Постанова № 54506180, 23.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 жовтня 2015 року 10 год. 20 хв. № 826/9323/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України про скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-1), Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-2) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-3) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року №0044551701 за платежем 11010500, податок з доходу фізичних осіб, на підставі акту перевірки №6330/26-56-17-01-05/НОМЕР_1 від 31 жовтня 2014 року;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 про результати розгляду первинної скарги №334/Б/26-15-10-08-16 від 04 лютого 2015 року;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-3 про результати розгляду повторної скарги №2739/Б/99-99-10-01-03-14 від 26 березня 2015 року (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачами безпідставно.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача-1 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Представники відповідачів 2, 3 у судові засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі 2, 3 повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, до суду через канцелярію від відповідачів 1, 2, 3 надійшли письмові заперечення проти позову разом із письмовими доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків позивачем за період із 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.10.2014 року №6330/26-56-17-01-05/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага на суму 7304490,33 грн., який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, чим порушено п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 21.11.2014 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0044551701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб у розмірі 1239010,56 грн. за основним платежем та у розмірі 309752,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із рішенням відповідача-1, позивачем 08.12.2014 року подано скаргу до відповідача-2.

Оскаржуваним рішенням відповідача-2 про результати розгляду первинної скарги від 04.02.2015 року №334/Б/26-15-10-08-16 позивачу збільшено суму основного платежу на 2523,40 грн. та штрафну санкцію на 630,85 грн., а скаргу позивача від 08.12.2014 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням відповідача-1, позивач 13.03.2015 року звернувся зі скаргою до відповідача-3.

Оскаржуваним рішенням відповідача-3 від 26.03.2015 року №2739/Б/99-00-101-03-14 оскаржуване рішення відповідача-1 залишено без змін, а скаргу позивача від 13.03.2015 року - без задоволення.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення відповідача-1 базується на висновках акту перевірки про те, що позивачем, всупереч вимогам ПК України, не задекларовано отриманий дохід у вигляді додаткового блага на суму 7304490,33 грн., який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставками 15 %, 17 %, відповідно, не сплачено до бюджету податкове зобов'язання з зазначеного доходу у розмірі 1239010,56 грн.

З акту перевірки вбачається, що при перевірці використані довідки ПАТ «Альфа-Банк» про стан кредитної заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу від 10.04.2013 року №0000531 та №0000541, які свідчать, що сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 7304490,33 грн., то є анульована сума боргу за кредитними договорами, укладеними між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доступ до яких є загальнодоступним, а внесення яких відбувається за правилами зазначеними в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», слідує, що позивач із 01.08.2006 року зареєстрований як фізична-особа підприємець, з основним видом економічної діяльності «організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду», в процесі припинення не перебуває.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

ПК України визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, ст. 16 ПК України зобов'язує платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3 п. 16.1), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1).

Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, яка отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходів з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У свою чергу, згідно з п. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, вказане положення містить застереження, відповідно до якого, якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу викладених норм суд приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» існували договірні (кредитні) правовідносини на підставі кредитних договорів, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача-1 щодо того, що ПАТ «Альфа-Банк» належним чином повідомило позивача про анулювання боргу за кредитними договорами, тому що, по-перше довідку (довідка про стан кредитної заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу №0000541 від 10.04.2013 року) щодо такого анулювання, надано лише на суму 3566467,42 грн. за кредитним договором №800001041 від 24.12.2009 року, а про анулювання ПАТ «Альфа-Банк» іншої частини суми від загальної суми визначено у акті перевірки, як отриманий позивачем дохід, доказів суду не надано, а по-друге доказів отримання позивачем, як наведеної довідки, так і отримання документу, який би свідчив про анулювання ПАТ «Альфа-Банк» іншої залишкової суми від загальної суми визначеної як отриманий позивачем дохід, суду не надано.

Отже, твердження позивача, що ним не отримано повідомлення про анулювання боргу, підтверджуються.

Суд вважає, що викладені обставини не підтверджують факт отримання позивачем додаткового блага в розмірі 7304490,33 грн. у розумінні п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Підпунктом 14.1.56 п. 14.1 ст.14 ПК України встановлено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, оскаржуване рішення відповідача-1 не підлягає самостійному застосуванню до спірних правовідносин, оскільки допускає винятки, безпосередньо встановлені розділом IV ПК України, а відтак і п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, ПК України при визначенні доходу, отриманого платником податків внаслідок анулювання боргу за кредитним договором, не виокремлює складових частин суми такого боргу, а отже, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є вся сума анульованого боргу позичальника, включаючи відсотки та пеню, що нараховані за користування кредитом.

Зважаючи на вище на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не повинен був вносити суму у розмірі 1239010,56 грн. до складу доходів у річну податкову декларацію про майновий стан доходів за 2013 рік з огляду на те, що сума кредитного зобов'язання позивача перед ПАТ «Альфа-Банк» в розмірі 7304490,33 грн. не є доходом, через те, що відсутнє належне повідомлення позивача ПАТ «Альфа-Банк» про анулювання боргу, у порядку, як то передбачено ПК України.

Крім того, п. 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

З огляду на відсутність підстав зараховувати до податку з доходів фізичних осіб суму, наведену в оскаржуваному рішенні відповідача-1 у розмірі 1239010,56 грн., отже і штрафні санкції нараховані на цю суму нарахуванню не підлягають.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем-1 неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1548763,32 грн.

Отже, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що судом встановлено неправомірність висновків відповідача-1, зроблених в акті перевірки щодо нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням того, що оскаржуване рішення відповідача-1 підлягає скасуванню, а оскаржувані рішення відповідачів 2, 3 є рішеннями, які прийняті внаслідок адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого відповідачем-1, отже, такі рішення також підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України про скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 21 листопада 2014 року №0044551701.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги №334/Б/26-15-10-08-16 від 04 лютого 2015 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду первинної скарги №2739/Б/99-99-10-01-03-14 від 26 березня 2015 року.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39467012).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда