Постанова № 54508939, 15.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 927/1100/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

Мартюк А.І.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Шпетний С.М., Купцов І.О.

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта В0963 на рішення господарського суду Чернігівської області від 01.09.2015р. у справі №927/1100/15 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Військової частини А-3838 (Тимчасове найменування: військова частина польова пошта В0963)

про стягнення 99990,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за укладеним договором поставки від 21.11.2012р. №13 у сумі 99990,90 грн. та за договором відступлення права вимоги від 19.03.2013р. №15.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.09.2015р. позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 99990,90 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що Відповідач товар отримав, проте всупереч обумовленим договором строкам оплату своєчасно та в повному обсязі не здійснив. Оскільки право вимоги за договором поставки передано постачальником Позивачеві, то вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Не погодившись з винесеним рішенням Скаржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та передати на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що військова частина виконувала свої зобов'язання належним чином, проте розрахунок за поставлений товар не був здійснений з незалежних від керівництва військової частини причин. Крім того, місцевим судом не враховано, що в зв'язку з реформуванням військової частини А3838 заборгованість перед Позивачем в сумі 99990,90 грн. передано на баланс військової частини А0665. Відповідача не було повідомлено про відступлення права вимоги за договором поставки, а тому Позивач не має право вимагати від Відповідача виконання зобов'язань на його користь.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відповідача та призначено до розгляду на 15.12.2015р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015р. апеляційну скаргу в справі №927/1100/15 на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (головуючого), Корсакової Г.В., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу у справі №927/1100/15 та призначено до розгляду на 15.12.2015р.

15.12.2015р. Позивачем подано пояснення на апеляційну скаргу, в яких заперечив проти доводів Скаржника та просив рішення залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

21.11.2012р. між військовою частиною А3838 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладений договір поставки №13, відповідно до умов якого фізична особа-підприємця ОСОБА_8 зобов'язався поставити і передати у власність Відповідача вироблене в Україні речове майно, а останній зобов'язався забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами згідно з специфікацією.

Згідно з п.3.6. договору прийняття товару за кількістю, якістю оформляється актами, які підписуються уповноваженими особами, представниками фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та Відповідача. Відповідно доп.4.2. договору сума даного договору поставки складає 99990,90 грн.

Згідно з п.4.4. договору поставки розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання Відповідачем та належним чином оформлених документів Позивачем: видаткової накладної, рахунку - фактури.

Відповідно до п.4.5 договору поставки платіжні зобов'язання Відповідача виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок Відповідача.

Згідно з п.8.1-8.2 договору поставки сторони зобов'язались не передавати окремо прав та обов'язків, як і всього договору в цілому третім особам без досягнення попередньої згоди на це іншої сторони. Вищезгадана попередня згода на уступку договору повинна бути оформлена у письмовому вигляді.

Відповідно до п.8.3. договору поставки правонаступник сторони договору безпосередньо приймає на себе всі права і обов'язки за цим договором.

Додатковою угодою до договору поставки сторони внесли зміни до п.9.3. договору та встановили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині оплати до повного розрахунку.

На виконання умов договору поставки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 99990,90 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною №16 від 27.12.2012р. та рахунком фактурою №16.

Крім того, Позивачем на підтвердження виконання умов договору було надано акти приймання контролю якості №13 та №14 від 05.12.2012р.

19.03.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, як первісним кредитором, та Позивачем, як новим кредитором, укладений договір відступлення права вимоги №15, відповідно до умов п.1.1 якого первісний кредитор передав, а Позивач прийняв на себе всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення даного договору, за договором поставки №13 від 21.11.2012р., укладеним між первісним кредитором (який згідно з договором поставки є постачальником) та Відповідачем (який згідно з договором поставки є замовником).

Відповідно до п.1.2. договору відступлення права вимоги на момент укладання договору відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 складала 99990,90 грн.

Згідно з п.3.1. договору відступлення права вимоги підписання цього договору Відповідачем розцінюється сторонами як згода Відповідача на відступлення права вимоги за договором поставки №13 від 21.11.2012р. та виконання вимоги щодо повідомлення Відповідача про відступлення права вимоги за основним договором.

19.03.2013р. між Позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 був підписаний акт прийому-передачі до договору відступлення, відповідно до якого Позивачу первісним кредитором передано документи на підтвердження заборгованості.

Відповідачем вказаний договір підписаний не був, згоди на передачу прав вимоги Позивачу Відповідач також не надавав. На підтвердження іншого суду доказів не подано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно з п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11 якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п.1 ч.1 ст.83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З встановлених судом обставин вбачається, що 21.11.2012р. між військовою частиною А3838 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 був укладений договір поставки №13 на виконання якого останнім поставлено Відповідачу товар вартістю 99990,90 грн., який Відповідач не оплатив. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Разом із тим, 19.03.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та Позивачем був укладений договір відступлення права вимоги №15, за яким ОСОБА_8 передав, а Позивач прийняв право вимоги за вказаними договором поставки №13 від 21.11.2012р.

Даний договір відступлення права вимоги №15 суперечить ст.516 Цивільного кодексу України та пунктам 8.1, 8.2 договору поставки №13, якими встановлено, що ОСОБА_8 може передати свої права за договором поставки №13 іншім особам лише за попередньою письмовою згодою Відповідача. Всупереч даному положенню ОСОБА_8 та Позивачем уклали договір відступлення права вимоги №15 без згоди Відповідача.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що рішення місцевого суду слід скасувати, договір відступлення права вимоги №15 слід визнати недійсним, в зв'язку з чим у позові Позивачу відмовити.

Даний висновок підтверджується постановами Верховного Суду України від 05.06.2007р. та 15.04.2015р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Скаржника підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Чернігівської області скасуванню.

Керуючись ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта В0963 на рішення господарського суду Чернігівської області від 01.09.2015р. у справі №927/1100/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 01.09.2015р. у справі №927/1100/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги №15 від 19.03.2013р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9.

5. У позові відмовити повністю.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (39625, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Військової частини - польова пошта В0963 (17024, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, код 07855800) судовий збір у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

Повний текст складено 21.12.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Г.В. Корсакова

А.І. Мартюк