Постанова № 54504395, 05.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року 810/588/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лапія С.М., суддів Лиска І.Г., Щавінського Р.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 внутрішніх справ України, ОСОБА_3 управління МВС України в м. Києві, УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, третя особа Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 16.01.2015 № 48 о/с "По особовому складу" та наказ начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 від 30.01.2015 № 59 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 ОСОБА_6 України "Про очищення влади" та п.п. 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновити позивача на посаді інспектора сектору оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод відділу ДАІ з обслуговування Подільського району, підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві, стягнути з Управління ДАІ при ГУ МВС України в м. Києві грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішення про його звільнення є необґрунтованим та протиправним, так як винесено без зазначення підстав та доведеності конкретних правопорушень.

Позивач та його представник до судового засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав суду заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 внутрішніх справ України надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління МВС України в м. Києві надав суду письмові заперечення на позовну заяву та заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник УДАІ ГУ МВС України в м. Києві до суду не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав.

Представник третьої особи до суду не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст.ст. 122 та 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач з квітня 2014 року працював на посаді інспектора сектору оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод відділу ДАІ з обслуговування Подільського району, підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві.

Наказом Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 16.01.2015 № 48 о/с "По особовому складу" та наказом начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 від 30.01.2015 № 59 о/с "Щодо особового складу" позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

Вважаючи дані накази протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Щодо позовних вимог в частині оскарження вказаних наказів, суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваних наказів слідує, що їх винесено на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 ОСОБА_6 України "Про очищення влади" та п.п. 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Так, критерії здійснення очищення влади (люстрації) визначено ст. 3 названого закону.

Згідно п. 10 частини 2 ст. 3 ЗУ «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього ОСОБА_6, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: а саме, " працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до ОСОБА_6 України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, ОСОБА_6 України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Відповідно до ст. 4 ОСОБА_6 України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII, звільненню від адміністративної відповідальності підлягають особи, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим ОСОБА_6 включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення повязані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, вказані положення закону повязують відповідальність осіб, які підпадають під дію ОСОБА_6 України «Про очищення влади» зі складенням ними рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення відносно осіб, які були учасниками масових акцій протесту у період з 21.11.2013 по день набрання чинності ОСОБА_6 України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

З матеріалів справи та пояснень представників відповідачів слідує, що підставою застосування до позивача ОСОБА_6 України «Про очищення влади» є складення ним протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 за ст. 122-2 КпАП України.

Однак, суду не було надано жодного доказу на підтвердження того, що громадянка ОСОБА_7 була учасником масових акцій протесту у період з 21.11.2013 по день набрання чинності ОСОБА_6 України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Так, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 Подільським районним судом м. Києва постанову від 31.01.2014 року, якою ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення.

У подальшому постановою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014 року постанову Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2014 року скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ст. 122-2 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Вказане рішення апеляційної інстанції не містить будь-яких посилань на Закон України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Враховуючи викладене, суд вважає, що посилання в оскаржуваних наказах на положення п. 10 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про очищення влади» є необґрунтованим.

Щодо посилання в оскаржуваних наказах на п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

Пунктом 66 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ; при цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

З матеріалів справи та пояснень представників відповідачів слідує, що передумовою видання вказаних наказів були дії щодо складення адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_7, які, в свою чергу, підпадають під визначення «дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

У той же час, суд вважає даний висновок передчасним та необгрунтовним з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Громадянам згідно зі ст.43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється ОСОБА_6 України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-XII (далі - Закон №565), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим ОСОБА_6 України від 22.02.2006р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням.

Відповідно до ст. 4 ОСОБА_6 №565 правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної ОСОБА_8 України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти ОСОБА_2 внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Згідно із ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Звільнення за п.66 Положення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Таким чином, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п.66 Положення є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, а факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 22.01.2015 року у справі № 802/2251/14-а.

Проте, з матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що службове розслідування щодо вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органу ОВС при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, не проводилося згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України (а.с. 64, а.с. 104, а.с. 105, а.с. 110, а.с. 115, а.с. 148).

Також суд зазначає, що позивач є членом Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України і перебуває на профспілковому обліку в Київській міській організації.

Статтею 39 ОСОБА_6 України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Зокрема, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом, якої є працівник, розглядає у 15-денний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до п.п. 2.1.8 п. 2.1 Розділу 2 Колективної угоди між ОСОБА_3 управління МВС України в м. Києві та Київською міською організацією профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України і обєднаною профспілковою організацією Головне управління зобовязується надавати профспілковій стороні обґрунтоване письмове подання про розірвання трудового договору (контракту) з працівником у випадках, визначених статтею 43 КЗпП, та звільнення особи рядового і начальницького складу, яка є членом профспілки, через скорочення штатів, через службову невідповідність за 15 днів до звільнення.

У разі звільнення особи рядового і начальницького складу, яка є членом профспілки, за порушення дисципліни, відповідне подання надавати за 15 днів до затвердження висновку службового розслідування. Не допускати затвердження висновку службового розслідування, за результатами якого на особу накладається дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ, без отримання рішення профспілки про надання чи ненадання відповідної згоди.

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідачів слідує, що відповідачі до Київської міської організації профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України з обґрунтованим письмовим поданням про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 не зверталися, натомість, сама Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України 02.02.2015 зверталася до Голови професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України ОСОБА_9 з листом щодо незаконного звільнення працівників ДАІ м. Києва, в якому зазначала, що відбулися масові звільнення працівників ДАІ м. Києва без дотримання встановленого порядку та процедури звільнення, з ігноруванням позиції профспілкових органів та просила Голову звернутися до міністра внутрішніх справ України з пропозицією скасувати незаконно видані накази щодо звільнення працівників міліції.

У свою чергу, Голова професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України ОСОБА_9, звернувся до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 з листом від 03.02.2015 № 30 «Щодо порушення законодавства при звільненні працівників ДАІ ГУ МВС України в м. Києві» , в якому пропонував скасувати накази МВС України від 16 та 17 січня 2015 року № 48 та № 53 щодо звільнення працівників Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві з органів внутрішніх справ України з подальшим поновленням їх на службі.

Крім цього, у попередньому судовому засіданні представник Київської міської організації профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порушення хоча б одного з вказаних критеріїв тягне за собою визнання протиправним оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень.

За таких обставин суд вважає, що Наказ Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 16.01.2015 № 48 о/с "По особовому складу" та наказ начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 від 30.01.2015 № 59 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 ОСОБА_6 України "Про очищення влади" та п.п. 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновити позивача на посаді інспектора сектору оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод відділу ДАІ з обслуговування Подільського району, підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки позивача було протиправно звільнено, то він має бути поновлений на посаді інспектора сектору оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод відділу ДАІ з обслуговування Подільського району, підпорядкованого ГУ МВСУ України в м. Києві та йому має бути виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2015 по 05.11.2015 у розмірі 53620, 38 грн.

Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159-163, 167, 256 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 16.01.2015 № 48 о/с "По особовому складу" та наказ начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 від 30.01.2015 № 59 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 ОСОБА_6 України "Про очищення влади" та п.п. 62 "а", 66 «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод відділу ДАІ з обслуговування Подільського району, підпорядкованого ГУ МВСУ України в м. Києві з 31 січня 2015 року.

Стягнути з Управління ДАІ при ГУ МВС України в м. Києві грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2015 по 05.11.2015 у розмірі 53620 (пятдесят три тисячі шістсот двадцять), 38 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод відділу ДАІ з обслуговування Подільського району, підпорядкованого ГУ МВСУ України в м. Києві, та стягнення з Управління ДАІ при ГУ МВС України в м. Києві грошового забезпечення за один місяць у розмірі 5830 (пять тисяч вісімсот тридцять), 38 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Судді: (підписи)ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_8