Ухвала суду № 54509663, 17.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10243/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І.

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Державна вугільна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2015 у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Державна вугільна компанія» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Вугілля України» про визнання протиправним та скасування постанови та рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ДП «Державна вугільна компанія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправною відмову головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України (код ЄДРПОУ 00015622) ОСОБА_2 щодо підтвердження наявності повноважень на здійснення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні № 39997777;

- визнання протиправними виконавчі дії головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України (код ЄДРПОУ 00015622) ОСОБА_2 по зведеному виконавчому провадженні № 39997777 в частині витребування у ДП «Державна вугільна компанія» інформації, документів та їх копій;

- скасування вимоги № 13-0-35-3319/9 від 22.05.2015 до ДП «Державна вугільна компанія», як таку, що видана без наявності відповідних повноважень;

- встановлення відсутності компетенції у ОСОБА_2 головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України (код ЄДРПОУ 00015622) на вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні № 39997777 станом на 22.05.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2015 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Державна вугільна компанія», яке є позивачем по справі не є ні боржником, ні стягувачем по зведеному виконавчому провадженні № 37779999. У відповідності до ст. 5, частини першої та п. 6 частини третьої ст. 11, ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не являється іншим органом ДВС та виконавче провадження № 39997777 не передавалось від одного органу ДВС до іншого, а тому посилання позивача на порушення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України п.п. 1.8, 6.4, 6.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 є безпідставними. Вимога позивача про встановлення відсутності у головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_2 компетенції у спірних правовідносинах не відповідає завданням КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходиться зведене виконавче провадження № ВП 39997777 щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва.

22.05.2015 до ДП «Державна вугільна компанія» надійшла вимога № 13-0-35-3319/9 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, за зведеним виконавчим провадженням № 39997777 щодо ДП «Вугілля України».

Зазначеною вимогою позивача зобов'язано надати:

- договори відступлення права вимоги, укладені між ДП «Вугілля України» та ДП «Державна вугільна компанія»;

- інформацію щодо виконання умов зазначених договорів відступлення права вимоги, надходження коштів по ним із зазначенням рахунків, грошових сум і дат надходжень.

22.05.2015 позивач направив лист № 147 ДП «Вугілля України» з проханням надати загальну інформацію щодо зведеного виконавчого провадження ВП № 39997777.

Цього ж дня позивачем отримано відповідь, в якій зазначено про вчинення головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_2 18.05.2015 виконавчих дій щодо ДП «Вугілля України». В листі також зазначено, що ДП «Вугілля України» зверталося до державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_2 із законною вимогою підтвердити його повноваження на здійснення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням № 39997777, а саме - просило надати постанову про прийняття виконавчого провадження, однак жодного документу надано не було.

За таких обставин, у ДП «Державна вугільна компанія» виникли сумніви щодо законності вимог головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_2 та щодо наявності у нього повноважень на здійснення дій по зведеному виконавчому провадженні № 39997777, що і слугувало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 1.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень.

Відповідно до частини першої ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

При цьому, ДП «Державна вугільна компанія», яке є позивачем по справі не є ні боржником, ні стягувачем по зведеному виконавчому провадженні № 37779999.

Постановою Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» постановлено: ліквідувати Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сфері, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); утворити комісії з ліквідації Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби.

У зв'язку із зазначеним вказані функції переходять до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Згідно частини сьомої ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Так, відповідно до п.п. 6.4, 6.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюст № 512/5 від 02.04.2012 передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС або у зв'язку з утворенням виконавчої групи при іншому органі ДВС здійснюється за вмотивованою постановою особи, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, яка надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідного органу ДВС.

При передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС державний виконавець або керівник виконавчої групи в день одержання матеріалів виконавчого провадження виносить постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання, яку надсилає сторонам виконавчого провадження із супровідним листом, у якому зазначає свій робочий телефон, дні прийому та місцезнаходження органу ДВС, до якого передано виконавче провадження або при якому утворено виконавчу групу.

Однак, в даному випадку, має місце правонаступництво, згідно з яким всі функції по вчиненню виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню № 39997777 перейшли від Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби (яким було відкрите зведене виконавче провадження № 39997777) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції».

Ані Законом України «Про виконавче провадження», ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюст № 512/5 від 02.04.2012 не передбачено передачу виконавчого провадження від ліквідованого державного органу до його правонаступника за вмотивованою постановою.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не являється іншим органом ДВС та виконавче провадження № 39997777 не передавалось від одного органу ДВС до іншого, а тому посилання апелянта на помилковість застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що проявилось в помилковому ототожненні двох різних державних органів (ДВС та МУЮ) на думку суду апеляційної інстанції є хибними.

Окрім цього, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що не бере до уваги акт прийому-передачі незавершених виконавчих проваджень по дільниці № 9, поданий відповідачем до суду першої інстанції, оскільки він оформлений неналежним чином, зокрема не підписаний та не скріплений печаткою.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.

Тобто, на виконання ст.ст. 5, 11, 55 Закону України «Про виконавче провадження» з метою повного та об`єктивного виконання вимог виконавчого провадження, державним виконавцем правомірно направлено спірну вимогу з метою отримання повної інформації про діяльність ДП «Вугілля України».

Щодо позовної вимоги про визнання відсутності компетенції відсутність компетенції у головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_2 на вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні № 39997777 станом на 22.05.2015, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона не підлягає задоволенню, так як адміністративний позов, відповідно до приписів пункту 6 частини четвертої статті 105 КАС України, може містити вимогу про встановлення компетенції, однак, така вимога може мати місце лише у спорі між близькими за функціями суб'єктами владних повноважень, що виник з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Вимога позивача про встановлення відсутності у головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_2 компетенції у спірних правовідносинах не відповідає завданням Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, в апеляційній скарзі позивачем жодним чином не спростовано висновки суду першої інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції у ОСОБА_2 головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України (код ЄДРПОУ 00015622) на вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні № 39997777 станом на 22.05.2015.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Державна вугільна компанія» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 22.12.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.