Ухвала суду № 54510219, 17.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р.Справа № 635/4075/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського районного суду Харківської області від 16.10.2015р. по справі № 635/4075/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області третя особа ОСОБА_2

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2, в якому просив визнати незаконними та скасувати:

- рішення Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області № 10/68 від 14 травня 1981 року - про дозвіл ОСОБА_2 виконати переобладнання тамбуру в кухню, а існуючої кухні в житлову кімнату та будівництво нового тамбуру у складі садиби за адресою: с. Покотилівка Харківського району, вул. Червона № 76;

- рішення виконавчого комітету Покотилівської селищної ради від 10.11.2009 № 404 «Про звернення до КП «Архітектурне бюро Харківського району» щодо збереження самочинно збудованих господарчих будівель у складі садиби № 76 по вул. Червона в сел. Покотилівка»;

- рішення Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області № 23 від 20 січня 2010 року - про надання дозволу ОСОБА_2 на збереження господарчих будівель і споруд у складі садиби за адресою: с. Покотилівка Харківського району, вул. Червона № 76;

- рішення Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області № 361 від 12 листопада 2013 року - про надання дозволу ОСОБА_2 на проведення земляних робіт для заміни водопровідної труби по вул. Червоній, 76, в сел. Покотилівка Харківського району.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 16.10.2015р. по справі № 635/4075/15-а позов залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із постановою Харківського районного суду Харківської області від 16.10.2015р. по справі № 635/4075/15-а, подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Позивач та представник позивача в поясненнях в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень.

Крім того, третя особа надіслала до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що провадження у справі належить закрити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що право власності на домоволодіння за адресою: вул. Червона, 76, у смт Покотилівка Харківського району Харківської області на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 07.07.1955, виданого Мереф'янською Державною нотаріальною конторою, зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 15).

На підставі заповіту від 09.07.1991 ОСОБА_3 все своє майно заповідав сину ОСОБА_1 (а.с. 16).

05 лютого 2000 року ОСОБА_3 номер.

Рішенням виконавчого комітету Покотилівської селищної ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 14 травня 1981 року № 10/168 ОСОБА_2 дозволено переобладнати наявний тамбур літ. «1-1» в кухню в смт Покотилівка по вул. Червоній, 76, наявну кухню літ. 1-6 переобладнати у жилу кімнату, дозволено будівництво тамбуру розмірами 3,2 х 1,5 м (а.с. 21).

Рішенням виконавчого комітету Покотилівської селищної ради від 20.01.2010 року № 23 ОСОБА_2 надано дозвіл на збереження господарчих будівель і споруд, а саме, літньої кухні літ. Л, з верандою літ. Л1, сараю літ. К, вбиральні літ. З та місцевої каналізаційної очисної споруди літ. М у складі садиби за адресою: сел. Покотиліва, вул. Червона № 76 (а.с. 22).

Рішенням виконавчого комітету Покотилівської селищної ради від 20.01.2010 року № 23 ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення земляних робіт для заміни водопровідної труби по вул. Червоній № 76 в сел. Покотилівка (а.с. 24).

Виконавчим комітетом Покотилівської селищної ради 10.11.2009 року за № 404 прийнято рішення звернутися до КП «Архітектурне бюро Харківського району» щодо надання дозволу ОСОБА_2 на збереження господарчих будівель і споруд на садибі № 76 по вул. Червона в сел. Покотилівка без надання згоди співвласника вищевказаного домоволодіння ОСОБА_3, який помер 05.02.2000 року, у звязку з тим, що на той час ніхто не вступив у право на спадщину після його смерті (а.с. 82).

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями виконавчого комітету Покотилівської селищної ради, посилався на те, що оскаржуваними рішеннями відповідача, як субєкта владних повноважень, порушено його права як власника частини домоволодіння за адресою: смт Покотилівка, вул. Червона, 76, оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не підтверджено факт прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, будь-яких правовстановлюючих документів на підтвердження свого права власності на частину домоволодіння позивачем суду не надано.

Щодо посилання позивача на фактичне прийняття спадщини після смерті батька суд першої інстанції зазначив, що встановлення фактів, які мають юридичне значення, здійснюється згідно з главою 6 ЦПК України у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів закриваючи провадження по справі, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 17 КАС встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження домоволодінням, землею та передачі, набуття відповідних прав щодо них, може бути розглянуто за правилами КАС.

Як слідує з матеріалів справи, позивач оскаржує розпорядження відповідача саме з підстав того, що вони порушують його права, як співвласника домоволодіння.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник пояснили, що між ним і третьою особою існував спір про виділ частки майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою. Судовим рішенням у даній справі, на думку позивача, здійснено помилковий розподіл майна, а саме: поділено сарай по 1/2 частині, цей сарай перешкоджає користуванню земельною ділянкою позивачем, а отже підлягає знесенню.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом, маючи намір здійснити перерозподіл часток у праві власності.

Також позивач пояснив, що з позовом в порядку цивільного судочинства до третьої особи про усунення перешкод у праві користування не звертався.

Отже, при вирішенні даної справи дослідженню підлягають саме обставини набуття позивачем права власності.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про збереження самочинно збудованих господарчих будівель у складі садиби та проведення земельних робіт (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції (в залежності від складу сторін за позовом), оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічні висновки зроблені Верховним судом України у постанові від 24.02.2015 р. по справі № 21-34а15.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З врахуванням імперативності вищезазначеної процесуальної норми щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що провадження по справі слід закрити.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, а відповідно доводи та обґрунтування сторін щодо правомірності оскаржуваних рішень відповідача не впливають на вирішення даної справи.

Враховуючи закриття провадження по справі доводи, обґрунтування осіб, які звернулись з апеляційною скаргою та інших осіб щодо неправомірності чи правомірності відмови в задоволенні адміністративного позову не впливають на вирішення даної справи.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського районного суду Харківської області від 16.10.2015р. по справі № 635/4075/15-а скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачу право звернення в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.