Ухвала суду № 54506587, 08.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/12514/2015 головуючий у 1-й інстанції: Осаулов А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Соколової В.В.

при секретарі: Бугай О.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Томас" про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив суд визнати недійсними правочини, в результаті яких 100% часток у статутному капіталі ТОВ "Фірма Томас" вибуло з його володіння; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ "Фірма Томас" у розмірі 99000 грн., що становить 99% статутного капіталу товариства; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 частку у статутному капіталі ТОВ "Фірма Томас" у розмірі 1000 грн., що становить 1% статутного капіталу товариства; зобов'язати ТОВ "Фірма Томас" відновити становище, яке існувало до прийняття рішення, згідно якого було внесено зміни до складу учасників товариства та припинено участь позивача у ТОВ "Фірма Томас".

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Фірма Томас" про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння закрито. Скасовано заходи забезпечення позову, що застосовано ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 6 квітня 2015 року, про накладення арешту та заборони відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Фірма Томас" в розмірі 99000 грн., що становить 99% статутного капіталу товариства.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що з огляду на те, що між сторонами існує спір про визнання недійсним правочину щодо відчуження часток у статутному капіталі ТОВ "Фірма Томас", із застосування наслідків недійсності такого правочину, тобто такий, що пов'язаний з обігом часток у статутному капіталі (складеному капіталі) товариства, даний спір не можна вважати таким, що виник з корпоративних відносин; ураховуючи те, що позивачем та відповідачами -1, -2 у справі є фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, а також, що спір не містить ознак корпоративного спору, то згідно положень ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України такий спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ураховуючи суб'єктний склад, предмет та підстави даного позову, позивач вважає, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, судом першої інстанції неправомірно було скасовано заходи забезпечення позову, що являється грубим порушення права позивач на судовий захист.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ОСОБА_2; ТОВ "Фірма Томас" - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки спір між сторонами виник з приводу вибуття та витребування із чужого володіння корпоративних прав ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Фірма Томас", то згідно положень п. 4 ст. 12 та ст. 16 ГПК України вказаний спір є таким, що виник із корпоративних відносин, та підлягає розгляду виключно в порядку господарського судочинства, що унеможливлює його розгляд місцевим судом в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок суду є правильним.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24 жовтня 2008 року (далі -Постанова), усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Законом України від 15 грудня 2006 року № 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів (п. 2 вказаної Постанови).

Як зазначено у п. 1.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" із змінами і доповненнями, до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що справи у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного спору є визнання недійсним правочинів, за якими 100% часток у статутному капіталі ТОВ "Фірма Томас" вибуло з володіння позивача на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3, витребування цих часток з їх чужого незаконного володіння. При цьому, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відбулась зміна складу учасників ТОВ "Фірма Томас", внаслідок чого позивач вибув зі складу даного товариства, а інші учасники - відповідачі у справі заволоділи належною йому часткою у статутному капіталі товариства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вимоги позивача спрямовані саме на захист його корпоративних прав, пов'язаних із його вибуттям зі складу учасників товариства внаслідок протиправних дій відповідачів, а тому вказаний спір відповідно до вимог п. 4 ст. 12 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивачем та відповідачами у справі є фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, а також те, що спір не містить ознак корпоративного спору, то згідно положень ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України такий спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є необґрунтованими та підлягають відхиленню з урахуванням вищевикладеного.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, для закриття провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасовування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 6 квітня 2015 року, про накладення арешту та заборони відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Фірма Томас" в розмірі 99000 грн., що становить 99% статутного капіталу товариства.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправомірно було скасовано заходи забезпечення позову, не впливають на законність постановленої ухвали та підлягають відхиленню на підставі вищевикладеного.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість постановлення ухвали щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Поливач

В.В.Соколова