Постанова № 54509044, 17.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р.Справа № 915/1534/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників процесу:

від Міністерства оборони України - ОСОБА_1, довіреність № 220/350/д, дата видачі : 18.05.15;

від Військової частини А0215 - ОСОБА_2, довіреність № 350/153/48/пс, дата видачі : 06.01.15;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 09.09.15;

/представник Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином /див. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.11.15р./

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А0215, м. Вінниця

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.10.2015 року

по справі № 915/1534/15

за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215

до Державного Південного виробничо-технічного підприємства, м. Миколаїв

про: стягнення 161 928,40 грн.

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/,

встановив:

У серпні 2015р. Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного Південного виробничо-технічного підприємства (далі по тексту ДП ВТП) про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору в сумі 161 928,40 грн., з яких: 73 640,42 грн. - пеня, нарахована за період з 1.11 по 24.12.2014р., та 88 287,98 грн. штраф за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Позовні вимоги з посиланням на ст. 121 Конституції України, ст. 23 ЗУ Про прокуратуру, ст.ст. 525, 226, 530, 546, 548, 549 ЦК України мотивовані порушенням умов договору про закупівлю послуг за державні кошти за №157/14, укладеного 05.09.2014 між Військовою частиною А0215 та відповідачем..

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 жовтня 2015р. (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП ВТП на користь ВЧ А0215 30 681,73 грн. пені, 36 036,56 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів та 2 001,55 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено, оскільки визнано обгрунтованою базою нарахування пені іншу суму та зменшено штрафні санкції на підставі ст .551 ЦК України, ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, Військова частина А0215 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 26.10.2015р. та прийняти нове, яким позовні вимоги про стягнення 161 928,4грн. задовольнити в повному обсязі.

Скаржник наголошує, що суд не надав належної оцінки доказам у справі та порушив норми матеріального права, оскільки неправомірно зменшив суму договору з 1588299,72грн. до 1356658,83грн. всупереч п.п. 3.1 в якому визначено, що сума договору складає саме 1588299,72грн.. Також скаржник вважає, що суд неправомірно зменшив розмір неустойки (штрафу, пені).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення господарського суду Миколаївської області відповідає нормам діючого законодавства, прийняте з урахуванням доказів наданих до матеріалів справи та просив відмовити Військовій частині А0215 у задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія прийшла до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 05 вересня 2014р. між Військовою частиною А0215 (Замовник) і Державним Південним виробничо-технічним підприємством (Виконавець) укладено договір №157/14 про закупівлю послуг за державні кошти /а.с. 18-29/.

Згідно п.п. 1.2 замовник замовляє, а виконавець надає послуги по ремонту та технічному обслуговуванню машин і устаткування спеціального призначення, а саме: поточний ремонт типових елементів заміни ЗРК С-300П. Обсяг надання послу: згідно із специфікацією послуг (Додаток 1 до договору).

У відповідності до п.п. 1.4. виконавець здійснює надання послуг за цим договором після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі послуг, у відповідності до специфікації послуг.

Згідно з п.п. 3.2. ціна послуг визначена за результатами проведення процедури торгів у протоколі погодження ціни послуг і становить 1588299,72грн.. В той же час відповідно до п.п.3.4,,3.5,3.6 договору замовник оплачує виконані та прийняті послуги за договірною ціною, яка відповідає обгрунтованим фактичним витратам, перевіреним Військовим представництвом. У разі якщо фактичні витрати є нижчими у порівнянні з ціною послуг, акцептованою замовником і вказаною у специфікації, то ціна послуг та сума договору зменшується, про що сторони укладають додаткову угоду. Як вбачається з матеріалів справи на вимогу Військового представництва, відповідач 15.09.2015р. згідно платіжного доручення №2 повернув 538150,95 грн.- суму не зарахованих витрат за договорами № 124/14, № 125/14 від 01.08.2014, № 157/14 від 05.09.2014, № 192/14 від 23.09.2014 /а.с. 138/, в тому числі за договором про закупівлю послуг за державні кошти за №157/14 від 05.09.2014р. у розмірі 231640,89грн. /а.с.87/, які військова частина прийняла, чим відповідно до ст. 181 ГК України, ст.642 ЦК України, погодила зміну ціни послуг та суми договору, тому господарський суд першої інстанції вірно визначив базу нарахування пені та штрафу.

Згідно з п.п. 5.1 сторони узгодили, що послуги надаються не пізніше 01.11.2014р., після надання замовником нарядів на ремонт та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору, передбаченого п. 1.4 договору, яким замовник визначає обсяг надання послуг.

У відповідності до п.п. 5.4 договору, представник замовника (експлуатуюча військова частина) передає вироби виконавцю у строк до 3-х діб з дня отримання нарядів на ремонт.

Відповідно до п. 5.6 Договору, приймання послуг здійснюється відділом технічного контролю підприємства виконавця та комісією експлуатуючої військової частини. При прийомі наданих послуг перевіряється технічний стан, комплектність виробів, обсяг та якість наданих послуг. За результатами прийому наданих послуг, по кожному наряду окремо, складається та підписується акт приймання наданих послуг, який надається на адресу замовника для затвердження та акт прийому-передачі. Замовник затверджує акт приймання наданих послуг при наявності висновку військового представництва щодо ціни послуг. Зобов'язання виконавця, щодо надання послуг за договором, вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання послуг та актів прийому-передачі за всіма виданими нарядами на ремонт. Датою виконання зобов'язань виконавцем є остання дата затвердження замовником акту приймання наданих послуг та акту прийому-передачі, у разі передачі виробів для ремонту на виробничих площах виконавця. Датою виконання зобов'язань змовником є дата повного розрахунку з Виконавцем за умовами Договору /п.п. 5.9/.

Як встановлено п. 7.2 договору за порушення строків (термінів) виконання зобовязань, зазначених у п.п. 5.1 договору, з виконавця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання двома сторонами та діє до 25.12.2014р.

Також до договору сторони підписали специфікацію послуг та протокол погодження ціни послуг /а.с. 30-41/.

У листі від 08 вересня 2014 року за вих. №350/129/138/1927/пс. Державне Південне виробничо-технічне підприємство було повідомлено про готовність до виконання умов договору у повному обсязі на загальну суму 1588299,72грн. Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі та у встановлений термін не виконав.

В матеріалах справи містяться акти приймання наданих послуг на загальну суму договору: №119 від 28.11.2014 року, на 327042,90грн., №167 від 10.12.2014 року на 145453,80грн., №238 від 24.12.2014 року, на 203255,40грн., №239 від 24.12.2014 року на 336086,40грн., №240 від 24.12.2014 року на 49002,30грн., №241 від 24.12.2014 року, на 50610,42грн., №242 від 24.12.2014 року, на 100402,20 грн., №243 від 24.12.2014 року, на 288136,50грн., №259 від 24.12.2014 року, на 88309,80грн. /а.с. 48-62/.

Відповідачеві було оплачено надані послуги на суму 1115803,02грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1109 від 03.12.2014 року, №1222 від 15.12.2014 року, №№1385-1391 від 26.12ю14р./а.с. 64-71/

Оскільки відповідач 15.09.2015р. згідно платіжного доручення № 2 повернув суму не зарахованих витрат за договором, місцевий суд правомірно здійснив розрахунок пені та 7% штрафу на суму фактичної вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, а саме - 884 162,13 грн. та вірно визначив їх розмір.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. Зважаючи на те, що прострочення виконання зобов'язання є незначним, в цілому роботи виконані в строки дійсності нарядів на їх виконання /а.с.119-130/, збитків позивачу не було завдано, а також на те, що відповідач також є державним підприємством Державного концерну "Укрооборонпром", що не має оборотних коштів на банківських рахунках /а.с.137/, місцевий господарський суд обгрунтовано скористувався правом, наданим ст .551 ЦК України, ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України та зменшив на 50% розмір пені та штрафу відповідно до 30681,73грн. та 36036,56 грн..

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 26.10.2015р. слід залишити без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26 жовтня 2015 року по справі № 915/1534/15-г залишити без змін, а апеляційну Військової частини А0215 без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 21.12.15 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей