Постанова № 54511004, 17.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р. Справа № 552/5092/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2015р. по справі № 552/5092/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці ДФС

про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС від 20 серпня 2015 року в справі про порушення митних правил № 0064/80600/15 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 17.12.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються відповідні витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, надано їх перелік.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ПВКП Агродеталь, здійснюючи декларування вантажу, надав довідку про транспортні витрати від 21.10.2013 року за власним підписом та довідку ТОВ Лімко Логістікс від 10 жовтня 2013 року із зазначенням у вказаних довідках суми транспортних витрат у розмірі 27765 грн.

28.10.2013 року ТОВ «Лімко Логістік» виставило рахунок на оплату транспортних послуг ПВКП «Агродеталь» на суму 48429,69 гривень за один контейнер.

В подальшому, Полтавською митницею ДФС була проведена перевірка та встановлено, що директору ПВКП Агродеталь ОСОБА_1 було відомо про фактичні витрати, понесені підприємством на транспортування задекларованого товару, але ним до митного органу надані дані про меншу суму цих витрат.

За наслідком проведеної перевірки, Полтавською митницею ДФС 05 травня 2015 року було складено протокол про порушення митних правил №0064/80600/15, в якому зафіксовано вчинення директором ПВКП Агродеталь ОСОБА_1В, протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

За результатами розгляду протоколу Полтавською митницею ДФС від 20 серпня 2015 року винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0064/80600/15, відповідно до якої ОСОБА_1, котрий на момент вчинення правопорушення працював на посаді директора ПВКП Агродеталь, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 19838, 10 грн.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні митних правил, яке полягає у вчиненні ним протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, що спричинили недобори митних платежів, а саме в тому, що 28 жовтня 2013 року подав до Полтавської митниці ДФС митну декларацію №806020000/2013/100228 ПВКП Агродеталь, на підставі якої проведене митне оформлення в режимі імпорт товару - сільськогосподарської техніки, яка надійшла від AG Unlimited LLC (США) згідно зовнішньоекономічного договору № 14-12/12 від 14.12.12 року. Разом із вказаною митною декларацією ОСОБА_1 надана довідка про транспортні витрати від 21.10.2013 року та довідку перевізника ТОВ Лімко Логістік від 10.10.2013 року №210 із зазначенням суми 27765 грн., тоді як необхідно було включити (на думку митниці) вартість всієї суми, а саме: 48429,69 грн.

Суд першої інстанції погодився з вказаною думкою митного органу та не звернув увагу на ту обставину, що в наданих ОСОБА_1В під час митного оформлення товару документах і отриманих на вимогу відповідача довідках перевізника ТОВ Лімко Логістік, вартість витрат на транспортування вантажу на митну територію України складають 27765 грн.

Тобто, позивачем і перевізником однаково підтверджені витрати на транспортування вантажу до місця ввезення на митну територію України в сумі 27765 грн.

Вищевказана обставина спростовує висновок відповідача про порушення позивачем вимог митного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про непідтвердженість внесених у декларацію відомостей про вартість транспортних послуг у розмірі 27765 грн., а отже наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності в межах шестимісячного строку з моменту його виявлення, оскільки відповідно до п. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

За матеріалами адміністративної справи правопорушення виявлено в травні 2015 року.

Суд першої інстанції, врахувавши аналіз норм ст. 467 МК України, де законодавець визначив строки накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України - шість місяців, дійшов висновку, що строки притягнення позивача до відповідальності не закінчилися.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з урахуванням такого.

За правилами частини першої статті 467 МК України адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - шість місяців з дня його виявлення.

Правопорушення, за вчинення якого згідно з оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф, визначене статтею 485 МК України.

Відповідно до цієї статті заявлена в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Статтею 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За змістом статті 264 МК України митна декларація приймається та реєструється органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу рахунку або іншого документу, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларації митної вартості. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата та час подання митної декларації фіксується органом доходів і зборів шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Орган доходів і зборів не має права відмовити в реєстрації митної декларації.

Отже, передбачене статтею 485 МК України порушення митних правил, яке полягає в заявлені у митній декларації неправдивих відомостей як підстави для звільнення від сплати податків і зборів, що спричинило їх недобори до бюджету, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 255 МК України, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю.

Обставини, на які посилається відповідач, щодо перегляду митної вартості товару, судом не встановлені.

Тому зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, воно припиняється із поданням декларації митному органу (в даному випадку митна декларація №806020000/2013/100228 подана 28 жовтня 2013 року), а отже, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у справі, що переглядається, про правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на неправильному застосуванні норм права та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 20 червня 2011 року № 21-97а11та від 09 квітня 2012 року № 260а11.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2015р. по справі № 552/5092/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС №0064/80600/15 від 20.08.2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений 22.12.2015 р.