Рішення № 54508327, 17.12.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2015 Справа № 920/1736/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхіммаш», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолог», м. Суми

про стягнення 141 223 грн. 57 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.12.2015)

від відповідача: ОСОБА_2 (наказ № 3-К від 01.02.2013)

у судовому засіданні брала участь секретар с/з ОСОБА_3

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 120 000 грн. 00 коп. основної заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по виконанню умов укладеного між сторонами договору безпроцентної позики № БП 2108/1-2015 від 21.08.2015, 21 223 грн. 57 коп. фінансових санкцій, а також витрати по оплаті судового збору. Крім того, позивач просить вжити заходів забезпечення позову до початку його розгляду по суті шляхом накладання арешту на поточні рахунки відповідача згідно доданого переліку.

У дане судове засідання представник позивача подав заяву, в якій зменшує розмір заявлених позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість в сумі 120 000 грн. 00 коп., штраф за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 15 833 грн. 42 коп., інфляційні збитки в сумі 3 587 грн. 40 коп., 5% річних в сумі 1 709 грн. 59 коп., а також просить стягнути витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 3 500 грн. 00 коп. Дана заява, у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

21 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхіммаш» (позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технолог» (позичальник, відповідач) було укладено договір безпроцентної позики, відповідно до п. 1.1 якого позивач передає у власність відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а відповідач зобов`язується повернути їх позивачу.

Згідно п. 2.1 вищевказаного договору сума позики, що надається відповідачу становить 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень.

За цим договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2 договору).

Пунктами 3.1 та 3.2 визначено, що позивач перераховує на поточний рахунок та/або вносить суму позики готівкою в касу відповідача у порядку, встановленому законодавством України. Днем надання позики вважається день зарахування суми позики (кожної її частки) на поточний рахунок або в касу відповідача.

Строк повернення позики становить 10 (десять) календарних днів з моменту надання суми позики (п. 4.1 договору).

У відповідності до п. п. 5.1 5.3 відповідач зобов`язаний повернути суму позики не пізніше строку, встановленого в п. 4.1 цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок та/або внесення в касу позивача. Днем повернення позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок чи в касу позивача.

Як встановлено матеріалами справи, позивач належним чином виконав умови договору і 21.08.15 надав відповідачу позику у розмірі 120 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 222 від 21.08.2015 та банківською випискою про списання грошових коштів від 21.08.2015.

При цьому, відповідач позику у строк, визначений умовами договору, позивачу не повернув.

Таким чином, на день розгляду справи, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 120 000 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю визнає заборгованість перед позивачем.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору безпроцентної позики № БП 2108/1-2015 від 21.08.2015р. та допустив прострочення виконання грошового зобовязання перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 120 000 грн. 00 коп. заборгованості є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача штрафу у розмірі 15 833 грн. 42 коп.

Відповідальність відповідача за неповернення чи несвоєчасне повернення позики у вигляді стягнення штрафу передбачена п. 6.1 договору № БП 2108/1-2015 від 21.08.2015р., згідно якого, при простроченні повернення позики (її частини) відповідач сплачує штраф у розмірі 0,2 % в день від неповерненої суми позики.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу передбачені умовами договору, штраф нарахований в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Також за невиконання зобовязань по договору № БП 2108/1-2015 від 21.08.2015р., позивач просить стягнути з відповідача 1 709 грн. 59 коп. 5% річних та 3 587 грн. 40 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони у п. 6.2 договору від 21.08.2015р. встановили інший розмір річних ніж передбачений статтею 625 ЦК України, а саме 5%.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 5% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 500 грн. 00 коп.

Згідно постанови Вищого господарського суду України по справі № 34/34-09(33/389-07) від 29.09.2010р. до завершення розгляду справи в господарському суді першої інстанції слід надати суду документи, що підтверджують факт понесення витрат на оплату послуг адвоката. Такими документами є: договір про надання правової допомоги (в ньому повинно бути обов'язково зазначено в якій господарській справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару та порядок його оплати); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність (орден); документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер).

В матеріалах справи відсутній укладений між позивачем та адвокатом договір про надання послуг, який би підтверджував розмір та порядок оплати наданих адвокатом послуг, у зв`язку з чим вимоги щодо відшкодування витрат на адвокатські послуги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на поточні рахунки відповідача згідно доданого переліку.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає заяву позивача про забезпечення позовних вимог необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не подано ніяких доказів на підтвердження неможливості виконання відповідачем судового рішення.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, а тому позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 2 116 грн. 95 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолог» (40020, м. Суми, пр-т Курський, 18, код 23633713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхіммаш» (61017, м. Харків, вул. Котлова, 101, код 39056595) 120 000 грн. 00 коп. заборгованості, 15 833 грн. 42 коп. штрафу, 3 587 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1 709 грн. 59 коп. 5% річних, 2 116 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2015р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД