Ухвала суду № 54510009, 17.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2712/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Котовського міського відділу (з обслуговування міста Котовськ та Котовського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі ГУМВС України в Одеській області) та Котовського міського відділу (з обслуговування міста Котовськ та Котовського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі Котовський МВ ГУМВС України в Одеській області). З урахуванням заяви про часткову зміну позовних вимог ОСОБА_3 просив визнати неправомірними та скасувати накази ГУМВС України в Одеській області від 20 травня 2013 року № 1009 та від 5 червня 2013 року № 232 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшини сектору ресурсного забезпечення Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3, поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ на раніше займаній посаді та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 червня 2013 року до дня винесення судом рішення по справі (а. с. 57-58).

В обґрунтування позову зазначалось, що наказом ГУМВС України в Одеській області від 20 травня 2013 року № 1009 позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Названий наказ реалізовано наказом ГУМВС України в Одеській області від 5 червня 2013 року № 232 о/с. Оскаржені накази прийнято у звязку із неналежним виконанням позивачем службових обовязків, що виразилось у неналежному обліку наркотичних речових доказів, не забезпеченні належних умов зберігання речових доказів, що є наркотичними засобами, що призвело до їх нестачі, оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Проте, вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року, позивача визнано не винуватим по предявленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та виправдано у звязку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення. За таких обставин накази про звільнення видано з порушенням чинного законодавства, що є підставою для їх скасування та поновлення позивача на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано накази ГУМВС України в Одеській області від 20 травня 2013 року № 1009 та від 5 червня 2013 року № 232 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3. Поновлено позивача на посаді старшини сектору ресурсного забезпечення Котовського МВ (з обслуговування м. Котовськ та Котовського району) ГУМВС України в Одеській області з 7 червня 2013 року. Стягнуто з Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 6 червня 2013 року по 6 червня 2014 року в розмірі 16449 грн. 60 коп.. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді старшини сектору ресурсного забезпечення Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 1370 грн. 80 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ГУМВС України в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. 18 Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Апелянт також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Крім того, судом першої інстанції не враховано практику Вищого адміністративного суду України, повязану з вирішенням спорів даної категорії. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшини сектору ресурсного забезпечення Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області.

Пунктом 1 наказу ГУМВС України в Одеській області від 20 травня 2013 року № 1009 «Про покарання співробітників Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області» за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 422, неналежне виконанням службових обовязків, що виразилось у неналежному обліку наркотичних речових доказів, не забезпеченні належних умов зберігання речових доказів, які є наркотичними засобами, що призвело до їх нестачі, оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, старшину сектору ресурсного забезпечення Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області прапорщика міліції ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Названий наказ реалізовано наказом ГУМВС України в Одеській області від 5 червня 2013 року № 232 о/с.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не допускав порушень, які зазначені в оскаржуваних наказах ГУМВС України в Одеській області, та не вчиняв діянь, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, а тому відсутні підстави для звільнення його з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію).

Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обовязки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Згідно пункту 66 названого Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

За змістом наведеного пункту Положення, обовязковою умовою звільнення особи рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ за дискредитацію є наявність факту скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за дискредитацію за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 422, неналежне виконанням службових обовязків, що виразилось у неналежному обліку наркотичних речових доказів, не забезпеченні належних умов зберігання речових доказів, які є наркотичними засобами, що призвело до їх нестачі, оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Підставою для видання оскаржених наказів в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ став висновок за результатами службового розслідування за фактом притягнення до кримінальної відповідальності прапорщика міліції ОСОБА_3 від 18 травня 2013 року, в основу якого покладено факти неналежного обліку позивачем наркотичних речових доказів, не забезпечення належних умов зберігання речових доказів наркотичних засобів, що призвело до їх нестачі, тобто факти, за якими ОСОБА_3 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (а. с. 74-77).

Виходячи зі змісту висновку за результатами службового розслідування, наказу ГУМВС України від 16 травня 2013 року № 981 «Про проведення службового розслідування» (а. с. 71) та оскарженого наказу відповідача від 20 травня 2013 року № 1009 «Про покарання співробітників Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області», звільнення позивача з органів внутрішніх справ за дискредитацію безпосередньо повязане із притягненням ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України.

Проте, як правильно враховано судом першої інстанції, вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року, позивача визнано не винуватим по предявленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та виправдано у звязку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення (а. с. 15-22, 23-27).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із врахуванням наведених положень процесуального закону, та зазначених вище обставин справи, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не допускав порушень, які зазначені в оскаржуваних наказах ГУМВС України в Одеській області, та не вчиняв діянь, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, а, отже, і про відсутність підстав для звільнення його з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, є правильним.

На підставі п. 24 названого Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більш як за один рік.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на порушення позивачем строку звернення з позовом до суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно ч. 1 ст. 100 названого Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до адміністративного суду.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ за дискредитацію безпосередньо повязане із притягненням ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України.

Оскільки копію вироку Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 жовтня 2014 року, який набрав законної сили 31 березня 2015 року, позивач отримав лише 14 квітня 2015 року, а звернувся до суду з даним позовом 13 травня 2015 року, тобто в межах місячного строку з дня отримання копії вироку суду, висновок суду першої інстанції про поновлення позивачу процесуального строку звернення з позовом до адміністративного суду є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 22 грудня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_4