Ухвала суду № 54509751, 08.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 876/4978/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Форт-Агро-Буд на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Форт-Агро-Буд до Стрийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

21 січня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Форт-Агро-Буд звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Стрийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі Стрийська ОДПІ) від 03.02.2012 року за №0000072303, №0000092303, №0000082303.

Постановою від 07 квітня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позовних вимог повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував ті обставини, що надані в судове засідання документи в повній мірі підтверджують факт належного та реального виконання сторонами своїх обовязків за договорами, в результаті чого відбувся рух активів між контрагентами і зміна фінансово майнового стану, що є обовязковою умовою при здійсненні товарних, господарських операцій. Зауважень щодо складання та форми цих первинних документів у представників ДПІ не було. На підтвердження усіх здійснених операцій ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд було надано ряд бухгалтерських документів, що свідчать про відображення даних операцій у бухгалтерських регістрах та звітах, в т.ч. податкових, за відповідний період.

За таких обставин, позивач вважає протиправними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд з питань достовірності декларування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж, ПП ,,ОСОБА_1 та ТзОВ ,,Металбуд Центр за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011року Стрийська ОДПІ склала акт від 31.01.2012 року № 139/23-3/35424132.

На підставі висновків акту перевірки Стрийська ОДПІ 03 грудня 2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення: - №0000072303, яким збільшила позивачу грошове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 610446,00 грн., з яких 501847,00 грн. основного платежу та 108599 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000092303, яким збільшила позивачу грошове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 569568,00 грн., в тому числі 467153,00 грн. за основним платежем та 10241,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000082303, яким зменшила позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 249970,00 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що товариство на порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу допустило заниження податку на додану вартість на сумі 501847 грн., в тому числі: за листопад 2010 р. в сумі 129558 грн.; за грудень 2010р.- 198170 грн.; за січень 2011р. - 23327 грн.; за березень 2011р. - 26667 грн.; за квітень 2011р. - 9833 грн.; за травень 2011р. - 60959 грн.; за липень 2011р. - 8333 грн.; за серпень 2011р. - 45000 грн.

Крім того, на порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.39 п. 5.3 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств товариство допустило заниження податку на прибуток на суму 467153 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 р. - 409660 грн., за 2-3 квартал 2011р. в сумі 57493 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 249970 грн., в тому числі за І квартал 2011р. в сумі 249970 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 249970 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, на підставі актів перевірок Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.05.2012р. № 129/227/35554567, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 04.07.2011 року №10817/10/234, наданої ВПМ ДПІ у Стрийському районі Львівської області інформації від 25.01.2012 року №5108/260, згідно яких у ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж, ТзОВ ,,Металбуд Центр, ПП ,,Ніка-Сервіс відсутні основні фонди, виробничі потужності, складські приміщення, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами не мали реального характеру, а тому позивач протиправно сформував податковий кредит та валові витрати по цих операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, 01.11.2010 року ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд та ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж уклали договір субпідряду на виконання будівельних робіт по об'єкту ,,Будівництво шахти ,,Любельська №1-2 Львівсько-Волинського басейну України, згідно з умовами якого ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж (Субпідрядник) приймає на себе виконання будівельних робіт відповідно до затвердженої проектної документації у термін з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 1-20001 за січень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (типова форма №КБ-3), акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень (типова форма КБ- 2в) № 12-2905 від 20.01.2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (типова форма №КБ-3) , акт приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в) № 12- 2906 від 29.12.2010 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (типова форма №КБ-3) на суму 228013,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 38002,00 грн.

Згідно банківських виписок ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд було здійснено оплату робіт на загальну суму 490000,00 грн.

Також ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд надало податкові накладні №30969 від 29.12.2010 року на суму 221987,00, в тому числі ПДВ -36997,84 грн.; №30970 від 29.12.2010 року на суму 228013,00, в тому числі ПДВ -38002,17 грн., №75 від 20.01.2011 року на суму 40000,00, в тому числі ПДВ -6666,67 грн.

На підставі виданих ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 81666,68 грн.

01 липня 2011 року ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд та ТзОВ ,,Металбуд Центр уклали договір поставки за №01/07.

На підтвердження виконання умов договору поставки, позивач надав: договір поставки товару за №01/07 від 01.07.2011 року; накладну №РН7-0800003 від 08.07.2011 року (мастило Манол 10/40 Diesel 208L ) на загальну суму 50000,00грн. в т.ч. ПДВ 8333,33грн.; видаткову накладну №РН8-0900001 від 09.08.2011 року (мастило Манол 10/40 Diesel 208L ) на загальну суму 30000,00грн. в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; видаткову накладну №РН8-1200012 від 12.08.2011 року (бітум нафтовий БНД60/90) на загальну суму 240000,00грн. в т.ч. ПДВ 40000,00 грн.; податкову накладну №66 від 08.07.2011р. на суму 50000,00грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. (мастило Манол 10/40 Diesel 208L); податкова накладна №38 від 09.08.2011р. на суму 30000,00грн. в т.ч. ПДВ 5000,00 грн. (мастило Манол 10/40 Diesel 208L); податкова накладна №58 від 12.08.2011р. на суму 240000,00грн. в т.ч. ПДВ 40000 грн. (бітум нафтовий БНД60/90), банківські виписки, товарно-транспортні накладні подорожні листи.

На підставі виданих ТзОВ ,,Металбуд Центр податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 53333,33 грн.

В 2010 та 2011 роках ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд та ПП ,,ОСОБА_1 уклали 4 договори: договір поставки товару №1/10-10 НС від 01.10.2010 року, договір поставки товару №0111/1 від 01.01.2011 року, договір на надання послуг №1/11-10нс від 01.11.2010 року, договір про надання послуг за №0111 від 01.01.2011 року . Однак, позивач надав до перевірки та суду лише договір на надання послуг №1/11-10нс від 01.11.2010 року та договір поставки товару №0111/1 від 01.01.2011 року.

На підтвердження виконання умов договору від 01.01.2011 року №0111/1 позивач надав: договір від 01.01.2011р. №0111/1, видаткову накладну №15 від 03.02.2011 року, податкову накладну №15 від 03.02.2011 року на суму 30000 грн., в т.ч. ПДВ 5000 грн. (номенклатура труба ТН-120, 6 шт.).

На підтвердження виконання умов договору від 01.11.2010р. №1/11-10нс позивач надав: договір від 01.11.2010 року №1/11-10нс, акт здачі-прийняття робіт від 30.11.2010 року №3011 на суму 777347,57, в т.ч. ПДВ 129557,93 грн., акт здачі-прийняття робіт від 09.12.2010 року № 0912 на суму 290511,16 грн., в т.ч. ПДВ 48418,53 грн., акт здачі-прийняття робіт від 28.12.2010 року №3012 на суму 190511,16 грн., в т.ч. ПДВ 13751,86 грн., акт здачі-прийняття робіт від 30.12.2010 року №3012/1 на суму 258000,00 грн., в тому числі ПДВ 43000,00 грн., податкову накладну №1057 від 25.11.2010 року на суму 777347,57 грн., в т.ч. ПДВ на суму 129557,93 грн., податкову накладну №1168 від 09.12.2010 року на суму 290511,16 грн., в т.ч. ПДВ на суму 48418,53 грн., податкову накладну №1333 від 28.12.2010 року на суму 190511,16 грн., в т.ч. ПДВ 31751,86 грн., податкову накладну №1348 від 30.12.2010 року на суму 258000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 43000 грн.

Крім того позивач надав видаткові накладні №ВН-558 від 25.11.2010р. на суму 122652,43 грн., в т.ч. ПДВ 20442,07 грн., податкову накладну №1062 від 25.11.2010р. на суму 122652,43 грн., в т.ч. ПДВ 20442,07 грн. (номенклатура: цвяхи, лампа, шини, кут, полоса, кабель, муфта, кріплення, затискачі); акти здачі прийняття робіт, податкову накладну №35 від 13.01.2011р. на суму 99964,11 грн., податкову накладну №32 від 10.03.2011р. на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., податкову накладну № 62 від 15.03.2011р. на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., податкову накладну №59 від 16.03.2011р. на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., податкову накладну №124 від 24.03.2011р. на суму 40000 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., податкову накладну №155 від 21.04.2011р. на суму 59000 грн., в т.ч. ПДВ 9833,33 грн., податкову накладну №215 від 27.05.2011р. на суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., податкову накладну №196 від 26.05.2011р. на суму 165756,35 грн., в т.ч. ПДВ 27626,06 грн.

На підставі виданих ПП ,,ОСОБА_1 податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 366847,00 грн..

Крім того, позивач відніс до валових витрат всі витрати по вказаних господарських операціях.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні норми містив Закон України ,,Про податок на додану вартість, який був чиним до 01.01.2011 року.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні норми містив Закон України ,,Про оподаткування прибутку підприємств, який був чиним до 01.04.2011 року.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. А відтак додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався платник при виборі контрагента на відповідному ринку товарів.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов вірного висновку про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, доказами чого є, зокрема, акти перевірок цих контрагентів, які підтверджують відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що згідно умов Договору підряду №12/07/10-1 від 12.07.2010 року, укладеного між ДП ,,Сі-Сі-Ай-Любеля(замовник) та ТзОВ ,,Форт-Агро-Буд (підрядник) по об'єкту ,,Будівництво шахти ,,Любельська №1-2 , підрядник прийняв на себе виконання будівельних робіт відповідно до затвердженої проектної документації. Договором також було передбачено, що залучення субпідрядників здійснюється підрядником за погодженням із замовником. Однак, позивач не надав суду доказів погодження субпідрядника - ТзОВ ,,Лугпромстройсантехмонтаж. Також не надав інші обовязкові документи при виконанні будівельних робіт, зокрема: проектно-кошторисну документацію, графік будівельних робіт, документи, що підтверджують передачу устаткування, матеріалів та виробів.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ ,,Металбуд Центр суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як неналежний доказ, оскільки вказані накладні на перевезення бітуму датовані одним і тим же числом, загальний пробіг по них складає понад 600 км, кількість рейсів - 8, що фізично неможливо здійснити протягом одного дня з врахуванням навантаження та розвантаження бітуму.

Господарські операції з ПП ,,Ніка-Сервіс з поставки послуг спецтехніки не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (1 найманий працівник), які економічно необхідні для виконання постачання товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.1 ст. 41, ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Форт-Агро-Буд залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 813/286/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_2

Ухвала в повному обсязі складена 14 грудня 2015 року.