Ухвала суду № 54509716, 14.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 р. Справа № 876/4873/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року в справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПМК-7» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «ПМК-7» 12.02.2015 року звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.12.2014 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення від 08.12.2014 року № 00001615 та відповідно до наказу від 08.12.2014 року № 1785 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у м. Івано-Франківську в період з 09.12.2014 року по 12.12.2014 року проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «ПМК-7» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаєморозрахунках із ТзОВ «Запорожский коксохимремонт» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, про що складено акт № № 10653/09-15-22-03-01/19390601 від 12.12.2014 року.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ПП «ПМК-7»: 1) пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, встановлено завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року на суму 342268 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.12.2014 року.

Згідно із вимогами ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги», державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

В ст. 11 цього Закону передбачено, що основними обовязками Державної служби автомобільних доріг України є організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.

Крім цього, згідно із вимогами Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 року № 668, які є обовязковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників), субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, передбаченим у договорі підряду (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього Закону).

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що між ПП «ПМК-7» і ТзОВ «Запорожский коксохимремонт» укладено договір субпідряду № 01/11/2011 від 01.11.2011 року на капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Р-24 (Криворівня) - Чернівці на суму 2053608,00 грн. з терміном дії до 31.12.2011 року. Субпідрядник ТзОВ «Запорожский коксохимремонт» відповідно договору, в грудні 2011 року виконав роботи по капітальному ремонту дороги вартістю 2053608,00 грн., про що складено та підписано сторонами договору, акти приймання передачі виконаних робіт. Виконання вказаного договору також підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та податковими накладними.

Про виконання договору субпідряду № 01/11/2011 від 01.11.2011 року підтверджує Довідка зустрічної звірки щодо документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, що здійснювались між Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області та ПП «ПМК-7» № 06/56 від 03.10.2012 року.

Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області проведеною звіркою щодо вартості виконаних робіт по договору субпідряду в частині вартості матеріалів їх кількості, вартості експлуатації машин і механізмів, розміру загальновиробничих, адміністративних витрат, маси прибутку, шляхом порівняння актів виконаних робіт, складених між ТзОВ «Запорожский коксохимремонт» та ПП «ПМК-7» та Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області розбіжностей не виявила.

ПП «ПМК-7» в травні 2013 року провірялось з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року. За вказаний період, який охоплював грудень місяць 2011 року, ДПІ у м. Івано-Франківську не виявлено порушень визначення податкового кредиту по податку на додану вартість. Акт № 3736/22419390601 від 22.05.2013 року.

Відповідач посилається на ту обставину, що при перевірці працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва за податковою адресою ТзОВ «Запорожский коксохимремонт» не знаходиться суд не приймає до уваги, оскільки така перевірка проводилась в серпні 2014 року, а будівельні роботи з капітального ремонту автомобільної догори державного значення виконано в грудні 2011 року. Також не заслуговує на увагу суду твердження відповідача, що працівникам ДПІ позивач не надав для перевірки необхідні документи. Як вбачається з акту перевірки перевіряючим були надані необхідні документи, перелік яких зазначено в акті перевірки № 10653/09-15-22-03-01/19390601 від 12.12.2014 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між ПП «ПМК-7» та ТзОВ «Запорожский коксохимремонт», факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами та доводять факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності при здійсненні будівельних робіт. Також, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Запорожский коксохимремонт» суперечили чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не заслуховують на увагу посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, транспортних засобів для виконання будівельно-монтажних робіт, а саме автомобільних доріг та мостових переходів комунальної власності в с. Молодятин Коломийського району Івано-Франківської області, як підстава нереального виконання робіт з боку субпідрядника, оскільки сторонами було дотримано всіх вимог вищезазначених договорів, про що складено та підписано первинні документи, а саме акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та податкові накладні, що відповідає законодавству України, та подані до суду апеляційної інстанції як підтвердження господарських операцій.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.12.2014 року прийняте з порушення норм податкового законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а адміністративний позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року у справі №809/716/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2015 року