Рішення № 54507288, 15.12.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" грудня 2015 р. Справа № 906/1498/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 15.09.2015

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім"

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський"

про визнання договорів оренди №01/02/КС від 02.10.2013, №01/04/КС від 01.04.2014, №14 від 15.07.2014 недійсними

Приватним акціонерним товариством "Ружинський Райагрохім" подано позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" про визнання недійсними договорів оренди №01/02/КС від 02.10.2013, №01/04/КС від 01.04.2014, №14 від 15.07.2014.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у відповідача речових прав на орендоване майно під час укладання спірних договорів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, визначених у позовній заяві. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду повернулися ухвали суду від 01.10.2015 і 01.12.2015, які були направлені останньому на адресу, вказану в позовній заяві та Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.09.2015 (а.с. 54-56), з відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у матеріалах справи знаходиться письмове пояснення відповідача, в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника, за наявними в справі матеріалами (а.с. 118-119).

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його або його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2013 між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Ксаверівський» (орендодавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Ружинський Райагрохім" (орендар, позивач) укладено договір оренди №01/02/КС, яким врегульовувались правовідносини, пов'язані з переданням орендодавцем орендареві у строкове платне користування майна (а.с. 21-22).

Згідно п.1.2. договору оренди №01/02/КС від 02.10.2013 додаткові відомості про майно визначені в акті приймання-передачі майна до даного договору.

Передання майна в оренду здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами і скріплюється їх печатками (п.3.2. договору оренди №01/02/КС від 02.10.2013).

Плата за оренду сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 10 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт (послуг) за цим договором (п.5.2. договору оренди №01/02/КС від 02.10.2013).

Відповідно до п.4.1. договору оренди №01/02/КС від 02.10.2013 строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою орендодавця і закінчується через 30 днів.

Також, у матеріалах справи знаходиться акт приймання-передачі складського приміщення до договору оренди №01/02/КС від 02.10.2013, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає наступне майно: комора-піднавіс бригада №2 с. Савлуки (а.с. 23).

Окрім того, 01.04.2014 між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ксаверівський" (орендодавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Ружинський Райагрохім" (орендар, позивач) укладено договір оренди №01/04/КС, яким врегульовувались правовідносини, пов'язані з переданням орендодавцем орендареві у строкове платне користування майна (а.с. 14-15).

Згідно п.1.2. договору оренди №01/02/КС від 02.10.2013 додаткові відомості про майно визначені в акті приймання-передачі майна до зазначеного договору.

Передання майна в оренду здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами і скріплюється їх печатками (п.3.2. договору оренди №01/04/КС від 01.04.2014).

Плата за оренду сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 10 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт (послуг) за цим договором (п.5.2. договору оренди №01/04/КС від 01.04.2014).

Відповідно до п.4.1. договору оренди №01/04/КС від 01.04.2014 строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою орендодавця і закінчується через 360 днів.

Як свідчать матеріали справи, а саме - акт приймання-передачі складського приміщення до договору оренди №01/04/КС від 01.04.2014, орендодавець передав, а орендар прийняв наступне майно: комора-піднавіс бригада №2 с. Савлуки, що знаходиться за адресою: с. Савлуки Малинського району Житомирської області (а.с. 16).

15.07.2014 між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ксаверівський (орендодавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Ружинський Райагрохім" (орендар, позивач) підписано договір оренди №14, за яким орендодавець зобов'язується надати орендарю, а орендар - прийняти в оренду піднавіс для с/г продуктів у с. Савлуки Малинського району Житомирської області, згідно акту прийому-передачі, а орендар зобов'язується прийняти піднавіс (а.с. 9).

Згідно п.3.3. договір оренди №14 від 15.07.2014 договір вступає в дію з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Приватне акціонерне товариство "Ружинський Райагрохім" звернулося до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди №01/02/КС від 02.10.2013, №01/04/КС від 01.04.2014, №14 від 15.07.2014.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи учасників процесу, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; о с о б а, я к а в ч и н я є п р а в о ч и н, п о в и н н а м а т и н е о б х і д н и й о б с я г ц и в і л ь н о ї д і є з д а т н о с т і; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Варто зазначити, що спірні договори за своєю правовою природою є договорами найму (оренди).

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, ст.761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Тобто, зазначена стаття визначає суб'єктний склад осіб, які можуть виступати наймодавцями в договорі майнового найму (оренди). Це власники майна, особи, які мають майнові права, а також особи, уповноважені на укладення договору майнового найму.

Наймодавцями можуть виступати будь-які суб'єкти цивільних правовідносин: фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади тощо. Лише для окремих видів договору найму законодавець встановив обмеження щодо суб'єктного складу наймодавців (договір прокату, договір оренди державного та комунального майна тощо).

Згідно зі ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є: право особи на річ (манію), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.319 Цивільного кодексу України).

Отже, згідно із чинним законодавством тільки власник майна має право на свій розсуд розпоряджатися належним йому на праві власності майном, у тому числі, передавати в оренду, або має право уповноважити на вчинення відповідних дій третіх осіб.

Своїх майнових прав на приміщення, зазначене як обєкт оренди в спірних договорах оренди №01/02/КС від 02.10.2013 та №01/04/КС від 01.04.2014, відповідач не довів. Останнім не надано належних доказів на спростування доводів позивача, зокрема, правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що є предметом названих договорів, або документів на підтвердження уповноваження відповідача на укладення договорів майнового найму, і такі в матеріалах справи відсутні.

Судом не приймаються посилання відповідача в обґрунтування свого статусу як власника майна, що є предметом спірних договорів, зокрема, на акт прийому-передачі майна від 30.11.2005 (а.с. 41), акт від 29.11.2005 (а.с. 42), протокол загальних зборів співвласників майнових паїв (а.с. 43-44), оскільки останні за своєю юридичною природою не є правовстановлюючими документами.

Крім того, у письмовому запереченні проти позову (а.с. 32-34), наданому до суду 15.10.2015, відповідач сам стверджує, що Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ксаверівський» частково користується, а частково є власником майнових часток колгоспу ім. Калініна, правонаступником якого він є. При цьому, майном, що передавалось спірними договорами в оренду, відповідач ( як він вказує у запереченні) саме к о р и с т у є т ь с я, а не є його власником,чи особою, уповноваженою на укладення договорів майнового найму.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний договір не відповідає вимогам ст.761 Цивільного кодексу України. Таким чином, з врахуванням ст.215 Цивільного кодексу України, договори оренди №01/02/КС від 02.10.2013 та №01/04/КС від 01.04.2014 є недійсними. Тому, суд задовольняє позовні вимоги у ій частині.

Що стосується договору оренди №14 від 15.07.2014, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.1 ст.180 Господарського кодексу України істотні умови господарського договору визначаються угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та с т р о к д і ї д о г о в о р у (ч.3 ст.180 Господарського кодексу України).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату н а п е в н и й с т р о к у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); с т р о к, н а я к и й у к л а д а є т ь с я д о г о в і р о р е н д и; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст.284 Господарського кодексу України).

Недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору або відсутність однієї з істотних умов у тексті договору тягне за собою визнання такого договору неукладеним, тобто таким, що не породжує жодних правових наслідків.

Окрім того, ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передбачено порядок передачі орендованого майна, а саме - передання наймачеві будівлі оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору та є його невід'ємною частиною.

При цьому, в самому договорі оренди №14 від 15.07.2014 сторони визначили, що договір вступає в дію з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, про що суд зазначав вище.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, такий акт сторонами не складався, а відповідно, і майно за актом не передавалось.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір оренди №14 від 15.07.2014 є неукладений, тому не може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд відмовляє в позові у частині визнання договору оренди №14 недійсним.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позовні вимоги щодо предмету та підстав не спростував.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди №01/02/КС від 02.10.2013 та №01/04/КС від 01.04.2014 є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, що знаходяться в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню. Щодо визнання недійсним договору оренди №14 від 15.07.2014, то суд відмовляє в позові у цій частині.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди №01/02/КС від 02.10.2013, укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Ксаверівський» та Приватним акціонерним товариством "Ружинський Райагрохім".

3. Визнати недійсним договір оренди №01/04/КС від 01.04.2014, укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Ксаверівський» та Приватним акціонерним товариством "Ружинський Райагрохім".

4. Стягнути із Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ксаверівський» (11612, Житомирська обл., Малинський район, с Ксаверів, ідентифікаційний код 30878898) на користь Приватного акціонерного товариства "Ружинський Райагрохім" (13600, Житомирська обл., Малинський район, смт Ружин, вул. Свердлова, 61, ідентифікаційний код 05488495):

- 2436,00грн судового збору.

5. Відмовити в позові в частині визнання недійсним договору оренди №14 від 15.07.2014.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.12.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2- відповідачу (рек. з пов.)