Постанова № 54508953, 15.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 910/22182/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімоновій І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 (повний текст якого складено 11.06.2015)

у справі №910/22182/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко"

до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору

за участю Прокуратури міста Києва

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" до Департаменту економіки а інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) про внесення змін до договору № 562 від 26.06.2007 шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1, в редакції запропонованій позивачем у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22182/13 від 04.09.2014 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/22182/13 від 03.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва № 910/22182/13 від 04.09.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та визнано укладеною додаткову угоду № 1 до договору пайової участі № 562 від 26.06.2007 в редакції, що наведена в постанові.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/22182/13 від 01.04.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/22182/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі №910/22182/13 позов задоволено повністю.

Визнано укладеною додаткову угоду № 1, до договору пайової участі від 26.06.2007 №562, в редакції запропонованій позивачем.

Не погодившись з вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі №910/22182/13 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2015 №09-52/1202/15 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50, пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22182/13 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф. та Ропій Л.М. прийнято апеляційну скаргу до свого провадження, розгляд справи призначено на 09.11.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 змінено склад колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Ропій Л.М. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф. та Сітайло Л.Г. прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

У судовому засіданні 09.09.15р. оголошено перерву до 25.11.15р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Пасічник О.Ю. №09-52/1396/15 від 25.11.15р., у зв'язку з перебуванням судді Рябухи В.І. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №910/22182/13 головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.15р. справу №910/22182/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.АК. та призначено її розгляд на 15.12.0215.

Прокурор та представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2015 р. у справі № 910/22182/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2007 року між позивачем (забудовник) та Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, яке в подальшому перейменовано на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), був укладений договір № 562, предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом адміністративно-торгівельного центру загальною площею 61375,0 кв.м. (в т.ч. адміністративна частина - 38 739,17 кв.м, торговельна частина - 16 394,17 кв.м, кафе - 1 053,60 кв.м, спортивно-оздоровча група з плавальним басейном - 2323,10 кв.м, газові котельні - 227,06 кв.м, підземний паркінг - 2 637,0 кв.м) з дворівневою відкритою автостоянкою загальною площею 14 500,0 кв.м на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно п. 1.2, 2.1 забудовник зобов'язувався сплатити згідно з погодженим графіком пайовий внесок в розмірі 28031,07 грн за період з червня 2007 року по грудень 2009 року включно. Розмір пайового внеску визначений згідно з розрахунками 1-5.

Як було встановлено під час розгляду даної справи, за період з 2007 року по 2008 рік забудовник фактично перерахував на бюджетний рахунок кошти в сумі 30620762, 35 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 року № 357 будівництво ТОВ "Компанія "Нітеко" адміністративно-готельного комплексу з підземним паркінгом на перетині Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного, площею 746,5 кв.м, включені до об'єктів, що передбачені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

У зв'язку з включенням цього об'єкту до цієї програми, 07.06.2012 року Головне управління економіки та інвестицій надіслало супровідним листом № 049-08/3404-12 позивачу нові розрахунки обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста № 1- 9 та додаткову угоду до договору № 1. Як вбачається з матеріалів справи, і це встановив суд першої інстанції, відповідно до цієї додаткової угоди відповідач визначив, що заборгованість позивача станом на 06.06.2012 року становить 5938900,00грн; надлишково нарахований пайовий внесок складає 6046,73 тис.грн; залишок надлишково сплачених забудовником пайових коштів становить 107830,00 грн. (п. 11додаткової угоди).

Позивач не погодився з такими розрахунками відповідача щодо розміру заборгованості та суми надлишково нарахованого і перерахованого пайового внеску, 02.07.2012 року листом № 2/07/12-1 надіслав відповідачу додаткову угоду у новій редакції, а також розрахунки № 1 (розрахунок заборгованості) та розрахунки № 2 та 3 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Відповідно до додаткової угоди в редакції позивача надлишково нарахований та перерахований забудовником внесок складає 20477110, 66 грн без ПДВ (30620762,35 грн - 113991,48 грн (додаток № 1) - 8890860,60 грн (додаток № 2) - 1138799,61 грн (додаток № 3)). Розмір заборгованості по сплаті штрафних санкцій становить 113991,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки Забудовник та Головне управління не дійшли згоди щодо підписання додаткової угоди про внесення змін до Договору, зокрема в частині, що стосується розрахунків суми пайового внеску, позивач вирішив звернутись до суду з відповідним позовом в якому викладені вимоги про внесення змін до Договору шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 в певній, викладеній ним, редакції з огляду на положення ст.ст. 6, 652 Цивільного кодексу України та п. 8 ч 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено встановлено судом, 26.06.2007 року між позивачем (забудовник) та Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, яке в подальшому перейменовано на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), був укладений договір № 562, предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом адміністративно-торгівельного центру.

За договором товариство зобов'язано сплатити пайовий внесок у сумі 28 031 070 грн. у строк з червня 2007 року по грудень 2009 року.

На виконання умов договору товариством протягом червня 2007 - листопада 2008 років сплачено 30620762,35 грн. Вказана сума складається з пайового внеску та частини штрафних санкцій у зв'язку з несвоєчасною сплатою пайового внеску за договором.

12.03.2011 р. набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до статті 40 якого порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої статтею 30 Закону (п. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до п. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (п. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Частиною 8. п.4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено , що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництваоб'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів

Також пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було визначено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Враховуючи ту обставину, що першу чергу вказаного будівництва у 2010 році включено до Державної цільової програми підготовки та проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу, відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди, проте згоди щодо внесення змін до договору сторони не досягли.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник в частині розбіжностей щодо тексту змін додаткової угоди № 1 до Договору в частині розміру надлишково нарахованого та перерахованого Забудовником пайового внеску та щодо його повернення/відсутності обставин повернення у певному розмірі сум пайових внесків, тобто, по суті, щодо розрахунків розмірів пайової участі (внесків).

Згідно із ст. 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачає можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 названого кодексу, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами на момент укладення спірного Договору, підлягають правовому регулюванню спеціальними нормами щодо даних правовідносин в сфері містобудування, а саме Закону України "Про основи містобудування", Закону України "Про планування і забудову територій" (чинному на момент укладення договору), Рішення Київради №271/431 від 27 лютого 2003 року (із змінами та доповненнями, яке було чинне на момент укладення договору).

Водночас, на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, взаємовідносини сторін щодо сплати пайового внеску регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року.

За змістом ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів, передбачених Державною програмою підготовки та проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу, за рахунок коштів інвесторів.

Згідно з п. 7 Прикінцевих положень Закону, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

З аналізу вказаних вимог Закону вбачається, що приведенню у відповідність підлягає договір, який хоча і був укладений до набрання чинності цим Законом, однак строк його виконання щодо сплати пайового внеску на час набрання Законом чинності ще не настав.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності 12.03.2011, пайовий внесок за договором у сумі 28 031070 грн. товариством сплачений станом на листопад 2008 року, що свідчить про фактичне виконання зобов'язань за договором до вступу в силу вказаного Закону.

Однак, задовольняючи позов, суд невірно застосував вимоги ст. 40 та п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не врахував, що товариство виконало зобов'язання та повністю сплатило пайовий внесок за договором у сумі 28031070 грн. до включення вказаного об'єкту будівництва до Державної цільової програми підготовки та проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому їх вимоги на вказані правовідносини не розповсюджуються.

Також суд залишив поза увагою, що зобов'язання сторін зі сплати саме пайового внеску припинено у 2008 році до включення вказаного об'єкту будівництва до Державної цільової програми підготовки та проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, зважаючи на те, що строк виконання зобов'язань зі сплати відповідачем пайової участі за договором настав до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття цього Закону не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін у договір в частині зобов'язань по сплаті пайового внеску, які позивач виконав до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2015 року у справі № 910/22182/13 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2015 року у справі № 910/22182/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" (м. Київ, вул. Володимирський узвіз, 4, літ В, код ЄДРПОУ 20074704) в дохід державного бюджету України судові витрати у розмірі 1261,70 грн. (одну тисячу двісті шістдесят одна гривня 70 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко