Постанова № 54506105, 23.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 жовтня 2015 року 10 год. 30 хв. № 826/9242/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арджуна." до Міністерства юстиції України та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, третя особа: реєстраційна служба Христинівського районного управління юстиції Черкаської області, про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Арджуна." (далі - позивач) до Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач-1) та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправними дій відповідача-2;

- скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №20104243 від 18 березня 2015 року, прийнятого відповідачем-2 (далі - оскаржуване рішення);

- зобов'язання відповідача-1 провести державну реєстрацію прав із внесенням запису до Державного реєстру речових прав на належне позивачу на праві власності майно, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Гоголя, 19.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 25 липня 2014 року у справі №16/2058 позивач є правонаступником первісного позивача у справі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", за яким рішенням Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2013 року у справі №16/2058, у порядку звернення стягнення на майно СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп", визнано право власності на предмет іпотеки СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" для задоволення забезпеченої іпотекою вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за кредитним договором №26 від 28 грудня 2005 року на нерухоме майно згідно переліку.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів, на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" та згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача-1 його процесуальним правонаступником - Міністерством юстиції України (далі - відповідач-1), а також, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено реєстраційну службу Христинівського районного управління юстиції Черкаської області (далі - третя особа).

До суду через канцелярію від позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме про викладення п. 4 позовних вимог наступним чином: зобов'язати відповідача-1 провести державну реєстрацію прав із внесенням запису до Державного реєстру речових прав на належне позивачу на праві власності наступне майно: адміністративний корпус, пекарня, площею 2389,7 кв.м. (літера А); автовагова на 2 під'їзди, площею 29,4 кв. м. (літера В); пождепо і підсобний корпус, площею 796,1 кв. м. (літера Д); котельня, площею 633,8 кв.м. (літера Е); каналізаційно-насосна станція, площею 20,6 кв.м. (літера Ж); насосна станція перекачки мазуту, площею 66,9 кв.м. (літера И); будка стрілочника, площею 6,3 кв.м. (літера К); головний корпус (склад сировини силосного типу, лінія по випуску комбікормів, меблевий цех), площею 10785,2 кв.м. (літера Л); точка розвантажування залізничних вагонів, площею 411,7 кв.м. (літера Н); зерносушарка, площею 52,2 кв.м. (літера О); дріжджовий та спиртовий цех, площею 1013,4 кв.м. (літера П); свинарник, площею 750,7 кв.м. (літера Р); тепловозо-вагонне депо, площею 99,4 кв.м. (літера О); точка розвантажування мінеральної сировини, площею 3631,9 кв.м. (літера Т); пивоварний цех, площею 285,5 кв.м. (літера Ц); мелясна установка з 2-ма місткостями, площею 16,6 кв.м. (літера Ч); лабораторія, площею 207,1 кв.м. (літера Б); гараж, площею 76,7 кв.м. (літера Г); підсобне приміщення мазутного господарства, площею 29,9 кв.м. (літера З); свинарник, площею 804,5 кв.м. (літера І); погрузка комбікормів, площею 41,6 кв.м. (літера М); пилорама, площею 124,8 кв.м. (літера У); електрична підстанція, площею 52,4 кв.м. (літера Ф); склад для дріжджової сировини, площею 285,6 кв.м. (літера X); ж.д. вагова, площею 12,0 кв.м. (літера Ш), що знаходяться за адресою: Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Гоголя, 19 (далі - майно за адресою: Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Гоголя, 19).

У подальшому, до суду через канцелярію від позивача знову надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме п. 4, який викладено у наступній редакції: зобов'язати державного реєстратора провести державну реєстрацію прав із внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на належне позивачу на праві власності майно за адресою: Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Гоголя, 19.

Вказані заяви судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача позов, з урахуванням уточнень, підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідачів та третьої особи у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідачі та третя особа повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2013 року задоволено позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та, у порядку звернення на майно СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп", визнано за ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" право власності на предмет іпотеки СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" ринковою вартістю 6182749,20 грн. для задоволення забезпеченої іпотекою вимоги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за кредитним договором №26 від 28 грудня 2005 року у сумі 11299375,56 грн., а саме на майно за адресою: Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Гоголя, 19.

Рішення набрало законної сили 31 жовтня 2013 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 липня 2014 року у справі №16/2058 здійснено процесуальну заміну позивача у справі ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" його правонаступником за договірним зобов'язанням - позивачем. В ухвалі також зазначено, що вона набрала чинності з моменту проголошення.

20 лютого 2015 року позивач звернувся до третьої особи про реєстрацію нерухомого майна, яке належить позивачу на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2013 року та ухвали Господарського суду Черкаської області від 25 липня 2014 року у справі № 16/2058.

Рішенням державного реєстратора №20104243 від 18 березня 2015 року відмовлено у державній реєстрації права власності на комплекс будівель та споруд за адресою: Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Гоголя, 19, за позивачем. Приводом для відмови стало те, що позивач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10 квітня 2014 року, а рішення суду про визнання права власності прийнято раніше - 06 червня 2013 року.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Так, згідно зі ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в п.п. 2 і 3 ч. 1 цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених ст.ст. 4-1, 4-2 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, одним з документів, на підставі якого реєструється майнове право, є рішення суду. І власне таке рішення суду має стосуватися саме визнання відповідно права власності чи іншого речового права на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Як видно із рішення Господарського суду Черкаської області від 06 червня 2013 року, відповідно до п. 5.1.6 договору іпотеки, ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини) воно не буде виконано.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що іпотекою забезпечено сплату кредиту, неустойки, збитків за порушення виконання кредитного зобов'язання, що дає право покривати за рахунок вартості іпотечного майна всі витрати, які виникнуть на момент звернення стягнення на майно та будуть пов'язані із кредитними зобов'язаннями позичальника, у тому числі і судові витрати за розгляд спорів із позичальником та іпотекодавцем.

Вище викладена норма щодо процесуального правонаступництва передбачає, що правонаступництво відбувається у правовідносинах, у яких виник спір.

Разом з тим, на момент укладення позивачем у цій справі із ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" договору від 12 червня 2014 року про відступлення права вимоги, правовідносини щодо яких виник спір, припинили своє існування, оскільки вимога кредитора погашена шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, а справа завершена розглядом господарського спору та прийняттям судового рішення, яке набрало законної сили.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач вказує на те, що державний реєстратор намагався у власний спосіб проаналізувати рішення суду, яке набрало законної сили, хоча воно, на думку позивача, підлягає обов'язковому виконанню.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідачі, як органи державної влади, зобов'язані діяти із дотриманням вимог ч .2 ст. 19 Конституції України.

Однак, рішення суду, яким би за позивачем було визнано право власності на СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп", представники позивача не надали суду. Не можна віднести надані позивачем докази і до розряду інших документів, що передбачає п. 6 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки вони не підтверджують виникнення чи переходу у позивача саме права власності на СВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп", про реєстрацію якого просить позивач.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у п.п. 5-2-5-6 ч. 1 цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, не може здійснюватися у разі, якщо об'єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, одним з таких органів на вибір заявника, а також у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у п. 4 ч. 1 цієї статті, не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів).

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Отже, оцінивши у сукупності та взаємозв'язку надані сторонами докази у справі, судом встановлено, що рішення відповідача-2 є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Арджуна." до Міністерства юстиції України та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, третя особа: реєстраційна служба Христинівського районного управління юстиції Черкаської області, про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Арджуна.".

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда