Ухвала суду № 54509442, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"18" листопада 2015 р. справа № 808/3239/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі №808/3239/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування вимоги, -

встановив:

В червні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати вимогу відповідача №Ф-1011У від 16.03.2015 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9 872,56 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що позивач є субєктом підприємницької діяльності та одночасно пенсіонером, яка отримує пенсію за віком, а отже відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" звільнена від сплати єдиних внесків. Судом першої інстанції зазначено, що ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області при складенні вимоги № Ф-1011У не враховано обставину звільнення ФОП ОСОБА_1 від сплати внесків та зобовязано позивача сплатити єдиний внесок, що є протиправним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову. Заявник апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що фізичні особи-підприємці спрощеної системи оподаткування, які є пенсіонерами за віком або інвалідами, подавши звітність додаток 5 таблиці 2 не з нульовими показниками, беруть на себе зобов'язання сплачувати єдиний соціальний внесок на загальних умовах. Також вказує, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно з п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

В судове засідання представники учасників процесу не зявилися, повідомлені належним

чином, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до копії свідоцтва серія В00 №204071 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 19 жовтня 2000 року зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: 69067, Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Чудова, буд. 126, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до довідки №428 від 26 грудня 2005 року позивач взятий на облік до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області як платник податків 01 січня 1999 року.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що позивач з 01 січня 2012 року перейшов на спрощену систему оподаткування і зареєстрований як платник єдиного податку (свідоцтво Серія А №331899).

Згідно з довідкою №687 від 16 лютого 2015 року ОСОБА_1 з 21 травня 2009 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 до податкового органу подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску: від 24 січня 2014 року за 2013 рік, та від 31 січня 2015 року за 2014 рік.

17 лютого 2015 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області із заявою про визнання недійсними вищевказаних звітів за 2013 та 2014 роки.

16 березня 2015 року податковим органом стосовно ОСОБА_1 винесено вимогу №Ф1011У про сплату боргу у розмірі 9872,56 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За загальним правилом, пенсію за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Пенсії за віком поділяються на три види: 1) на загальних підставах; 2) пільгові; 3) за спеціальними юридичними умовами. З частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вбачається, що однією з умов звільнення осіб від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком.

З 06.08.2011 року набрала чинності частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за приписами якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, до яких з урахуванням встановлених судом обставин відноситься і позивач, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням. (а.с.13).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску, з огляду на положення ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що на позивача не розповсюджуються приписи ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.

Щодо доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 до податкового органу добровільно подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 24 січня 2014 року за 2013 рік та від 31 січня 2015 року за 2014 рік, слід зазначити, що самостійно виявивши дану помилку вона 17 лютого 2015 року подала заяву про визнання недійсними вищевказаних звітів.

Також, заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач не подавала.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі №808/3239/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:В.Є. Чередниченко