Постанова № 54508913, 16.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа№ 910/20397/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Зубець Л.П.

Іоннікової І.А.

при секретарі Філімоновій І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі №910/20397/15 (суддя - Демидов В.О. ) повний текст якого складено 12.10.15року.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про стягнення 1050000 доларів США

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Українадо Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення на свою користь 1050000 доларів США згідно депозитного договору №23-5/2-А від 10.10.2002.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення положень ст. 1060 ЦК України було відмовлено позивачу в поверненні вкладу за депозитним договором №23-5/2-А від 10.10.2002.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.15р. позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вулиця Горького, 127, код 00032112) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, код22906155) 1050000,00 (один мільйон п'ятдесят тисяч) доларів США за Депозитним договором №23-5/2-А від 10.10.2002, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вулиця Горького, 127, код 00032112) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, код 22906155) 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень витрат зі сплати судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що умовами договору чітко передбачений строк повернення депозиту, проте відповідач на вимогу позивача, в порушення умов договору, депозит не повернув.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року у справі №910/20397/15 та постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №910/20397/15, головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 11.11.2015р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 02.12.15р.

У судовому засіданні 02.12.15р. оголошено перерву до 16.12.15р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Зубець Л.П, Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у відповідному складі суду.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 05.10.2015 р. у справі № 910/20397/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було вірно встановлено судом першої інстанції 10.10.2002 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банком, відповідачем) та ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (вкладником, позивачем) укладений Депозитний договір №23-5/2-А (далі за текстом - Депозитний договір), за умовами якого вкладник розміщує на спеціальному рахунку №16118022118437, відкритому у банку, не пізніше 06.12.2002, грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, як депозит до запитання для забезпечення фінансової безпеки операцій, що здійснюються з використанням платіжних карток, емітованих вкладником відповідно до Договору від 03.06.2002 №23-5/1А, укладеному між банком і вкладником (п. 1.1 договору)

22.01.2004 між ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (асоціатом, позивачем) та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (принципалом, відповідачем) укладений Договір про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі VISA International №1-1/23-6 (далі за текстом - Договір про підтримку), відповідно до п. 2.1.якого принципал зобов'язується від імені та за рахунок асоціата представляти інтереси останнього в МПС щодо діяльності асоціата в статусі асоційованого члена МПС.

22.01.2004 між ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (асоціатом, позивачем) та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (принципалом, відповідачем) укладений Договір про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи №1-2/23-6(далі за текстом - Договір про розрахунки), відповідно до п. 1.1. якого принципал здійснює обслуговування кореспондентського рахунку асоціата, пов'язане з розрахунками за операціями з емісії та операціями з видачі готівки за картками.

22.01.2004 між сторонами було укладено Додаткову угоду №4 до Депозитного договору, якою назву договору та його умови було викладено у новій редакції, а саме: згідно пункту 1.1. Депозитного договору з метою забезпечення виконання вкладником своїх зобов'язань, що випливають з п.п. 4.1.3., 4.1.8., 4.1.14, 8.3., 8.6. Договору про підтримку та з п.п. 5.1.2., 5.1.4., 8.4. Договору про розрахунки, укладених між вкладником і банком, вкладник розміщує в банку гарантійний депозит в сумі 25000 доларів США на строк з 05.12.2002 по 21.07.2005.

22.01.2004 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (заставодержателем, відповідачем) та ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (заставодавцем, позивачем) укладений Договір застави майнових прав №1-5/23-6 від 22.01.2004, відповідно до умов якого заставодавець з метою забезпечення своїх зобов'язань, викладених у Договорі підтримки та у Договорі про розрахунки, передає заставодержателю в заставу майнові права, а саме право вимоги коштів з вкладного (депозитного) рахунка, відкритого заставодавцю заставодержателем відповідно до Депозитного договору.

11.07.2014 між сторонами було укладено Додаткову угоду №14 до Депозитного договору, відповідно до умов якої позивач розмістив у відповідача депозит у загальній сумі 1050000 доларів США.

У відповідності до п. 1.3 Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №14 від 11.07.2014) терміном повернення Гарантійного депозиту є 28.07.2015.

У п. 1.1 Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №14 від 11.07.2014) вказано, що Вкладник розміщує в Банку вклад у сумі 1050000 доларів США на строк до 28.07.2015, але у будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

Відповідно до пункту 2.2 Депозитного договору у редакції Додаткової угоди № 4 від 22.01.2004 після закінчення терміну дії Депозитного договору відповідач повинен перерахувати суму Гарантійного депозиту на кореспондентський рахунок позивача № 16009012118437, відкритий в Банку, після чого відповідач повинен закрити кореспондентський рахунок.

У листі від 27.05.2015 №023-6/51 відповідач запропонував позивачу підписати додаткову угоду до Депозитного договору, в якій пропонувалось змінити термін повернення депозиту з 28.07.2015 на 23.01.2017.

Згодом листом від 02.06.2015 №10-07/1005 позивач відмовив у внесенні змін до Депозитного договору в частині перенесення дати повернення депозиту з 28.07.2015 на 23.01.2017.

У відповідь на лист позивача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у листі від 20.07.2015 № 023-00/4966 зазначило про необхідність укладення додаткової угоди до Депозитного договору.

Листом від 27.07.2015 №05-21/1418 ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" повідомило АТ "Укрексімбанк" про необхідність повернення вкладу саме 28.07.2015.

У листі від 03.08.2015 №023-06/5277 відповідач повідомив, що не вважає терміном повернення вкладу дату 28.07.2015, оскільки відповідно до п.1.1 Депозитного договору №23-5/2-А від 10.10.2002 даний договір укладений на інших умовах повернення вкладу і не є строковим, що випливає з п. 1.1 договору.

Відмова відповідача у поверненні позивачу вкладу за депозитним договором стала причиною звернення останнього до суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладник, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинам притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Як було зазначено вище, п. 1.3 Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №14 від 11.07.2014) сторони передбачили, що терміном повернення Гарантійного депозиту є 28.07.2015, при цьому будь-якої відкладальної умови щодо строку повернення депозиту пункт 1.3 Депозитного договору не містить.

У п. 1.1 Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №14 від 11.07.2014) сторони визначили, що Вкладник розміщує в Банку вклад у сумі 1050000 доларів США на строк до 28.07.2015, але у будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

Згідно пункту 2.2 Депозитного договору у редакції Додаткової угоди № 4 від 22.01.2004 після закінчення терміну дії Депозитного договору відповідач повинен перерахувати суму Гарантійного депозиту на кореспондентський рахунок позивача № 16009012118437, відкритий в Банку, після чого відповідач повинен закрити кореспондентський рахунок.

Спірним питання при вирішенні даного спору стали два суперечливі пункти депозитного договору № 23-5/2-А від 10.10.2002, а саме п. 1.1 та 1.3.

Місцевий господарський суд здійснивши правовий аналіз даних пунктів у розрізі чинного законодавства надав вірну правову оцінку зазначивши, що договором визначено чіткий термін повернення гарантійного депозиту - 28.07.2015 року, а самий договір відноситься за своєю правовою природою до договору строкового вкладу.

З огляду на те, що положення ст. 1060 Цивільного кодексу України розрізняє види вкладів саме в залежності від умов їх повернення, а не розміщення, умови Депозитного договору про розміщення вкладу на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки, не можуть тлумачитися як визначений Депозитним договором строк повернення депозиту. Вказані умови не скасовують і не змінюють встановлений пунктами 1.1 та 2.2 Депозитного договору строк повернення депозиту - 28.07.2015.

У відповідності до ч.4 ст. 213 Цивільного кодексу України якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги береться в тому числі подальша поведінка сторін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у листах від 27.05.2015 № 023-6/51 та від 20.07.2015 № 023-00/4966 запропонував ПАТ "Петрокоммерц Банк-Україна" підписати додаткову угоду про визначення нової дати повернення вкладу - 23.01.2017 р., тим самим визнавши, що 28.07.2015 є граничною датою повернення вкладу за договором.

Таким чином подальші дії відповідача свідчать про бажання останнього продовжити дію договору шляхом укладання додаткової угоди, а отже в даному випадку поведінка відповідача йде всупереч його правової позиції, що строк дії депозитного договору знаходиться у причинно-наслідковій залежності від строку дії договору підтримки, адже за таких обставин взагалі втрачається будь-який сенс у вчиненні цілеспрямованих дій на продовження строку дії депозитного договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за умовами п. 1.1 та 2.2 укладеного між сторонами депозитного договору був зобов'язаний виконати зобов'язання перед позивачем щодо повернення банківського вкладу на вимогу позивача після 28.07.2015 року, натомість на вимогу позивача банківський вклад повернуто не було.

Колегія суддів проаналізувавши всі обставини справи вважає вірним висновок місцевого господарського суду про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 1050000,00 дол. США за депозитним договором № 23-5/2-А від 10.10.2002 р.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/20397/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/20397/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Л.П. Зубець

І.А. Іоннікова