Рішення № 54507226, 14.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2015 Справа № 905/3026/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»простягнення 213922,84 грн

за участю представників:

від позивачане зявилисьвід відповідачаОСОБА_1 представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення основної заборгованості у розмірі 185470,80 грн, пені у розмірі 14823,31 грн, 3% річних у розмірі 2152,52 грн та інфляційних втрат у розмірі 7141,78 грн.

14.12.2015 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат станом на 14.12.2015, та просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 185470,80 грн, пеню у розмірі 14823,31 грн, 3% річних у розмірі 2777,53 грн та інфляційні втрати у розмірі 10851,20 грн.

В судовому засіданні 14.12.2015 судом прийнято вказану заяву до розгляду, у звязку з чим судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог, поданої 14.12.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №215-ДУ-УМТС від 27.01.2015 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не були передані відповідачу усі товаросупроводжувальні документи, що передбачені п. 4.3 договору. Також відповідач вважає, що позивач не довів факту передачі відповідачу рахунку-фактури на оплату товару, а тому прострочення відповідача не настало, оскільки зобовязання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора, і відповідач використав своє право, передбачене п. 4.5 Договору, і затримав оплату.

В судовому засіданні 14.12.2015 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» про внесення змін до умов Договору поставки №215-ДУ-УМТС від 27.01.2015.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження по справі. Зупинення провадження по справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі.

Як розяснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши підстави, з яких відповідач просить внести зміни до Договору поставки №215-ДУ-УМТС від 27.01.2015, а також враховуючи, що згідно з положеннями ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи по суті.

Також в судовому засіданні 14.12.2015 представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача документів на підтвердження повноважень у ОСОБА_2 щодо права підпису позовної заяви.

Вказане клопотання судом відхилено, оскільки в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача, в якій зазначено, що ОСОБА_2 є керівником підприємства-позивача та має право вчиняти юридичні дії від імені позивача.

Представником відповідача в судовому засіданні 14.12.2015 подані клопотання про витребування від позивача довіреності на право прийняття представником відповідача продукції по видатковим накладним №499 від 28.04.2015, №507 від 29.04.2015, № 389 від 07.04.2015 та товарно-транспортних накладних на продукцію, яка постачалась за видатковими накладними №499 від 28.04.2015, №501 від 28.04.2015, № 507 від 29.04.2015 та №389 від 07.04.2015, а також документів, які підтверджують обсяг повноважень та право підпису директором з маркетингу позивача ОСОБА_3 на таких документах, як видаткова накладна.

Судом відхилено вказані клопотання, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та відповідачем не наведено жодних обставин, які перешкоджають відповідачу самостійно отримати та надати вказані документи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

27.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупець, відповідач) підписано договір поставки №215-ДУ-УМТС (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі продукція, товар), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і Специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору.

20.03.2015 сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію до Договору № 215-ДУ-УМТС від 27.01.2015, в якій визначено найменування, кількість, ціна товару, умови поставки та оплати товару.

Відповідно до п. 1.2 Договору покупець зобовязується прийняти і оплатити поставлену у його власність продукцію на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невідємною частиною даного Договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна сума Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, вказаної в Специфікаціях до Договору. В будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 7 000 000,00 грн з ПДВ на дату підписання Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого органу управління покупця.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 310512,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №389 від 07.04.2015 на суму 125041,20 грн, №499 від 28.04.2015 на суму 4200,00 грн, №501 від 28.04.2015 на суму 216,00 грн, №507 від 29.04.2015 на суму 181054,80 грн та податковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних.

В судовому засіданні 14.12.2015 представник відповідача не заперечив щодо отримання відповідачем продукції від позивача за вказаними видатковими накладними.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.4 Договору оплата за поставлену постачальником продукцію по даному Договору здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції, якщо інший більший строк відстрочки платежу не передбачений сторонами у відповідній специфікації, на основі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахункового рахунку покупця.

У Специфікації від 20.03.2015 до Договору сторонами погоджені умови оплати: розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному Договору здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

Датою поставки вважається дата. Яка зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником (п. 4.7 Договору).

На видаткових накладних проставлена дата їх складання.

Відповідачем отримано товар за вказаними документами та підписано вищезазначені накладні без будь-яких зауважень та заперечень, а тому суд приходить до висновку, що відповідач погодився із зазначеною на видаткових накладних №389 від 07.04.2015 та №507 від 29.04.2015 датою і підтвердив факт отримання товару саме датою, яка зазначена позивачем на видаткових накладних, та датою поставки є дата складання видаткових накладних.

А за видатковою накладними №499 від 28.04.2015 та №501 від 28.04.2015 датою поставки є дата зазначена відповідачем 05.05.2015, оскільки у вказаних накладних зазначено, що представником відповідача товар отримано за довіреністю від 05.05.2015.

Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною №389 від 07.04.2015 відповідач зобовязаний був оплатити до 12.06.2015 включно, за видатковою накладною №499 від 28.04.2015 та видатковою накладною №501 від 28.04.2015- до 10.07.2015 включно (оскільки у вказаних накладних зазначено, що представником відповідача товар отримано за довіреністю від 05.05.2015), за видатковою накладною №507 від 29.04.2015 - до 03.07.2015 включно.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 310512,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за товар, поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних, здійснив не в повному обсязі, сплативши на рахунок позивача лише кошти в загальній сумі 125041,20 грн, що підтверджується довідкою № ZAP-52/1415 від 30.11.2015 начальника ВОО Запорізького відділення ПУМБ.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 185470,80 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на те, що позивачем не були передані усі товаросупроводжувальні документи, що передбачені п. 4.3 Договору, у тому числі рахунок-фактура, судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно з п. 4.3 Договору на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості завода-виробника чи паспорт, сертифікат відповідності (якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації), інструкцію з експлуатації (якщо даний документ передбачений), технічну документацію, передбачену п. 2.4 Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору у випадку поставки продукції без товаросупровідних документів, що потягне за собою неможливість здійснення приймання за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю, покупець вправі відмовитись від приймання поставленої партії.

Згідно з п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідного акту про відсутність документів суду не надано.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами Договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами та печатками відповідача у відповідних накладних, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору поставки № 215-ДУ-УМТС від 27.01.2015.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (із змінами, внесеними згідно з ОСОБА_4 господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Посилання відповідача на те, що зобовязання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора щодо надання рахунку на оплату, також судом не приймається, оскільки відповідачем підписані видаткові накладні та прийнято товар, і можливе неотримання відповідачем рахунку не унеможливлює виконання відповідачем обовязку щодо оплати отриманого товару. Крім того, як зазначалось судом вище при прийнятті товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань, у тому числі, щодо надання рахунку на оплату.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 185470,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14823,31 грн, 3% річних у розмірі 2777,53 грн та інфляційні втрати у розмірі 10851,20 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.8 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець по письмовій вимозі постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена законом, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені за видатковою накладною № 389 від 07.04.2015, суд визнає його невірним, оскільки в кількість днів прострочення позивачем включено дату оплати (09.07.2015) товару за вказаною накладною.

За здійсненим судом перерахунком розмір пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 389 від 07.04.2015 становить 5344,23 грн, що не перевищує 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

В іншій частині розрахунок пені за видатковими накладними №499 від 28.04.2015, №501 від 28.04.2015, №507 від 28.04.2015, всього на суму 9273,54 грн, позивачем здійснювався з урахуванням 5%-го обмеження від вартості своєчасно несплаченого товару, погодженого сторонами у Договорі, перевірений судом та є вірним.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 14617,77 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд визнає його невірним, оскільки за видатковою накладною №389 від 07.04.2015 в кількість днів прострочення позивачем включено дату оплати (09.07.2015) товару за вказаною накладною, а також у звязку з невірним визначенням позивачем строку настання платежу за видатковими накладними №499 від 28.04.2015 та №501 від 28.04.2015 (з урахуванням того, що судом встановлено дату поставки за даними накладними 05.05.2015).

За здійсненим судом перерахунком 3% річних, з урахуванням вищенаведеного, розмір 3% річних становить 2764,71 грн.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62 97р.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Із поданого розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат лише за вересень 2015 року та за листопад 2015 року, тобто неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень та жовтень 2015 року, які мають від'ємне значення.

Крім того, позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за вересень 2015 року за видатковою накладною № 389 від 07.04.2015, оскільки вказана накладна оплачена відповідачем 09.07.2015.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат, з урахуванням вищенаведеного, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 2621,82 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ідентифікаційний код 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» (71600, Запорізька обл., м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, 3, ідентифікаційний код 36465159) основний борг у розмірі 185470 (сто вісімдесят пять тисяч чотириста сімдесят) грн 80 коп, пеню у розмірі 14617 (чотирнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн 77 коп., 3% річних у розмірі 2764 (дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн 82 коп та судовий збір у розмірі 3082 (три тисячі вісімдесят дві) грн 09 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 21.12.2015

Суддя М.В. Сажнева