Постанова № 54509147, 17.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 906/1336/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі МаксютинськаД.В,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 НОМЕР_1, від 07.06.2008р.

ОСОБА_2 посвідчення № 264, від 20.07.1999р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 6, від 16.09.2015р.

ОСОБА_4, довіреність № 9, від 02.12.2015р.

ОСОБА_5, довіреність № 7, від 17.09.2015р.

ОСОБА_6, довіреність № 8, від 17.09.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.15 р. у справі № 906/1336/15 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" (м.Житомир)

про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлене протоколом №9 від 09.12.2014

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 3-8) до ПП «Житомироблдрукарня» (надалі відповідач), в якій просить визнати недійсним рішення Загальних зборів відповідача оформлене протоколом № 9 від 09.12.14р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.10.15 р. (а.с. 142-144) в позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 є таким, що вийшов зі складу учасників підприємства з моменту подання заяви про добровільний вихід, а саме з 03.12.14 р.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач на день проведення позачергових зборів не був учасником підприємства, то, як наслідок, прийняті цими зборами рішення не порушують його права та законні інтереси.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 152-159) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.15 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв»язку з прямою вказівкою закону є прийняття ними рішення за відсутністю кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

Засновники (учасники) не були повідомлені письмово про час, місце, порядок денний зборів, чим порушено вимоги п.п. 7.8.11., 7.8.12 Статуту підприємства.

Позивач звертає увагу на те, що не був повідомлений про проведення загальних зборів, чим порушено його право на управління підприємством, отримання частки майна підприємства при виході з його складу та прибутку.

Скаржник стверджує, що в поданій ним заяві про вихід зі складу учасників підприємства, він не надав права учасникам підприємства розглядати її без участі позивача та не надав нікому таких повноважень.

Позивач вважає, що загальні збори є недійсними, оскільки на них були присутні засновники (учасники) підприємства, що володіють у сукупності менш 60% часток в статутному капіталі відповідача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважні представники в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечили, оскільки вважають, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, зазначили, що з 03.12.14 р. корпоративні правовідносини між відповідачем та позивачем, як його учасником були припиненні, внаслідок подання заяви про вихід.

З протоколу № 9 від 09.12.14 р. вбачається, що прийняті на зборах рішення не порушують прав позивача, скільки на час проведення зборів, він не був учасником товариства.

Відповідач звертає увагу на те, що необхідність проведення позачергових зборів, була обумовлена законодавчими нормами, на підприємстві необхідно було призначити нового керівника та провести реєстраційні дії у державного реєстратора та податкових органах.

Крім того, зазначає, що здійснення повідомлення учасників позачергових зборів у письмовій формі підтверджується реєстром присутніх, у якому містяться підписи учасників. Оскільки, позивач не був учасником товариство, а відтак не був повідомлений про проведення загальних зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи на підставі рішення загальних зборів засновників від 30.04.1998 р. створено ПП «Житомироблдрукарня».

Згідно п.1.3 Статуту Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" (в редакції від 02.09.2014) його засновниками (учасниками) є громадяни України, зокрема ОСОБА_1.

Пунктом 5.7.1 Статуту підприємства визначено, що для забезпечення діяльності у підприємстві створено Статутний капітал розміром 23298,00грн. Частка учасника ОСОБА_1 в статутному капіталі підприємства - 16000,00грн., що становить 68,68% статутного капіталу.

Згідно п.4.7.1 Статуту підприємства засновник (учасник) підприємства має право вийти з підприємства, повідомивши останнє про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Засновник (учасник), який виходить з підприємства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у Статутному капіталі підприємства (п. 4.7.2).

За домовленістю між засновником (учасником) та підприємством виплата вартості частини майна підприємства може бути замінена переданням майна в натурі (а. 4.7.3).

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається засновнику (учаснику) без виплати винагороди (п.4.7.4).

03.12.2014 ОСОБА_1 Олексієвичем подано компетентним органам та особам відповідача нотаріально посвідчену заяву про його вихід із складу учасників (засновників) Приватного підприємства "Житомироблдрукарня". Всю свою частку в статутному капіталі ПП "Житомироблдрукарня" розміром 68,68%, що складає 16000,00грн., ОСОБА_1 передав на розсуд ПП "Житомироблдрукарня". Матеріальних претензій до вказаного підприємства не мав (а.с. 90).

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2014 р. ОСОБА_1, перераховано відповідачем кошти в сумі 16000,00грн. з призначенням платежу: повернення засновнику частки в статутному капіталі згідно заяви від 03.12.2014, що підтверджується копією платіжного доручення №1233 від 04.12.2014р. (а.с. 105).

З пояснень позивача вбачається, що він не заперечує отримання вказаної суми. При цьому станом на час здійснення даної виплати ОСОБА_1 виконував обов"язки директора підприємства.

З наказу №18-к від 08.12.2014 (а.с. 103) вбачається, що на підставі заяви про звільнення від 08.12.2014 (а.с. 104), ОСОБА_1 звільнений з посади директора за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з 08.12.2014р.

З пояснень представників відповідача вбачається, що у зв»язку з скороченням статутного капіталу, внаслідок виплати ОСОБА_1 його частки, критичним фінансовим станом підприємства, відключення теплопостачанням та електроенергії через заборгованість, борги по заробітній платі, спонукало до негайного скликання позачергових загальних зборів учасників.

Тому, 09.12.14 р. відбулись позачергові загальні збори учасників ПП Житомироблдрукарня", оформлені протокол № 9 (а.с. 60-63).

Предметом спору по даній справі є визнання недійсним рішення Загальних зборів відповідача оформлене протоколом № 9 від 09.12.14 р.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст.63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватні підприємства, що діють на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку (ст.79 ГК України).

Одним із видів господарських товариств є товариство з обмеженою відповідальністю, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном (ст.80 ГК України).

Як вбачається із Статуту приватного підприємства "Житомироблдрукарня", за своєю організаційною формою відповідач є товариством з обмеженою відповідальністю.

Зокрема, підприємство має статутний капітал, у Статуті обумовлений порядок формування статутного капіталу, порядок переходу частки учасника у статутному капіталі до іншої особи, порядок повернення. Крім того, в статуті підприємства обмежена відповідальність учасників підприємства в межах вартості своїх вкладів; спосіб управління підприємством відповідає вимогам чинного законодавства України.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що за своєю організаційною формою відповідно до Статуту ПП «Житомироблдрукарня» є товариством з обмеженою відповідальністю. Про це свідчить саме статут відповідача, який за змістом відповідає вимогам ЗУ «Про господарські товариства».

Згідно із п. "в" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Аналогічні змісту положення містяться в п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

З матеріалів справи вбачається, що учасником ПП "Житомироблдрукарня" ОСОБА_1, який володів часткою 68,68% статутного капіталу підприємства, 03.12.2014 подано нотаріально посвідчену заявою про вихід його зі складу учасників підприємства з передачею належної йому частки на розсуд підприємства. Факт отримання вказаної заяви підтверджується відповідною відміткою на копії вказаної заяви - вх.№71 від 03.12.2014.

При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що при підписанні заяви про вихід зі складу учасників підприємства у нотаріуса, ОСОБА_1, не усвідомлював свої дії та не доведено те, що юрист, який обслуговував підприємство, ввів його в оману.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, повязаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У звязку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Чинне законодавство, що регулює порядок діяльності господарських товариств, не передбачає права особи, яка у встановленому законом порядку звернулась до товариства з заявою про її вихід зі складу засновників (учасників) товариства, на відкликання такої заяви, оскільки як зазначено вище, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 03.12.14 р. корпоративні правовідносини між позивачем та відповідачем припинені, внаслідок подання ним заяви про вихід з учасників.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невідємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.. 1 ГПК України, ст..ст. 15, 16 ЦК України, щодо законодавчого визначення права особи на захист та кола осіб, що мають право звернутись в господарський суд.

Апеляційний суд враховує, що під час розгляду будь-якого спору судам необхідно встановлювати на захист яких прав подано позов та ким і яким чином вони порушені.

Розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити обєктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується (п.19 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 ).

А відтак, враховуючи зміст протоколу № 9 від 09.12.14 р. загальних зборів учасників товариства, колегія суддів звертає увагу на те, що прийняті на вказаних зборах рішення, не порушують прав позивача, оскільки станом на дату проведення загальних зборів він, як учасник, не мав корпоративних правовідносин із відповідачем та не був учасником відповідача.

Враховую вказане, апеляційний суд оцінює критично доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, що загальні збори від 09.12.14 р, порушують права позивача.

Відповідно до п. 7.8.8 статуту, позачергові загальні збори засновників (учасників) скликаються Головою зборів при неплатоспроможності підприємства, а також, у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси підприємства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення Статутного капіталу.

Згідно п. 7.8.11 статуту, про проведення загальних зборів засновники (учасники) повідомляються в письмовій формі з обв»язковим зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

При цьому, в матеріалах справи відсутні заперечення учасників та будь-які докази того, що учасники зборів не були повідомлені належним способом про дату, час ті місце проведення загальних зборів.

Водночас, колегія суддів враховує пояснення відповідача, що оскільки ОСОБА_1О, на час проведення загальних зборів не був учасником, керівником підприємства, фактично отримав свою частку із статутного капіталу підприємства та не мав права голосу, а відтак не повинен повідомлятися про день та час проведення зборів.

Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на день проведення Загальних зборів не був учасником товариства, а тому прийняті на зборах рішення не порушують його права та законні інтереси. За таких обставин відсутні підстави для дослідження доводів позивача, якими він обгрунтовує недійсність рішень позачергових загальних зборів учасників ПП "Житомироблдрукарня" від 09.12.2014, оформлених протоколом №9.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.15 р. у справі № 906/1336/15 залишити беез задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.15 р. у справі № 906/1336/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1336/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.