Рішення № 54507849, 07.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015

Справа №910/24273/15

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля"

до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Централ Капітал»

про визнання договору про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012р. недійсним

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

встановиВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" до публічного акціонерного товариства " Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" про визнання договору про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" укладено договір про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року з додатками до нього.

Позивач зазначає, що при підписанні договору сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема щодо строку дії договору, також в договорі немає умов про порядок припинення договору.

В кредитному договорі встановлено право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку, що є порушенням ст. 1056-1 ЦК України.

Враховуючи викладене вище, позивач вважає, що договір укладений з порушенням чинного законодавства та має бути визнаний недійсним. У зв’язку з чим позивач звернувся до суду про визнання договору про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року недійсним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.09.2015 року.

28.09.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, вимоги ухвали суду від 14.09.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2015 року розгляд справи відкладено на 13.10.2015 року.

09.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва ТОВ «ФК «Централ Капітал» подав заяву про заміну сторони його правонаступником.

13.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 13.10.2015 року представник відповідача не з’явився.

У судове засідання з’явились представник позивача та представник ТОВ «ФК «Централ Капітал», який підтримав подане клопотання про заміну сторони його правонаступником.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Суд задовольнив клопотання ТОВ «ФК «Централ Капітал» про заміну сторони його правонаступником.

Представник позивача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача не заперечував проти даного клопотання.

У судовому засіданні 13.10.2015 року оголошена перерва до 02.11.2015 року.

02.11.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання з’явились представники сторін.

Представники сторін подали клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом та про продовження строку розгляду справи.

У судовому засіданні 02.11.2015 року оголошена перерва до 24.11.2015 року для вирішення спору мирним шляхом.

Представники сторін в судове засідання 24.11.2015 року не з’явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2015 року розгляд справи відкладено на 07.12.2015 року.

Представники сторін в судове засідання 07.12.2015 року не з’явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" укладено договір про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року з додатками до нього.

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України- гривні, що надалі іменується «Кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобовязується використати кредит з метою, визначеною в п. 1.5. цього договору, своєчасно і в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

10.09.2015 року публічне акціонерне товариство " Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" та товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Централ Капітал» уклали договір №28-2_65, за умовами якого сторона 2 зобов’язався передати грошові кошти, сума яких вказана в цьому договорі, в розпорядження сторони 1 за плату у вигляді дисконту, а банк зобов’язався відступити стороні 2 усі належні стороні 1 права, в тому числі право грошової вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року, з усіма змінами та доповненнями, які є його невід’ємною частиною, який укладений між стороною 1 та ТОВ «Украгрозакупівля», в обсязі, що визначається в цьому договорі. На виконання п. 4.1. договору договір про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року від 14.09.2015 року сторони підписали акт приймання-передачі відступлених прав. ТОВ «ФК «Централ Капітал» здійснило оплату за відступлення вимоги, що підтверджується копією платіжного доручення № 37 від 10.09.2015 року. 14.09.2015 року на адресу позивача відправлено повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні, що підтверджується описом вкладення та квитанцією від 14.09.2015 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «Централ Капітал» набув статусу нового кредитора по договору про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач зазначає, що при підписанні договору сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема щодо строку дії договору, також в договорі немає умов про порядок припинення договору.

Позивач посилається на ч. 2 ст. 345 ГК України, відповідно до якої кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Втім, наведені у статті 345 Господарського кодексу України умови, не можна розуміти як істотні умови кредитного договору, оскільки даною статтею лише розкривається зміст кредитних правовідносин сторін, що ґрунтується на договорі. Структурно-системний аналіз положень ГК України та ЦК України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, тоді як вказана норма не визначає істотні умови та не встановлює вимоги до кредитного договору, а лише розкриває підстави виникнення кредитних відносин і носить рекомендаційний характер.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому, слід зазначити, що Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору.

П. 11.3 договору визначає, що цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов’язань позичальника по цьому договору.

Відповідно до п. 1.4. договору останній день дії кредитної лінії – 20.08.2015 року. У цьому договорі терміном «останній день дії кредитної лінії» позначається термін, з настанням якого зобов’язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються.

Відповідно до п. 8.1. договору позичальник зобов’язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, визначений у відповідній додатковій угоді до цього договору.

Таким чином, додатковими угодами має встановлюватись строк надання певного траншу та строк його повернення банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України троком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В кредитному договорі встановлено право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку, що є порушенням ст. 1056-1 ЦК України, тому позивач вважає, що договір укладений з порушенням чинного законодавства та має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, визначений у договорі строк повернення кредиту є строком дії договору, впродовж якого виконуються зобов’язання за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо відсутності умов припинення договору, суд зазначає, що припинення зобов’язання регламентується главою 50 ЦК України, та сторони не обмежені у викладенні та погодженні ними умов договору на розсуд сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Позивач зазначає, що в кредитному договорі встановлено право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку, що є порушенням ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України.

Порядок визначення розміру процентної ставки та сплати процентів встановлено додатком 1договору, п. 1.3 та главою 6 Договору. Відповідно до п. 1.3. договору тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - змінювана процентна ставка. П. 3.1.1. договору визначено, що розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом в національній валюті (гривня) визначається як сума погодженого сторонами індексу (надалі - Базова процентна ставка) і маржі банку та розраховується за формулою, визначеною в цьому ж пункті договору.

П. 6.1. договору передбачено, що позичальник зобов’язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

П. 1.3.8. договору сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в цьому пункті договору, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь якої додаткової угоди/договору про внесення змін. Про зміну процентної ставки банк зобов’язано письмово повідомити позичальника, із зазначенням дати, з якої змінюється процентна ставка за користування кредитом, але в будь якому випадку не пізніше ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно до ч 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

В силу приписів частини 1 та 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Суд зазначає, що приписи ст. 1056-1 ЦК України визначають можливість застосування змінюваної процентної ставки, як це передбачено умовами договором. Умови договору чітко передбачають порядок та умови розрахунку такої змінюваної процентної ставки, строк дії такої ставки, максимальний розмір збільшення та мінімальний розмір змінюваної процентної ставки, а також зобов’язання банку повідомляти про зміну змінюваної процентної ставки.

Таким чином, оскільки умовами договору передбачено тип процентної ставки – змінювана процентна ставка, яка не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, на відміну від ч. 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, якою забороняється банку в односторонньому порядку змінювати розмір фіксованої процентної ставки.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а натомість відповідачем надано документи що їх спростовують, тому, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №25-Н/12/66/ЮО від 21.08.2012 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.12.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий