Постанова № 54505124, 14.07.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/862/13-а

14 липня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Стасюк А.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 06 грудня 2012 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Тернопільській області (надалі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 06 грудня 2012 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті проведеної Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, та на підставі акту перевірки №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» від 06 грудня 2012 року № НОМЕР_1, в якому визначена сума грошового зобовязання 1678447,53 грн. по податку на доходи фізичних осіб, з яких: 1259618,47 грн. основний платіж та 418829,06 грн. штрафні санкції. Позивач не погоджується із сумою грошового зобовязання визначеною в даному податковому повідомленні рішенні, оскільки вважає, що в результаті списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк позовної давності, сальдо станом на 01.01.2011 року за даними бухгалтерського обліку становить 446441,94 грн.. Таким чином, увесь подальший розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, наведений в акті перевірки №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року, на думку позивача, є невірним. Крім цього, позивач вважає, що контролюючим органом неправильно проведено розрахунок штрафних санкцій, оскільки, до залишку заборгованості за 2011 рік включена заборгованість за 2009 рік, що була предметом попередньої перевірки, а тому, на думку позивача, штрафні санкції за охоплений перевіркою період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року повинні становити 190682,72 грн. Відтак, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06 грудня 2012 року № НОМЕР_1.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених у позовній заяві та просила позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, та пояснив, що оскільки, на думку позивача, при перевірці не враховано, що частина заборгованості є безнадійним податковим боргом та підлягає списанню, та подальший розрахунок податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій є невірним, позивач звертався до суду з адміністративним позовом про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 314000,00 грн. безнадійним податковим боргом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року державному підприємству «Тернопільське лісове господарство» було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Дане рішення набрало законної сили, відповідно, податковим органом вірно проведено розрахунок суми загальної недоплати з податку на доходи фізичних осіб станом на 30.06.2012 року в розмірі 1257767,06 грн. Також, представник відповідача вважає, що Тернопільською ОДПІ нараховані штрафні (фінансові) санкції в порядку та розмірах, які передбачені чинним законодавством. У звязку з цим, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та зясувавши всі обставини справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Тернопільське лісове господарство» (код за ЄДРПОУ 00993024), з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, про результати якої складено акт №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року (а.с.4-18).

Згідно вищезазначеного акту перевірки, станом на 01.01.2011 року за позивачем рахувалась заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 782784,29 грн.. За період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року ДП «Тернопільське лісове господарство» було нараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 1353306,05 грн., а сплачено до бюджету 878323,28 грн.. Відтак, станом на 01.07.2012 року заборгованість відповідача по податку на доходи фізичних осіб складала 1257767,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Тернопільське лісове господарство» звернулось до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 314000,00 грн. безнадійним податковим боргом. Дана сума податкового боргу є частиною заборгованості відповідача по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 року в розмірі 782784,29 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року у справі №819/1052/13-а за позовом ДП «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання суми заборгованості по податку на доходи фізичних осіб безнадійним податковим боргом в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.56-59).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року апеляційну скаргу державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року без змін (а.с.54-55).

Отже, податковим органом вірно визначено суму заборгованості ДП «Тернопільське лісове господарство» по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 року в сумі 782784,29 грн. та, відповідно, вірно проведено розрахунок загальної недоплати з податку на доходи фізичних осіб станом на 30.06.2012 року в розмірі 1257767,06 грн.

Відтак, проведеною перевіркою виявлено, окрім іншого, порушення позивачем вимог пп.14.1.156., 14.1.175. п.14.1. ст.14, пп.54.3.5. п.54.3. ст.54, пп. 168.1.1.-168.1.6. п. 168.1. ст.168, пп. «а»-«г» п. 176.2. ст.176 Податкового кодексу України, пункту 1 підрозділу 1, пункту 7 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України, та у відповідності до п.127.1. ст.127 ПК України донараховано позивачу штрафних санкцій на загальну суму 417437,81 грн..

У звязку з виявленими в ході проведення перевірки порушеннями, на підставі акту перевірки №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» від 06 грудня 2012 року № НОМЕР_1, в якому визначена сума грошового зобовязання 1678447,53 грн. по податку на доходи фізичних осіб, з яких: 1259618,47 грн. основний платіж та 418829,06 грн. штрафні санкції (а.с.19).

Згідно п. 15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст.67 Конституції України та ст.36 Податкового кодексу України на позивача покладений обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. У відповідності до п.6.1 ст.6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Виконанням податкового обов'язку згідно п.38.1 ст.38 ПК України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (ст.31 ПК України).

Згідно пп.пп.168.1.1.-168.1.2., 168.1.5.-168.1.6. п.168.1. ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Відповідно до пп. «а» п.176.2. ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 1 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України визначено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог п.127.1. ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.87.9. ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 131.2. ст.131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що у випадку нарахування доходів платнику податків, Податковим кодексом передбачено обовязок податкового агента щомісячного утримання та перерахування до бюджету з такого доходу сум податку, та у випадку несплати (неперерахування) такого податку, тягне за собою накладення на податкового агента штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Тобто, Податковий кодекс передбачає помісячну сплату податку податковим агентом, а тому, у випадку несплати податку, штрафні санкції повинні застосовуватись, також, для місячного податкового періоду.

Таким чином, суд приходить до переконання, що порушення допущені державним підприємство «Тернопільське лісове господарство» належно визначені в акті перевірки №5722/17-50/00993024 від 23.11.2012 року, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06 грудня 2012 року № НОМЕР_1 прийняте Тернопільською ОДПІ в межах чинного законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.1 ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 128, 158, 163-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 06 грудня 2012 року № НОМЕР_1 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 липня 2015 року.

Головуючий суддяДанилевич Н.А.

копія вірна

СуддяДанилевич Н.А.