Рішення № 54508314, 17.12.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2015

Справа № 920/1551/15

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Джепи Ю.А., суддів: Лиховида Б.І., Яковенко В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1551/15, порушеної

за позовом: Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-

каналізаційного господарства”, м. Шостка, Сумська обл.;

до відповідача: Комунального підприємства “Шостка - Зеленбуд”,

м. Шостка, Сумська область;

про стягнення 85 170 грн. 81 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача : не прибув;

від відповідача не прибув;

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 85 170 грн. 81 коп., з яких: 50 873 грн. 30 коп. основного боргу, відповідно до укладеного між сторонами договору № 141 від 08.04.2008 на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, 2 586 грн. 17 коп. штрафу, 31 711 грн. 34 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що суму заборгованості визнає, проте просить розстрочити виконання рішення на півроку, починаючи з грудня 2015, а щодо нарахування штрафу та інфляційних втрат заперечує.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08 квітня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір № 141 на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації.

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач зобов’язувався забезпечити відповідача питною водою, а також приймати від нього стічні води згідно встановлених тарифів (п. 1.1 договору), а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги з водопостачання та водовідведення – до 10 числа поточного за звітним місяця (п. 2.1, п. 2.5 договору).

Позивач виконав свої зобов’язання за договором, що підтверджується 23 актами про виконання робіт, підписаними обома сторонами.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов’язання за договором в частині своєчасної та повної оплати послуг не виконав, в зв’язку з чим станом на 01.07.2015 утворилась заборгованість в сумі 50 873 грн. 30 коп.

Факт заборгованості підтверджується двома актами звіряння взаємних розрахунків.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений договором строк.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що відповідачем не подано належних доказів погашення заборгованості і визнання відповідачем боргу, позовні вимоги в частині стягнення 50 873 грн. 30 коп. заборгованості суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору не було проведено своєчасно розрахунки за надані послуги.

Договором № 141 від 08.04.2008 передбачено, що у разі повної або часткової несплати абонентом вартості наданих йому послуг з водопостачання та водовідведення на протязі трьох місяців підряд абонент сплачує КП ВУВКГ “Водоканал”, окрім пені, штраф в розмірі 5% від несплаченої суми (п. 3.3 Договору).

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно розрахунку відповідачеві нарахован штраф в сумі 2 586 грн. 17 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 586 грн. 17 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача 31 711 грн. 34 коп.

Порушенням зобов’язання, в розумінні ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги стосовно нарахування інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В даному випадку суд не вбачає достатніх підстав для розстрочки виконання рішення на півроку. Доводи відповідача щодо його незадовільного фінансового стану не підтверджені жодними належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процессуального кодексу України, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов’язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 277 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. 32, 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Шостка-Зеленбуд” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченко, 45, код 35187349) на користь Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Прорізна, 17, код 03352935) 50 873 грн. 30 коп. основного боргу, 2 586 грн. 17 коп. штрафу, 31 711 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 1 277 грн. 56 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 21.12.2015

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД

СУДДЯ В.В. ЯКОВЕНКО