-підприємцям, з якими підприємство позивача не перебувало у трудових відносинах.

Таким чином, підтверджено факт реалізації власно виробленої продукції фізичним особам та фізичним особам-підприємцям, що не перебували у трудових відносинах з позивачем.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання позивача, що реалізація продукції власного виробництва є завершальним етапом процесу виробництва, оскільки з аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що реалізація власно виробленої продукції фізичним особам та фізичним особам-підприємцям відноситься до провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг суб'єкти господарювання.

Також, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо порушення контролюючим органом строків визначення суми грошових зобовязань, оскільки відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання.

Проте, акт перевірки №20-33-22-01-07/34758276 складено 27.03.2015 року, а згідно розрахунку повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 06 квітня 2015 № НОМЕР_1 порушення позивачем ст. 267 Податкового кодексу України встановлено за березень 2012 року по грудень 2013 року. (а.с.7-16)

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

В силу ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 06 квітня 2015 № НОМЕР_1 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з урахуванням всіх обставин, що мають значення.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2015р. по справі № 820/8617/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.