Ухвала суду № 54509488, 17.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року

справа № 808/3390/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі № 808/3390/15 за позовом приватного підприємства «Астра-Запоріжжя» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Астра-Запоріжжя» (далі - ПП ««Астра-Запоріжжя»») 23 червня 2015 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення №0000491503 від 31 грудня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №39/15-03/36358459 від 05 грудня 2014 року (далі – акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що не відображення позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року податкових накладних від ТОВ «Логан Груп» на суму ПДВ 20193,81 грн. не призвело до зменшення податкових зобов’язань позивача, а отже не було спрямовано на ухилення від сплати податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючи осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.201.10 ст.201, п.201.15 ст.201, п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України, що полягає у віднесені до податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Астра-Запоріжжя», а саме уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9068570992 від 25 листопада 2014 року до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №93/15-03/36358459 від 05 грудня 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 листопада 2013 року №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013року за № 2094/24626, п. 1, п. 2 розділу ІV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року № 708 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року №2118/24650, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 20194,00 грн. (а.с.8-12).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000491503 від 31 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість із виготовлених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20194,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5048,50 грн. (а.с.13).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.14-21).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Тобто, Податковим кодексом України чітко встановлено випадки не врахування в податковому кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам ст. 201 Податкового кодексу України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2014 року за господарськими операціями з ТОВ «Оксіфорт» на суму 20193,81 грн. (податкова декларація з ПДВ №9053240547). Зазначена сума податку на додану вартість відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року (реєстр №90532240813 від 17 вересня 2014 року).

Позивач 25 листопада 2014 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року (№9068570992 від 25 листопада 2014 року). Відповідно до Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем було зменшено суму податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Оксіфорт» на суму податку на додану вартість 20193,81 грн. та збільшено суму податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Логан Груп» на суму податку на додану вартість 20193,81 грн.

Відповідно до акта перевірки позивачем не відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року (№90532240813 від 17 вересня 2014 року) податкові накладні від ТОВ «Логан Груп» на суму ПДВ 20193,81 грн.

Згідно із п. 201.15 ст. 201 ПК України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Аналогічне закріплено і абзацом 2 пункту 3 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, яким затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Отже, за змістом зазначеної норми права платник податку зобов'язаний подавати реєстр виданих та отриманих накладних лише один раз у звітному періоді, в строки передбачені для подання податкової звітності.

При цьому, наведеними нормами податкового законодавства не передбачено обов'язку платника податку подавати до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, такий додаток, як реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Також, абзацом другим цього ж пункту передбачено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Посилання відповідача в акті перевірки на наказ Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року №127 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковій звітності з ПДВ змін сум податкового зобов'язання та податкового кредиту» обґрунтовано відхилено судом попередньої інстанції, з огляду на те, що зі змісту Глави 3 Податкового кодексу України не вбачається, що узагальнююча податкова консультація є обов'язковою для платника податків, а також, що зміст такої податкової консультації вказує лише на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку позивача відображати уточнюючі показники в декларації саме за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового-повідомлення рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі № 808/3390/15 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 21 грудня 2015 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко