Ухвала суду № 54505822, 17.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1412/15-ц 17.12.2015 17.12.2015

Провадження № 22ц/784/2753/15 Суддя першої інстанції Кокарєв В.В.

Справа№489/1412/15-ц

Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3,

представників третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції та публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» про визнання недійсними результатів торгів, свідоцтва про право власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про припинення державної реєстрації права власності на частку квартири,-

В С Т А Н О В И Л А:

3 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який уточнив в подальшому, до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання недійсними результатів торгів, свідоцтва про право власності.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2001 року йому належить кімната площею 11,3 кв. м. в квартирі спільного заселення № 14 по вул. Чигрина в м. Миколаєві.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 16 липня 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в рівних частках належало на праві власності приміщення квартири спільного заселення № 14: загальна площа квартири становить 31,5 кв.м., згідно із технічним паспортом площа належної їм кімнати становить 18,4 кв.м., загальна площа квартири 31,5 кв.м.

Внаслідок самовільно проведеної реконструкції квартири з переплануванням та добудовою житлової прибудови приміщень № 14-6, 14-7, 14-8 квартира № 14 стала чотирьох кімнатною загальною площею 84, 6 кв.м., житловою площею 52,1 кв.м.

Після реконструкції квартири кімната житловою площею 11,3 кв.м., що належала ОСОБА_2 фактично відсутня як відокремлене приміщення.

1 червня 2012 року Миколаївською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» були проведені торги з реалізації арештованого нерухомого майна: ? частини квартири загальною площею 31,5 кв. м., житловою площею 18,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Переможцем торгів стала ОСОБА_6, і за їх результатами останній було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Як на думку позивача, прилюдні торги були проведені з порушенням вимог закону, оскільки майно, яке було реалізовано на торгах насправді не існує, а самі торги проведені з порушенням вимог публічності.

Посилаючись на викладене ОСОБА_2 просив суд визнати недійсними результати публічних торгів по відчуженню частини квартири АДРЕСА_2, визнати недійсним свідоцтво про право власності від 19 липня 2012 року на квартиру АДРЕСА_3, видане на імя ОСОБА_6

5 травня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про припинення державної реєстрації права власності на частку спірної квартири.

Свої вимоги мотивували тим, що належна ОСОБА_2 житлова кімната площею 11,3 кв. м. у вказаній квартирі, на справді не існує на теперішній час та не існувала на час укладення ним договору купівлі-продажу 11 травня 2001 року, у звязку з попередньою реконструкцією будинку № 248 по вул. Чигрина в м. Миколаєві.

Крім того, ОСОБА_2 ніколи не проживав у спірній квартирі та не користувався нею.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просили суд припинити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частку квартири АДРЕСА_4.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2015 року зазначені позови обєднані в одне провадження.

Рішенням того ж суду від 19 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсними прилюдні торги від 21 червня 2012 року з реалізації арештованого майна: 1/2 частки квартири загальною площею 31,5 кв. м., житловою площею 18,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 348 від 19 липня 2012 року, посвідчене приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстроване в реєстрі за № 233.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_6 відмовлено. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд дійшов помилкового висновку про наявність реконструкції та перепланування спірного нерухомого майна.

Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду, посилаючись на те, що судом не враховано законність дій державного виконавця при підготовці та проведенні прилюдних торгів.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на правомірність проведення торгів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визначатися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

Оскільки, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838 (надалі Тимчасове положення).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу від 11 травня 2001 року ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_2 купив кімнату площею 11,3 кв. м. в квартирі спільного заселення № 14 по вул. Чигрина в м. Миколаєві (загальною площею 19,4 кв. м, жилою площею 11,3 кв. м (т. 1 а.с. 25).

18 травня 2001 року право власності ОСОБА_2 було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації.

Внаслідок приватизації житлового фонду ОСОБА_3 та ОСОБА_7В 16 липня 2001 року видано свідоцтво про право власності на житло, за яким останнім в рівних частках належало на праві власності приміщення квартири спільного заселення № 14: загальна площа квартири (кімнати) становить 31,5 кв. м, згідно із технічним паспортом площа належної їм кімнати становить 18,4 кв. м, загальна площа квартири - 31,5 кв. м (т. 1 а.с. 32-34).

За даними технічного паспорту на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу від 11 травня 2001 року квартира спільного заселення №14 по вул. Чигрина, 248 у м. Миколаєві складалася з жилих кімнат площею 11,3 кв.м та 18,4 кв.м, а також кухні площею 9,7 кв.м, коридору площею 8,5 кв.м, ванної кімнати площею 2 кв.м, вбиральні площею 1 кв.м(т. 1 а.с.30)

У 2005 році МБТІ було проведено роботи з поточної технічної інвентаризації зазначеної квартири спільного заселення та встановлено, що внаслідок самовільно проведеної реконструкції квартири № 14 з переплануванням та добудовою житлової прибудови квартира № 14 стала чотирьох кімнатною загальною площею 84.6 кв.м та житловою 52.2 кв.м ( т. 1а.с. 32).

Такі ж обставини встановлені й рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2015 року (а.с.38).

Тобто, після самовільної реконструкції квартири кімната житловою площею 11,3 кв. м., що належала позивачу за первісним позовом фактично відсутня як відокремлене приміщення (а.с.36).

20 квітня 2011 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 553397.99 грн. на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

7 лютого 2012 року державним виконавцем проведено опис й арешт майна, належного ОСОБА_3, а саме: ? частки квартири АДРЕСА_6.

З пояснень в суді представника державної виконавчої служби опис та арешт майна було проведено на підставі технічного паспорту на спірну нерухомість, складеного станом на 2001 рік, та наданого боржником.

Відповідно до договору № 15-0050 від 01 червня 2012 року Миколаївською філією товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП" були проведені торги з реалізації арештованого нерухомого майна: 1/2 частки квартири АДРЕСА_4, загальною площею 31,5 кв. м., житловою площею 18,4 кв. м ( а. с. 57, 58).

За результатами торгів ОСОБА_6 було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 348 від 19 липня 2012 року, про що було внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення арештоване нерухоме майно майно боржника, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації.

Лот одиниця майна, що виставляється для продажу на прилюдних торгах (п. 2.5 Тимчасового положення).

Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчий дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (із змінами і доповненнями.

До заявки додаються, зокрема: копія акту опису й арешту майна; копії правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності або право користування нерухомим майном; документи, що характеризують обєкт нерухомості (копія технічного паспорту на квартиру тощо) (п. 3.2 Тимчасового положення).

Відповідно до ст. 177 ЦК України обєктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки (ст. 179 ЦК України).

Статтею 332 ЦК України регулюється питання набуття права власності на переробну річ. Обєкт , на який набувається право власності в результаті переробки, визнається новою річчю.

Отже, як встановлено судом внаслідок самовільного проведення реконструкції квартири № 14 з переплануванням та добудовою житлової прибудови квартира № 14, це нерухоме майно стало новою річчю, тобто новим обєктом цивільних прав.

Проте, при проведенні державним виконавцем опису й арешту майна, що належить боржнику ОСОБА_3, а в подальшому передачі спеціалізованій організації, яка проводить прилюдні торги, копії акту опису й арешту майна, документів, що характеризують обєкт нерухомості, держаний виконавець визначив обєкт реалізації з прилюдних торгів, тобто лот прилюдних торгів за документами 2001 року. Між тим, на час опису й арешту спірного майна та проведення прилюдних торгів цей лот вже був новим обєктом цивільних права, на який боржник ОСОБА_3 не набув права власності у встановленому законом порядку.

Таким чином, під час проведення прилюдних торгів відбулася реалізація арештованого майна, яке не могло вже виступати як обєкт цивільних прав та обовязків у розумінні ст.ст. 177, 179 ЦК України.

За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час проведення прилюдних торгів 18 липня 2012 року щодо реалізації арештованого майна - 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 були порушені встановлені законодавством правила проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням, тобто до реалізації допущено арештоване майно лот, який не набув статусу обєкта нерухомості в передбаченому законом порядку, а відтак прилюдні торги були проведені з порушенням норм закону і є недійсними.

Визнавши прилюдні торги недійсними, районний суд обґрунтовано визнав недійсним й свідоцтво про придбання нерухомого майна з цих прилюдних торгів, видане на імя ОСОБА_6

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду по їх оцінці, а тому не спростовують висновків суду 1 інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині рішення.

Хоча ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просив скасувати повністю рішення районного суду, однак доводів незаконності цього рішення в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову не навів, а тому колегія суддів, виходячи з приписів ч. 1 ст. 303 ЦПК України та меж доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для перевірки рішення суду першої інстанції в цій частині. Не оскаржували в цій частині зазначене судове рішення й інші учасники судового процесу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді