Ухвала суду № 54509371, 17.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 рокусправа № 808/4963/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі № 808/4963/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі ПАТ «ЗАЗ») 31 січня 2013 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, згідно з яким, з урахуванням розєднання в окремі провадження позовних вимог, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення №0000200025 від 22 січня 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача у акті №24/25-0/25480917 від 10 січня 2013 року (далі акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року правомірно відображено у рядку 06.5 декларації відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року у сумі 169044984,00 грн., визначене у розмірі 25 відсотків відємного значення обєкта оподаткування (рядок 07 Декларації за 2-4 квартали 2011 року уточнюючої Декларації з податку на прибуток підприємства, реєстраційні номери НОМЕР_1 від 19.10.2012 та НОМЕР_2 від 05.10.2012).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що на момент проведення перевірки та складення акта від перевірки уточнюючі декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року та за ІІ-IV квартали 2011 року не були визнані, також не було судового рішення, яким було б скасовано рішення про неприйняття податкової звітності, тобто станом на 10 січня 2013 року не встановлено факту неправомірної відмови органом ДПС у прийнятті уточнюючої декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року та за ІІ-IV квартали 2011 року. Зазначає, про порушення позивачем вимог п. 138.11 ст. 138, ст. 150 Податкового кодексу України, оскільки позивач в додатку ІВ до декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року не відображав суму витрат, які не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у звязку із втратою, знищенням або псуванням документів, або у звязку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді у сумі 169044984,00 грн.

Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року ПАТ «ЗАЗ»

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №24/25-0/25480917 від 10 січня 2013 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.138.11 ст.138, ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року на загальну суму 169044984,00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2012 р. в сумі 169044984,00 грн. (а.с.8-12).

Згідно з актом перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем неправомірно в рядку 06.5 декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року задекларовано відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (яким є ІІ-ІV квартали 2011 року) в сумі 169044984,00 грн., оскільки в декларації з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року відємне значення відсутнє. Рядок 06.5 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (відємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік» в деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року та за півріччя 2012 року також не задекларовано. У разі виявлення самостійно виправлених помилок, підприємство повинно було відобразити суму неврахованих витрат минулого року у рядку 06.4 декларації з податку на прибуток та в додатку ІВ до декларації (рядок 06.4.39 «Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат»), однак підприємство в додатку ІВ до декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року не відображало суму витрат, які не віднесені до складу минулих звітних податкових періодів у звязку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, або у звязку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в сумі 169044984,00 грн.

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення (а.с.13-17).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення №000020025 від 22 січня 2013 року, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 169044984,00 грн. (а.с.18).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючі позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (пункт 50.2. статті 50 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що платники податків наділені правом подавати уточнюючі розрахунки до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період та до початку документальних планових та позапланових перевірок.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05 жовтня 2012 року позивачем направлено в електронному вигляді до податкового органу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року та за ІІ-ІV квартали 2011 року.

Відповідач листом від 10 жовтня 2012 року № 5365/10/25-0 повідомив позивача, що вказані уточнюючі декларації не вважаються податковою звітністю у звязку із оформленням їх з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, а саме: в надісланій декларації не проставлена дата її подання.

19 жовтня 2012 року позивачем повторно засобами електронного звязку надіслано на адресу податкового органу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року та за ІІ-ІV квартали 2011 року.

Відповідач листом від 25 жовтня 2012 року № 5773/10/25-0 повідомив позивача, що отримані уточнюючі декларації не вважаються податковими деклараціями у звязку із оформленням їх з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України, а саме: в надісланих деклараціях не проставлено найменування органу державної податкової служби, до якого подано звітність.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі №808/1164/13-а, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року залишена без змін, визнано протиправною відмову СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняти уточнюючі податкові декларації ПАТ «ЗАЗ» з податку на прибуток за І квартал 2011 року та за ІІ-ІV квартали 2011 року, подані позивачем 05 жовтня 2012 року та визнано протиправною відмову СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняти уточнюючі податкові декларації ПАТ «ЗАЗ» з податку на прибуток за І квартал 2011 року та за ІІ-ІV квартали 2011 року, подані позивачем 19 жовтня 2012 року.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Тобто, подані позивачем 05 жовтня 2012 року та 19 жовтня 2012 року уточнюючі декларації з податку на прибуток вважаються поданими у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відтак, в порушення вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, відповідачем при складанні акта перевірки згадані вище уточнюючі розрахунки не було враховано, що призвело до помилкових висновків про наявність порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012-2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року правомірно відображено у рядку 06.5 декларації відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року у сумі 169044984,00 грн., визначене у розмірі 25 відсотків відємного значення обєкта оподаткування (рядок 07 Декларації за 2-4 квартали 2011 року уточнюючої Декларації з податку на прибуток підприємства, реєстраційні номери НОМЕР_1 від 19 жовтня 2012 року та НОМЕР_2 від 05 жовтня 2012 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі № 808/4963/13-а без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 21 грудня 2015 року.

ГоловуючийВ.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:О.М. Панченко