Рішення № 54507927, 17.12.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2015 року Справа № 913/1014/15

Провадження №33/913/1014/15

За позовом Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 6041 грн 78 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Семеніхіна В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі - ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», позивач у справі) звернулося до господарського суду з позовом до Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі – Управління, відповідача у справі) про стягнення з останнього 6041 грн 78 коп., з яких:

- 3797 грн 31 коп. - заборгованість за опалювальний сезон 2014-2015 років (з 31.10.2014 по 27.12.2014) за договором № 417 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води: централізоване постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 22.01.2014;

- 688 грн 76 коп. - пеня за період прострочення з 16.12.2014 по 15.07.2015;

- 84 грн 22 коп. - 3 % річних за період прострочення з 16.12.2014 по 30.09.2015;

- 1471 грн 49 коп. - інфляційні нарахування за період з січня по вересень 2015 року.

Позивач, посилаючись на норми статей 11-16, 258, 520, 525, 526, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 174, 193, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про житлово - комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати спожитих комунальних послуг за рахунками № 417 від 30.11.2014 на суму 1452 грн 54 коп., № 417 від 31.12.2014 на суму 2344 грн 77 коп. наданих позивачем за договором № 417 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води: централізоване постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 22.01.2014.

Сторони не скористались належними їм процесуальними правами на прийняття участі під час розгляду спору та повноважних представників для участі в судові засідання від 23.11.2015, 17.12.2015 не направили, хоча були належним чином повідомлені, про що свідчать матеріали справи.

Натомість позивач в письмових клопотаннях від 18.11.2015 за №06-05/1-206 (а.с.55), від 15.12.2015 за №06-05/1-226 просив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, заявлені позовні вимоги підтримав повністю. Крім того, на виконання вимог ухвали суду надав докази направлення відповідачу примірника акту для проведення звірки розрахунків між сторонами (а.с.71-73).

У відзиві на позовну заяву відповідач визнач суму основного боргу в розмірі 3797 грн 31 коп. та просив позов задовольнити частково, відмовивши в стягненні нарахованих 3% річних, інфляційних та пені. В обгрунтування власної позиції відповідач послався на наявні труднощі, що виникли в роботі Управління та повязані із неналежним фінансуванням бюджетних організацій через проведення на території Луганської області антитерорестичної операції. Крім того, вважає неправомірним нарахування 3% річних, інфляційних та пені з огляду на те, що строк дії договору закінчився 31.12.2014 (а.с.59-60).

Крім того, в клопотанні від 17.11.2015 відповідач просив здійснювати розгляд спору за відсутності представника (а.с.62).

Відповідач вимог ухвал суду від 04.11.2015, 23.11.2015 виконав не повністю, звірку розрахунків з позивачем не провів, правильність розрахунку позивача щодо нарахування 3% річних, інфляційних та пені не здійснив, контррозрахунок не навів. Натомість направив письмове клопотання про перенесення розгляду справи на січень місяць, починаючи з 25 числа, у зв’язку з відпусткою представника відповідача.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

У відповідності до абз.2 п.п.3.9.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю його представника (з причин, пов’язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п’ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

В порушення наведених приписів законодавства відповідачем не надано документального підтвердження заявленого клопотання про відкладення розгляду справи (доказів перебування представника у відпустці та неможливості забезпечити явку в судове засідання іншого повноважного представника).

Відкладення розгляду справи або оголошення перерви є правом та прерогативою суду, основними умовами для яких є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, сторони мали можливість надати письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій. Суд зауважує, що відповідач у відзиві висловив свою правову позицію з приводу поданого позову, зокрема визнав позовні вимоги в частині основного боргу, внаслідок чого спір може бути розглянутий за результатами повного та всебічного розгляду, враховуючи наявні матеріали справи.

Крім того, суд враховує, що ухвалами суду від 04.11.2015, 23.11.2015 явка представників сторін не визнавалася обов’язковою, в раніше поданому клопотанні від 17.11.2015 відповідач просив здійснювати розгляд спору за відсутності представника та надав відзив на позовну заяву, в якому визнав суму основного боргу.

Враховуюче вищевикладене, суд визнає клопотання відповідача про перенесення розгляду спору необгрунтованим та відмовляє в його задоволенні.

У судовому засіданні 17.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та з’ясувавши фактичні обставини, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

31.05.2013 між Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради (орендодавцем) та Управлінням державної пенітенціарної служби України в Луганській області (орендар) укладено договір №31 оренди нежилого приміщення (а.с.26-28).

У відповідності до предмету вказаного договору орендар (відповідачу справі) прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення за адресою вул. Леніна, 32-А, в м. Сєвєродонецьку, інвентарний номер 10300199/19 загальною площею 74,91 кв.м., яке знаходиться на балансі Фонду, для використання його як адміністративного.

Згідно п.10.1. цей договір діє до 27.05.2016.

Наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі нежилого приміщення, підписаний сторонами 31.05.2013, свідчить про прийняття вказаного приміщення відповідачем (а.с.28).

У відповідності до положень п.3.2.7. договору оренди, відповідач зобов’язувався протягом місяця з моменту підписання договору оренди укласти з Сєвєродонецькою ТЕЦ договір на тепло.

Між сторонами у справі 22.01.2014 був укладений договір про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води: централізоване постачання теплової енергії та гарячої води № 417 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник (позивач у справі) зобов'язався в період дії договору надати послуги, зазначені в договорі, згідно з умовами та режимом теплоспоживания на межі балансової належності тепломереж Постачальника та Замовника (відповідача у справі), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги, в терміни передбачені цим договором (а.с.16-20).

Найменування послуги: Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (послуги централізованого постачання теплової енергії та гарячої води), код 35.30.1 Кількість послуги: Q рік = 20 Гкал/рік. Максимальне теплове навантаження EQ = 0,0092 Гкал/годину, відповідно Додатку 3 (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 1.3 договору обсяги закупівлі послуги можуть бути зменшені залежно від фактичного обсягу видатків Замовника.

Сума визначена в договорі відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, 22370 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 3728 грн 33 коп. (п. 3.1 договору).

У пункті 4.1 договору сторони встановили, що розрахунки за послугу проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Постачальником рахунків на оплату Послуг (далі - рахунок), що споживаються, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі безготівковим розрахунком відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), погоджених у встановленому законодавством порядку. За спожиту теплову енергію Замовник сплачує не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 4.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 4.3 договору сторони встановили, що дата зняття Замовником показань приладів обліку 25-те число поточного місяця.

У розділі 5 договору сторони визначили надання послуг Зокрема, Постачальник надає послуги Замовнику на потреби: опалення в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - в період опалювального сезону, а за можливості – протягом року.

У пункті 5.3 договору сторони встановили, що облік споживання послуги проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Замовник, щомісячно подає до Постачальника звіт про фактичне споживання послуги, не пізніше 28 числа поточного місяця (пункт 5.4 договору).

Згідно пункту 5.5 договору межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в Додатку 1 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку, вона установлюється актами прийому - передачі, а саме на підприємствах та установах остання засувка в теплових камерах перед відгалуженням до Замовника.

У пункті 5.6 договору сторони визначили місце надання послуг: Сєвєродонецький міжрайонний відділ кримінально-виконавчої інспекції за адресою: вул. Леніна, 32-А, в м. Сєвєродонецьку.

Крім того, сторонами в пункті 7.4 договору визначена відповідальність Замовника за договором. Зокрема, за несвоєчасне виконання розрахунків за послуги нараховується пеня в розмірі 0,1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення (підпункт 7.4.1); за прострочку оплати на суму боргу нараховується індекс інфляції (підпункт 7.4.2).

Строк дії договору визначений у розділі 10 договору, згідно якого договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2014 (включно), а в частині розрахунків, до повного їх погашення. Відповідно до статті 631 ЦК України умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2014.

Невід’ємною частиною договору є: додаток 1 «Схема теплотраси, що перебуває на балансі Замовника», додаток 2 «Умови припинення подачі теплової енергії», додаток 3 «Обсяги постачання теплової енергії Замовнику», в якому зазначено, що Постачальник постачає Замовнику в період дії договору теплову енергію в гарячій воді, згідно з розрахунком до договору, за нормативним споживанням відповідно до ДНБ В.2.5-39:2008 ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди» та КТМ 204 України 244-94, який є невід'ємною частиною договору, з максимальним тепловим навантаженням EQ = 0,0092 Гкал/годину.

Вказаний договір прийнятий сторонами до виконання.

Матеріали справи свідчать про те, що в подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод.

22.01.2014 між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору від 22.01.2014 № 417, якою сторони внесли зміни до вказаного договору, зокрема, керуючись постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг в Україні за №485 від 31.12.2013 та наказу по ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» №8 від 14.01.2014 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення)» з 01.01.2014 введено новий тариф на теплову енергію: для потреб бюджетних установ (за 1 Гкал у розмірі 751 грн 24 коп. (без ПДВ), з ПДВ (20 %) 901,49 грн (а.с.21).

22.01.2014 між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору від 22.01.2014 №417, згідно якої сторони виклали п.3.1. розділу 3 «Ціна договору» в частині загальної суми договору виклали в наступній редакції: «У зв’язку з тим, що сума договору може бути змінена відповідно до наявності бюджетних призначень та надходжень, але в межах ціни зазначеної в договорі, сума даного договору складає 5592 грн 50 коп.» (а.с.22).

Додатковою угодою №3 2014 року сторони дійшли згоди та внесли зміни в п.3.1. розділу 3 «Ціна договору» в частині загальної суми договору виклали в наступній редакції: «ціна договору становить 22370 грн».

04.04.2014 між сторонами була підписана додаткова угода №4 до договору від 22.01.2014 № 417, згідно якою сторони внесли зміни до вказаного договору, зокрема, керуючись постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг в Україні за №231 від 31.03.2014 з 01.04.2014 ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» встановлені нові тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ (крім населення) за 1 Гкал у розмірі 1085 грн 63 коп. (без ПДВ), з ПДВ (20 %) 1302,76 грн (а.с.24).

Додатковою угодою №7 від 11.12.2014 сторони погодили, що у зв’язку з набранням чинності постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг в Україні за №611 від 28.11.2014, встановити з 01.12.2014 нові тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ (крім населення) за 1 Гкал у розмірі 1455 грн 42 коп. (без ПДВ), з ПДВ (20 %) 1746 грн 50 коп. (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, опалювальний сезон 2014 - 2015 років було розпочато на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про початок опалювального сезону 2014 - 2015 років» від 10.10.2014 № 534 з 12.10.2014 (а.с.37).

Завершено опалювальний сезон 2014 - 2015 років 06.04.2015 на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про завершення опалювального періоду 2014 - 2015 років» від 06.04.2015 № 178 (а.с.38).

Факт постачання теплової енергії на централізоване опалення в опалювальний період 2014 - 2015 років до нежилого приміщення відповідача підтверджується Актами про включення/відключення теплоустановок за вказаною адресою: № 84 від 30.10.2014, № 47 від 08.04.2015 (а.с. 39-40).

На підтвердження наданих позивачем послуг в листопаді - грудні 2014 року в матеріалах справи містяться рахунки № 417 від 30.11.2014 на суму 1452 грн 54 коп. та №417 від 31.12.2014 на суму 2344 грн 77 коп. (а.с.30-31) з доказами їх отримання відповідачем нарочно, які були прийняті відповідачем без зауважень.

Зазначені рахунки є одночасно актами передавання - приймання виконаних робіт (наданих послуг) за розрахунковий період.

Відповідач в порушення умов договору свої обов'язки не виконав, внаслідок чого за ним на час звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за надані послуги позивачем в листопаді - грудні 2014 року на суму 3797 грн 31 коп.

Матеріали справи свідчать про те, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити суму заборгованості за надані послуги за договором про закупівлю послуги з постачання пари та гарячої води: централізоване постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 22.01.2014 № 417 (претензія № 08-14-04 від 26.01.2015, а.с.32).

Відповідач відповідь на претензію не надав та заборгованість за надані послуги не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача в зв’язку із допущеним простроченням виконання грошових зобов'язань пеню в сумі 688 грн 76 коп., 3% річних у сумі 84 грн 22 коп. та інфляційні втрати у сумі 1471 грн 49 коп.

Під час судового розгляду справи докази часткової або повної сплати суми боргу відповідач не надав.

Оцінивши фактичні обставини, подані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України «Про теплопостачання».

У відповідності до статті 2 вказаного Закону теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Основними обов'язками споживача теплової енергії та теплопостачальної організації є своєчасне укладання договору на постачання теплової енергії.

Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (позивач у справі) здійснює свою господарську діяльність у сфері теплопостачання на підставі відповідних ліцензій на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є суб'єктом відносин у сфері теплопостачання, і відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні правовідносини між сторонами виникли із договору про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води: централізоване постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 22.01.2014 №417, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що позивач у період листопада – грудня 2014 року надав відповідачу послуги, передбачені договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води: централізоване постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 22.01.2014 №417, претензій стосовно наданих послуг у відповідача немає, що підтверджується актами про включення/відключення теплоустановок, які залучені до матеріалів справи.

Обсяги переданої позивачем в мережі відповідача теплової енергії за вказаний період на загальну суму 3797 грн 31 коп. позивач підтверджує відповідними рахунками, копії яких залучені до матеріалів.

Позивачем доведено, що зобов'язання по оплаті наданих послуг згідно договору в обумовлені договором строки відповідачем не виконані, заборгованість відповідача за надані послуги за вказаний період складає 3797 грн 31 коп., що не спростовано відповідачем.

У відповідності до положень ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд зважає на те, що у відзиві відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу, заявленого позивачем до стягнення в сумі 3797 грн 31 коп. та просив відмовити в частині нарахованих у звязку із допущеним простроченням 3% річних, інфляційних та пені.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 3797 грн 31 коп. визнаються заявленими обґрунтовано, відповідають чинному законодавству та умовам договору про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води: централізоване постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 22.01.2014 №417, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в зв’язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов’язання просить стягнути з відповідача нараховані 3% річних в сумі 84 грн 22 коп., інфляційні втрати у сумі 1471 грн 49 коп. та пеню в сумі 688 грн 76 коп.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою інформаційно-правової системи «Законодавство» в частині нарахування 3% річних, суд приходить до висновку про те, що позивачем було правильно визначено дату, з якої розпочинається прострочення зобовязання, період нарахування по кожному з рахунків, а тому розрахунок 3% річних в сумі 84 грн 22 коп. визнається виконаним арифметично вірним, а вимога – такою, що підлягає задоволенню повністю.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім заявлено до стягнення також 1471 грн 49 коп. інфляційних втрат, зокрема за рахунком від 30.11.2014 на суму 1452 грн 54 коп. за період прострочення січень-вересень 2015 року нараховано 601 грн 35 коп. інфляційних (середній індекс інфляції – 141,4%). За рахунком від 31.12.2014 на суму 2344 грн 77 коп. за період прострочення лютий-вересень 2015 року нараховано 870 грн 14 коп. інфляційних (середній індекс інфляції – 137,11%).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних, судом встановлено, що позивачем допущені помилки при множенні індексів інфляції, зокрема, у визначенні середнього індексу інфляції, що відобразилося на правильності заявлених до стягнення сум.

Правильним є наступний розрахунок:

- за рахунком від 30.11.2014 на суму 1452,54 грн за період прострочення січень-вересень 2015 року (середній індекс інфляції – 141,36%), що складає 600 грн 83 коп. інфляційних нарахувань та підлягає стягненню саме в цій сумі;

- за рахунком від 31.12.2014 на суму 2344,77 грн за період прострочення лютий-вересень 2015 року (середній індекс інфляції – 137,11%), що складає 870 грн 22 коп. Однак, оскільки позивачем до стягнення заявлено інфляційні в меншому розмірі, в сумі 870 грн 14 коп., судом, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняються інфляційні заявлені саме в цій сумі. Загальний розмір інфляційних нарахувань, що визнаються судом заявленими правомірно складає 1470 грн 97 коп.

У відповідності з підпунктом 7.4.1 договору - за несвоєчасне виконання розрахунків за послуги нараховується пеня в розмірі 0,1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у відповідності до п.7.4.1 договору в сумі 688 грн 76 коп. Зокрема, за рахунком від 30.11.2014 на суму 1452 грн 54 коп. за період прострочення з 16.12.2014 по 15.06.2015, що складає 264 грн 36 коп.; за рахунком від 31.12.2014 на суму 2344 грн 77 коп. за період прострочення з 16.01.2015 по 15.07.2015 на суму 424 грн 40 коп.

Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд приходить до висновку про його обгрунтованість та правильність.

Суд визнає безпідставними заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем 3% річних, інфляційних та пені з огляду на закінчення строку дії договору 31.12.2014, до уваги їх не приймає, враховуючи наступне.

В п.10.1 договору сторонами було погоджено, що строк дії договору встановлено до 31.12.2014, однак, в частині проведення розрахунків між сторонами – до повного їх погашення.

Крім того, статтею 625 ЦК України закріплено право кредитора вимагати від боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, надаючи оцінку обставинам справи, з приводу нарахованої пені суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Таке право суду встановлено частиною першою статті 233 ГК України, згідно з якою у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд враховує положення Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення з 07.04.2014 антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Сєвєродонецьк, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом та унеможливлює здійснення суб'єктом господарювання діяльності у звичайному режимі.

Також, проведення антитерористичної операції на території, зокрема м. Сєвєродонецьк, також підтверджується прийнятим 02.12.2015 Кабінетом Міністрів України розпорядженням №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Крім того, суд враховує доводи відповідача, викладені у відзиві з приводу наявності труднощів у роботі та фінансуванні установи, повязаних з проведенням антитерористичної операції, а також те, що відповідач є органом державної влади та протягом тривалого часу належним чином виконував зобов’язання за договором, в більшості випадків своєчасно розраховувався за отримані послуги, що підтверджується даними наданого позивачем реєстру оплат відповідача (а.с.29).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої до стягнення пені 688 грн 76 коп. на 90%. За таких обставин до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 68 грн 88 коп.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 5421 грн 38 коп., з яких: 3797 грн 31 коп. - заборгованість за період з з 31.10.2014 по 27.12.2014, 68 грн 88 коп. - пеня, 84 грн 22 коп. - 3 % річних, 1470 грн 97 коп. - інфляційні втрати.

У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 619 грн 88 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, слід відмовити.

Як передбачено абз.4 п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1217 грн 89 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, буд.32-А, ідентифікаційний код 08562737) на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ідентифікаційний код 00131050) заборгованість на суму 3797 грн 31 коп., пеню в сумі 68 грн 88 коп., 3 % річних у сумі 84 грн 22 коп., інфляційні втрати в сумі 1470 грн 97 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1217 грн 89 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч